Кіровсько-Виборзька лінія

Перша лінія, також відома як Кі́ровсько-Ви́борзька або червона лінія — лінія Петербурзького метрополітену. Перша черга відкрита 15 листопада 1955 року. З'єднує через центр південно-західні і північно-східні райони Санкт-Петербурга. На середину 2010-х проходить через Калінінський район і виходить за межі суб'єкта Федерації Санкт-Петербург . У її складі 19 станцій. Довжина — 29,57 км, середній час поїздки по всій лінії — близько 45 хв . Є як ділянки глибокого, так і ділянки мілкого закладення. Червоний колір лінія отримала за аналогією з першою лінією московського метрополітену і за основним кольором радянської епохи (до речі , червоні лінії і Московського , і Ленінградського метрополітенів обидві були названі на честь С. М. Кірова - відповідно Кіровсько- Фрунзенська і Кіровсько-Виборзька) .

Кіровсько-Виборзька лінія
Петербурзький метрополітен
Відкриття першої ділянки15 листопада 1955 року
Довжина, км29,57
Кількість станцій19
Час проїзду, хв47
Максимальна кількість вагонів у складі поїзда8
Кількість вагонів у складі поїзда8


Найнапруженіша станція«Проспект Ветеранів»[1]
Наземні ділянкиСтанція «Дев'яткіно»
ЕлектродепоТЧ-1 «Автово», ТЧ-2 «Дачне», ТЧ-4 «Північне»
1 Кіровсько-Виборзька лінія
ТЧ-4 «Північне»
Оборотний тупик
Дев'яткіно
Громадянський проспект
Муринський струмок
Оборотний тупик
Академічна
задєл під СЗГ
Політехнічна
Площа Мужності
Дистанція «Розмиву»
Лісова
Виборзька
Оборотний тупик
Площа Леніна
Нева
Чернишевська
Площа Повстання
Володимирська
Пушкінська
Технологічний інститут
Обвідний канал
Балтійська
Нарвська
Кіровський завод
Автово
ТЧ-2 «Дачне»
ТЧ-1 «Автово»
Красненька
Ленінський проспект
Проспект Ветеранів
Оборотний тупик

Відразу після будівництва першої черги, друга пускова ділянка (від «Площі Повстання» до « Площі Леніна») лінія з'єднувала всі п'ять залізничних вокзалів міста: Балтійський, Варшавський (розташовувався осторонь, закритий у 2001 році), Вітебський, Московський і Фінляндський. Після побудови Ладозького вокзалу лінія втратила цю особливість.

Хронологія ред.

ЧергаДата відкриттяДовжина
«Автово» — «Площа Повстання».15 листопада 19559.4 km
«Пушкінська»30 грудня 1956N/A
«Площа Повстання» — «Площа Леніна».1 червня 19583.0 km
«Автово» — «Дачне» (тимчасова)1 червня 19661.5 km
«Площа Леніна» - Академічна22 квітня 19758.8 km
Політехнічна29 грудня 1975N/A
«Автово» — «Проспект Ветеранів».29 вересня 19773.5 - 1.5 km*
Академічна - «Дев'яткіно»29 грудня 19784.9 km
Загалом:19 станцій29.6 km

* При продовженні лінії у 1977, тимчасова станція Дачне була демонтована.

Історія перейменувань ред.

СтанціяПопередня назва (и)Роки
Дев'яткіноКомсомольська1978–1991

Пересадки ред.

#Пересадка на лініюЗі станціїНа станцію
3Невсько-Василеострівна лініяПлоща ПовстанняМаяковська
4Правобережна лініяВолодимирськаДостоєвська
5Фрунзенсько-Приморська лініяПушкінськаЗвенигородська
2Московсько-Петроградська лініяТехнологічний інститутТехнологічний інститут

Електродепо і рухомий склад ред.

Електродепо ред.

ДепоПеріод
Автово1955 — сьогодення
Північне1995 — сьогодення

Кількість вагонів у потягах ред.

Кількість вагонівПеріод
41955 — кінець 1956
5Кінець 1956 — початок 1970
6Початок 1970 — вересень 1977
7Вересень 1977 — 26 червня 2004
7 (ділянка за розмивом)Грудень 1995 — жовтень 1996
5 (ділянка за розмивом)Жовтень 1996 — травень 1997
4 (ділянка за розмивом)Май 1997 — 2001
6 (ділянка за розмивом)2001 — 26 червня 2004
826 червня 2004 — сьогодення

Типи вагонів, що використовуються на лінії ред.

ТипПеріод
Вагони метро Ем/Ема/Емх/Ем/Ема/ЕмхДо сьогодення
Вагони метро Ем501/Ема502/Емх503/Ем501/Ема502/Емх503До сьогодення
Вагони метро Ем501М/Ема502М/Ем501М/Ема502МДо сьогодення

Перспективи ред.

Продовження лінії на північ, за станцію «Дев'яткіно», практично виключено.

Продовження лінії на південь, за станцію «Проспект Ветерані » , передбачалося деякими планами розвитку метрополітену, до того ж на лінії є задєл у вигляді тупиків за станцією. Станції мали б назви «Вулиця Солдата Корзуна» , «Проспект Маршала Жукова» , «Лігово» (з пересадкою на однойменну станцію Красносільсько-Калінінської лінії)[2][3]. Згідно з іншим планом передбачається будівництво станцій «Ульянка» (поблизу однойменної залізничної платформи) і « Пулково» (поблизу аеропорту)[4].

Втім, Генеральний план не передбачає подовження гілки: замість цього планується будівництво надземного експреса і Красносільсько- Калінінської лінії[5].

Також існував «виделковий» варіант за станцією «Політехнічна» по осі Тихорецького проспекту і Проспекту Культури, під це є задєл за станцією у вигляді тунелів, що відгалужуються[2].

Галерея ред.

Дивись також ред.

Примітки ред.

  1. Пассажиропоток по станциям метрополитена [недоступне посилання — історія]
  2. а б Схема развития сети метрополитена, вариант 14. Генеральный план, 1990 г. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 8 квітня 2014.
  3. «Кировско-Выборгская» линия 1. Архів оригіналу за 21 липня 2017. Процитовано 8 квітня 2014.
  4. Сайт Санкт-Петербургского Метрополитена. Архів оригіналу за 23 квітня 2014. Процитовано 8 квітня 2014.
  5. Схема развития линий метрополитена до 2020 года[недоступне посилання з липня 2019]

Ресурси Інтернету ред.

🔥 Top keywords: Файл:XHamster logo.svgЗаворотнюк Анастасія ЮріївнаГоловна сторінкаСпеціальна:ПошукІскандер (ракетний комплекс)YouTubeДжозефіна ДжексонЦибух Ірина ВолодимирівнаPorno for PyrosСтормі ДеніелсПортников Віталій ЕдуардовичУкраїнаЧернишов Петро АндрійовичОб'єднана штурмова бригада Нацполіції «Лють»Нептун (крилата ракета)Військово-облікова спеціальністьТериторіальний центр комплектування та соціальної підтримкиНаціональна суспільна телерадіокомпанія УкраїниЛютий (БПЛА)Міжнародний день дітейР-500 (ракета)TelegramВійськові звання УкраїниБріджертониУсик Олександр ОлександровичРезерв+СексМартиненко Олександр ВладленовичГліобластома31 травняFacebookПриват24Радіо «Свобода»КиївЛатиніна Юлія ЛеонідівнаРосійське вторгнення в Україну (з 2022)Список українських жіночих іменЗаборонений плід (телесеріал)Перехід церковних громад до ПЦУ