European Article Number

Систему було запроваджено 1977 року. Кодування EAN розроблялося європейською асоціацією з офісом у Брюселі як розвиток системи штрих-кодування UPC, запровадженої у США 1973 року. Цифрові коди UPC можна перетворити на коди EAN шляхом дописування нуля спереду. Обидві системи кодування було формально об'єднано 1990 року шляхом створення міжнародної організації під назвою GS1^[3].

Відповідно до програми «Sunrise—2005», розпочатої 1997 року за ініціативою організації GS1 в США та Канаді, всі підприємства торгівлі у цих країнах мали приймати й обробляти як 12-значні «американські» штрихові коди UPC-A, так і 13-значні «європейські» штрихові коди EAN (а також їх скорочені версії — UPC-E та EAN-8)^[4].

Оскільки штрихові коди для EAN-13 і для UPC-12 реалізовані за однаковими принципами, сканери штрихових кодів зазвичай однаково добре зчитують і UPC-A, і EAN-13. Заміна обладнання в магазинах не була потрібна. Однак існуючі торговельні системи США і Канади були орієнтовані на роботу з 12-значними номерами товарів (тобто UPC-12). Для переходу на 13-значні номери (EAN-13) потрібна була переробка комп'ютерних систем. На це відводився термін до 1 січня 2005^[4].

13-розрядний номер містить чотири складові^[4]:

• Префікс GS1 — 3 цифри;
• Ідентифікаційний номер підприємства — має змінну довжину (зазвичай від 3 до 6 цифр);
• Номер товарної позиції на підприємстві — змінної довжини, від 3 до 6 цифр (відповідно до номера підприємства — їх спільна довжина становить 9 цифр);
• Контрольний розряд — одна цифра.

Префікси розподіляються головним офісом між представництвами GS1 (та іншими організаціями) для децентралізації розподілу номерів. Більшість префіксів розподіляється між національними представництвами для адміністрування системи нумерації у відповідних країнах. Наприклад, українському представництву GS1 виділено префікс 482.

Окремі префікси виділяють міжнародним організаціям для адміністрування тих стандартів, які було включено до EAN, зокрема це ISSN (префікс 977), ISMN (979-0), ISBN (978 та діапазон від 979-1 до 979-9) тощо.

Частину префіксів зарезервовано головним офісом для подальшого розвитку системи (990, 992—999) або для застосування національними представництвами (050—059, 200—299 тощо). Зокрема, в Україні визначено префікси для товарів обмеженого обігу: префікси від 020 до 029 можна застосовувати лише для нумерації товарів у межах підприємства, а префікси 20 — 23 призначено для кодування роздрібних товарів змінної кількості в торгівлі (наприклад, товари, що продаються на вагу)^[5].

Префікс GS1 не можна розглядати як код країни походження товару (навіть у тих випадках, коли його видано національним представництвом організації). Справа в тому, що підприємства, які виробляють товар, зазвичай застосовують номери, виділені для центрального офісу, хоча виробничі підрозділи можуть бути розташовані в інших країнах^[5]. Водночас, якщо товар призначено для якогось конкретного територіального ринку, то підприємство може отримати номер для нього у відповідній національній організації (не за своїм місцем розташування)^[6].

Визначається відповідним представництвом GS1. Разом із префіксом GS1 утворює префікс підприємства (від 6 до 9 цифр, довжина визначається відповідним представництвом залежно від поточної та планової товарної номенклатури). В Україні надають префікси підприємств довжиною від 7 до 9 цифр^[4].

• GTIN

• Руда Т. В. Штриховий код EAN // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 2 : М — Я. — С. 468—469. — 536 с. — ISBN 978-617-7094-10-3.