2К11 «Круг»

Перші роботи зі створення військового комплексу середньої дальності на мобільному шасі в СРСР почалися в 1956 році.^[1] Розробка зенітно-ракетного комплексу (ЗРК) сухопутних військ «Круг» розпочалась в лютому 1958 року згідно з постановою Ради міністрів СРСР.^[2]

Головним підприємством по розробці ЗРК «Круг» призначили НДІ-20 ДКРЕ, в подальшому Науково-дослідний електромеханічний інститут Міністерства радіопромисловості. Крім того, інститут проектував станцію наведення ракет 1С32 і бортову апаратуру управління.^[2]

Початково припускалось використовувати для ЗРК «Круг» ракету типу В-757, яку розробляли з липня 1957 року в НДІ-6 для комплексу С-75. Але вона мала великі габарити, маломобільну пускову установку з одною направляючою та інші параметри, що не відповідали вимогам ППО сухопутних військ, і від неї розсудливо відмовились. Паралельно з цим для «Круга» розроблялись ще дві ракети: 3М8 — з командною системою наведення та 3М10 — з комбінованою системою наведення (із самонаведенням на кінцевій частині траєкторії). Але характеристики 3М10 не вдалось довести до необхідного рівня, і було вирішено оснастити комплекс ракетою 3М8.^[2]

Ракета 3М8 і артилерійська частина пускової установки 2П24 створювалась в ОКБ-8 і на заводі № 8 (м. Свердловськ), що раніше займались виключно зенітною артилерією і лише в 1958 році переорієнтувались на зенітні ракети (пізніше ОКБ-8 було переіменовано в Свердловське машинобудівне КБ «Новатор»).^[2]

26 листопада 1964 року було підписано постанову СМ № 966-377 про прийом ЗРК 2К11 на озброєння.^[1]

•  Болгарія — 9 батарей (27 ПУ)
  • 31-ша фронтова зенітно-ракетна бригада (под. 24580), м. Стара Загора
•  НДР
•  Польща
•  Сирія
•  СРСР
  • 5-та зенітна ракетна бригада (в/ч 80834), м. Курживоди, ЧССР, 1971—1989
  • 7-ма зенітна ракетна бригада (в/ч 26292), с. Джида, Бурятія, 1971—1992
  • 25-та зенітна ракетна бригада (в/ч 68506), м. Стрий, Львівська область, 1966—1992
  • 46-та зенітна ракетна бригада (в/ч 01909), смт. Підгородна, Миколаївська область, 1967—1992, з 1992—2000 в складі Збройних Сил України, в 2000 -х бригада скорочена.
  • 49-та зенітна ракетна бригада (в/ч 53504), Планкен, НДР, 1967—1987
  • 53-тя зенітно-ракетна бригада (в/ч 38312), м. Альтенбург, НДР, 1967—1986
  • 55-та зенітна ракетна бригада (в/ч 44079), м. Мор, Угорщина, 1971—1989^[3]
  • 56-та зенітна ракетна бригада (в/ч 01851), м. Слуцьк, Мінська область, 1969—1987
  • 59-та зенітно-ракетна бригада (в/ч 01876), м. Артик, Вірменська РСР, 1968—1992
  • 61-ша зенітна ракетна бригада (в/ч 44991), м. Слуцьк, Мінська область (до 11.1969), с. Штатс, НДР, 1967—1988
  • 62-га зенітна ракетна бригада (в/ч 39867), м. Любомль, Волинська область, 1969—1984
  • 108-ма зенітно-ракетна бригада (в/ч 36836), м. Золотоноша, Черкаська область, 1970—1990
  • 137-ма зенітна ракетна бригада (в/ч 55579), смт. Гончарівське, Чернігівська область, 1971—1987
  • 138-ма зенітна ракетна бригада (в/ч 35807), м. Шепетівка, Хмельницька область, 1967—1985
  • 140-ва зенітна ракетна бригада (в/ч 93293), с. Тшебень, ПНР 1973—1989
  • 147-ма зенітна ракетна бригада (в/ч 96869), м. Бобруйськ, Могильовська область, 1972—1988
  • 151-ша зенітна ракетна бригада (в/ч 21718), м. Теміртау (с. Солонічки) Карагандинська область, Казахстан, до літа 1989 року
  • 156-та зенітна ракетна бригада (в/ч 55585), с. Олексіївка, Одеська область, 1972—1991
  • 223-тя зенітна ракетна бригада (в/ч 48282) смт. Раухівка (до 1984 р.) / (в/ч 20152) м. Теребовля, 1975—1992
  • 297-ма зенітна ракетна бригада (в/ч 93292) м. Веспрем (до 1984 р.), с. Дунафьольдвар (до 1990 р.), Угорщина / (в/ч 02030) с. Алкіно-2, Башкирія
  • 447-ма зенітна ракетна бригада (в/ч 23441) с. Совєтське, Кримська область, 1980—1991^[4]
•  Угорщина
•  Чехословаччина

• 2П24

• SA-4 Ganef [Архівовано 22 грудня 2017 у Wayback Machine.](англ.) // globalsecurity.org
• Широкорад А. ЗРК «Круг» — оружие сухопутных войск // Моделист-конструктор. — 1999. — № 5. — С. 29—31. — ISSN 0131-2243.
• ЗРК «Круг»: служба, тестування на американських полігонах, застосування і можлива роль в локальних конфліктах. Ukrainian Military Pages. 18 жовтня 2021. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.