Монська мова
Мо́нська мо́ва — мон-кхмерська мова, якою говорять мони в південно-східній М'янмі південно-східній частині М'янми, між містами Молам'яйн та Є: штати Мон і Карен, область Танінтаї. Декілька монських громад є Таїланді (провінції Канчанабурі, Накхонпханом, Патхумтхані, Ратчабурі і Самутсакхон).
| Монська мова | |
|---|---|
| ဘာသာမန် | |
| Поширена в |  М'янма (штати Мон і Карен, область Танінтаї), Таїланд |
| Етнічність | мони |
| Носії | 851 тис.(2004)[1] |
| Писемність | бірманське письмо |
| Класифікація |
|
| Офіційний статус | |
| Офіційна | — |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | — |
| ISO 639-2 | — |
| ISO 639-3 | mnw |
Чисельність носіїв
ред.Чисельність монів у М'янмі становить близько 1 млн осіб, а монською мовою говорить 743 тис. осіб (2004)[1]. Така ситуація пояснюється тим, що мони поступово переходять на бірманську. Якщо в сільських районах позиції монської мови все ще лишаються міцними, то в містах вона використовується мало або й взагалі не використовується. Ще гіршою є ситуація в Таїланді. Тут монська мова перебуває під загрозою зникнення, багато місцевих монів погано або й взагалі не володіють рідною мовою. За даними перепису 1983 року, в Таїланді нараховувалось 100 тис. монів, але лише для 50 тис. монська мова була першою[1].
Характеристика
ред.Сучасна монська мова не має тонів, але має 2 регістри — квазітональні просодичні відмінності, що зачіпають всю фонологічну систему. Зокрема, вокалізм включає дві автономні підсистеми, що відрізняються кількістю і тембром голосних фонем. Підсистему першого реєстру складають 9 монофтонгів і 8 дифтонгів, другого реєстру — відповідно 7 і 5 голосних. Довжина голосних не є фонологічною. Консонантизм включає 18 початкових приголосних і 9 кінцевих. Характерним явищем є скупчення приголосних на початку слова, є 16 двокомпонентних і 5 трикомпонентних ініціальних консонантних кластерів. Мінімальна структура складу ПГ (приголосний + голосний), максимальна — ПППГП.
Монська належить до ізолюючих мов. Синтаксичні зв'язки між словами визначаються порядком слів і напівслужбовими словами, більше або менше зберігаючи лексичне значення, а граматичні категорії — напівслужбовими словами. Порядок слів фіксований, переважає порядок «підмет + присудок + додаток». Залежні слова йдуть за головним. Прямий додаток, разом із залежними елементами, може виноситись на перше місце.
Основним способом словотвору є коренескладання, також використовується редуплікація. Особливістю монської мови є наявність слів, що мають півтора склади, тобто складу і пресилабу. Утворення таких слів викликане наявністю у монській мові префіксації та інфіксації, що відрізняє її від власне складових мов.
Діалекти
ред.У М'янмі монська мова розпадається на 3 основних діалекти: пегуанський (північний, баго), мартабан-молам'яйнський (центральний) і єський (південний). Центральний діалект є найбільш поширеним.
Всі діалекти є взаємно зрозумілими. Це стосується й діалектів, поширених на території Таїланду. Певні труднощі у спілкуванні можуть викликати лексичні запозичення з тайської або бірманської, що зустрічається в мові монів відповідних країн.
Писемність
ред.Монська мова використовує бірманське письмо. Грамотність монською присутня серед частини старшого покоління, вона є дуже низькою серед людей у віці до 40 років. Навчання монською ведеться в деяких буддійських монастирях як у М'янмі, так і в Таїланді.
Цікаво, що бірманське письмо походить від монського, точніше старомонського. Найдавніші написи монською мовою датуються VI століттям, вони виявлені в центральній частині Таїланду, на археологічних об'єктах, пов'язаних з державою Двараваті. Численні старомонські написи засвідчені також в пізніших монських державах, що розташовувались на території сучасної М'янми.
Джерела
ред.- Mon. A language of Myanmar [Архівовано 3 липня 2019 у Wayback Machine.]. Ethnologue: Languages of the World, 20th edition. 2017
- Ю. Ю. Крылов. Монский язык [Архівовано 7 листопада 2019 у Wayback Machine.]. Большая российская энциклопедия, т. 21, 2013
- Mon language [Архівовано 6 квітня 2016 у Wayback Machine.]. Encyclopædia Britannica
Примітки
ред.- ↑ а б в Mon. A language of Myanmar [Архівовано 3 липня 2019 у Wayback Machine.]. Ethnologue: Languages of the World, 20th edition. 2017
Посилання і література
ред.
- Deanna Zandt. A hypertext grammar of the Mon language [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.]. Department of Linguistics University of Hawai‘i at Mānoa (англ.)
- J. M. Haswell. Grammatical notes and vocabulary of the Peguan language. To which are added a few pages of phrases, &c. [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.] Rangoon: American Baptist Mission Press, 1874 (англ.)
- H. L. Shorto. A Dictionary of Modern Spoken Mon. London: Oxford University Press, 1962 (англ.)
- Christian Bauer. Morphology and Syntax of Spoken Mon. University of London, 1982 (англ.)
- Mathias Jenny. A Short Introduction to the Mon Language [Архівовано 14 серпня 2017 у Wayback Machine.]. The Mon Culture and Literature Survival Project (MCL), Sangkhlaburi, 2001 (англ.)
- Mathias Jenny. Modern Mon. In: The Handbook of Austroasiatic Languages. Leiden/Boston: Brill, 2014: pp. 553-600 (англ.)
- Mathias Jenny. 2000 years of history - the Mon language in Thailand and Myanmar [Архівовано 14 серпня 2017 у Wayback Machine.]. University of Zurich, Department of Comparative Linguistics, 2015 (англ.)
- Монська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Mon [Архівовано 10 лютого 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- Монська мова на сайті WALS Online: Language Mon [Архівовано 8 грудня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)