Золотоноша

Назва «Золотоноша» викликала цілий цикл «золотих» легенд;

Згідно з однією з них, у другій чверті XVII століття Золотоноша була замком Яреми Вишневецького і збірним місцем податків, сплачуваних з його величезного феоду — так званої «Вишневеччини». Зосередження в місті податків — золотих грошей — нібито й дало привід назвати його Золотоношею, тобто «золотою ношею». Проте, як свідчать писемні згадки, таке твердження хибне, бо Вишневецький прибув на Лівобережжя на початку 30-х років XVII століття, а назва міста з коренем «золото» з'явилася за 60 років до того.

За другою легендою, черкаські козаки придбане «вогнем і мечем» золото складали в напівпрохідних, болотяних заводях річки Золотоноші.

Третя легенда пов'язує назву міста з подіями часів монголо-татарського іга. Татарська флотилія, навантажена даниною, зібраною з підвладного люду, поверталася до Криму. Здійнялась буря, і хвилі ринули на чужинців. Вода поглинула і човни і скарби. Коли ж стихія вгамувалася, хвилі почали прибивати до берега золоті речі. Це сталося на місці виникнення Золотоноші. Відтак, кажуть, річку назвали Золотоношею, а згодом і місто одержало цю ж назву.

На думку ж науковців, своєю назвою річка завдячує природним особливостям: дно Золотоношки, покрите піщаними наносами, сяяло, як золото, від домішків слюди золотавого кольору. Отже, найвірогіднішим є твердження про те, що місто отримало свою назву не від тих скарбів, що проходили через нього, а від блискучих розливів місцевої річки.

На території та на околицях Золотоноші знайдено кам'яні знаряддя праці доби бронзи, могильник зарубинецької культури та поселення черняхівських культур, а також городище періоду Київської Русі.^[4] У XVI столітті Золотоноша була спалена татарами. У 1905 році, під час революції 1905—1907 років, у Золотоноші (одному з двох міст в Україні) виходило друком періодичне видання українською мовою — часопис «Хлібороб».

Чисельність ред.

Статистичні дані за кількістю населення міста в різні роки:

Національний склад ред.

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року^[5]:

Мовний склад ред.

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року^[6]:

Економіка міста представлена такими галузями матеріального виробництва: промисловість, будівництво, транспорт, торгівля і громадське харчування, житлово-комунальне господарство, а також нематеріальною сферою: побутове обслуговування населення, охорона здоров'я, фізкультура і спорт, соціальне забезпечення та інші.

Основу промислового виробництва в місті складає харчова промисловість — 76,96 %, до складу якої входять: "Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор», ЗАТ «Золотоніський маслоробний комбінат», ВАТ «Золотоношам'ясо», ПП «Сільвер Фуд», підприємство «Універсал», ДП «Роял Фрут Гарден — Іст». На легку промисловість припадає 1,55 %, на машинобудування — 6,96 %, на парфумерно-косметичне виробництво — 2,84 %.Також у 2011 році запрацювало нове підприємство з закордонними інвестиціями «УкрФес».

У різні часи в місті працювали Золотоніська жіноча гімназія, Золотоніська сільськогосподарська школа, Золотоніська чоловіча гімназія, Золотоніське повітове училище. ^[7]

У місті функціонує стала мережа освітніх закладів, яка нараховує 18 навчальних закладів. Працює 7 дошкільних закладів комунальної власності, професійний ліцей, золотоніський технікум ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету.

Освітні заклади ред.

• Золотоніська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат (вул. Обухова,39)
• Комунальний заклад „Золотоніська загальноосвітня санаторна школа ЧОР” (вул.Паркова, 2)
• Золотоніська загальноосвітня школа I-III ступенів № 6 (вул.Благовіщенська, 96А)
• Золотоніська загальноосвітня школа I-III ступенів № 3 (вул. Гоголя, 7)
• Золотоніська спеціалізована школа №2 інформаційних технологій (вул. Миколаївська, 5)
• Золотоніська школа №1 з поглибленим вивченням економіки та права (вул. Черкаська, 12)
• Золотоніська гімназія імені Семена Скляренка (вул. Черкаська, 54)
• Дитячий садок "Берізка" (вул. Новоселівська, 38)
• Дитячий садок "Веселка" (вул. Шепелівська, 2г)
• Дитячий садок "Калинка" (вул. Соборна, 40)
• Дитячий садок "Ромашка" (вул. Незалежності, 75)
• Дитячий садок "Сонечко" (вул. Благовіщенська, 17)
• Дитячий садок "Струмочок" (вул. Євгена Півня, 18)
• Дитячий садок "Ялинка" (вул. Шевченка, 185)
• Технічна школа УкрЗалізниці (вул. Черкаська, 14)
• Технікум ветеринарної медицини (вул. Садовий проїзд, 1)
• Профеційний ліцей (вул. Шевченка, 33)
• Черкаський навчальний центр (вул. Обухова, 48б)
• Міжшкільний навчально-виробничий комбінат (вул. Садовий проїзд, 10)
• Дитячо-юнацька спортивна школа (вул. Черкаська, 5)
• Музична школа (вул. Шевченка, 169)
• Будинок школяра (вул. Садовий проїзд, 10)

Відділ культури виконавчого комітету Золотоніської міської ради було утворено в січні 1993 року.

Заклади культури ред.

До складу відділу культури і туризму Золотоніської міської ради входять такі структурні підрозділи-культурні заклади^[8]:

• міський будинок культури (вул. Садовий Проїзд,4);
• дитяча музична школа (вул. Шевченка, 167);
• краєзнавчий музей імені М. Ф. Пономаренка (вул. Черкаська, 20);
• картинна галерея, де виставлено картини художників-аматорів Золотоноші (вул. Незалежності)^[9];
• міська бібліотечна система, до складу якої входять міські бібліотеки № 1 (вул. Шепелівська, 14-Д) і № 2 (вул. Шевченка,18). В середньому за рік обидві бібліотеки обслуговують близько 1 500 відвідувачів, а середня книговидача становить близько 24 тисяч книг (2-а пол. 2010-х);
• центр дозвілля молоді;
• міський клуб (мікрорайон Гришківка).

Пам'ятки ред.

Історико-архітектурними пам'ятками Золотоноші є:

• Преображенська церква Красногірського монастиря, 1767-71 роки. Архітектор Іван Григорович-Барський, стиль пізнє українське бароко.
• Свято-Успенський собор, збудований у 1909 році.

Об'єкти природно-заповідного фонду:

• ботанічні пам'ятки природи місцвого значення: Дерева софори японської, Дуб пірамідальний, Оцтові дерева, школа № 6, Оцтові дерева, вулиця Благовіщенська;
• парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва: Дендрологічний парк, Меморіальний парк, Сквер декоративного садівництва;
• загальнозоологічний заказник місцевого значення Вітове.

Культурні події ред.

• Фестиваль чорнобривців — проходить у кінці серпня або на початку вересня. У програмі фестивалю — парад вишиванок, «Караоке на фонтані», пиріг з фруктовою начинкою, виставка робіт майстрів ужиткового мистецтва, салон краси на тротуарі, фотозони, гала-концерт переможців пісенного фестивалю та зірок української сцени, виставка-продаж продукції місцевих товаровиробників, виїзна торгівля закладів громадського харчування, запашна козацька каша.
• Фестиваль патріотичної пісні «Героям слава!» — проводиться у рамках Фестивалю чорнобривців. Учасниками можуть стати діти та молодь віком до 18 років. У журі — народні та заслужені артисти країни: Анатолій Гнатюк, Ніна Мирвода, Юрій Васильківський, Астрая, Богдан Гнатюк.^[9]

У місті функціонує три громади УПЦ МП: Свято-Успенська, Свято-Троїцька та Благовіщенська, що входять до складу Черкасько-Канівської єпархії. Також є Українська Греко-Католицька громада Зіслання Святого Духа, яка належить до Черкаського протопресвітерства Київської архієпархії УГКЦ^[10]. Від листопада 2017 року діє храм ПЦУ на честь святителя Луки Кримського^[11].

Народилися ред.

• Баранніков Олексій Петрович — радянський учений-індолог, академік АН СРСР (1939), професор Ленінградського університету (1922). Дослідник стародавніх, середньовічних і новоіндійських мов та давньоіндійської літератури.
• Бах Олексій Миколайович — український біохімік і фізіолог рослин, академік АН СРСР (1929), основоположник радянської біохімії.
• Болеславський Ісаак Єфремович — радянський гросмейстер, претендент на світову першість, шаховий теоретик і тренер.
• Борохов Бер — політичний та громадський діяч, публіцист, один з лідерів сіоністського руху.
• Голубович Михайло Васильович (* 1943) — український актор театру та кіно.
• Грибов Роман Валентинович — прикордонник Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни, відзначився при обороні острова Зміїний.
• Гринець Дмитро Митрофанович (1905—1993) — український графік.
• Думитрашко Костянтин Данилович — український письменник, поет, перекладач, теолог.
• Заруба Олександр Данилович — український вчений-економіст і педагог. Доктор економічних наук, професор.
• Кондратюк Наталія В'ячеславівна — українська журналістка, керівник бюро російського ОРТ в Україні.
• Костюковський Яків Аронович (1921—2011) — радянський драматург, сценарист художніх та мультиплікаційних фільмів, співавтор текстів пісень.
• Ляскоронський Василь Григорович — український історик, археолог, етнограф.
• Мітулінський Юрій Тарасович (1926—1988) — радянський організатор та розробник у сфері автоматизації проектування, кандидат технічних наук, заслужений машинобудівник УРСР.
• Нечепоренко Володимир Макарович — український актор театру і кіно, радіоведучий і педагог, професор.
• Павлов Олександр Степанович — український живописець.
• Півень Євген Олексійович — майор (посмертно — підполковник) Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Риженко Сергій Вікторович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Сагарда Микола Іванович — український історик, перекладач, теолог і бібліограф.
• Сало Іван-«Мамай» — командир куреня УПА, лицар Золотого хреста бойової заслуги УПА 2 класу.
• Самофалов Володимир Дмитрович — український журналіст.
• Семенов Володимир Сергійович (1924—2004) — український вчений-правник, громадський діяч, кандидат юридичних наук, професор.
• Скляренко Семен Дмитрович — український письменник.
• Харченко Максим Борисович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Школьнікова Неллі Юхимівна — радянсько-американська скрипалька і музичний педагог.
• Шуть Василь Кирилович — український композитор.
• Янчевський Микола Олександрович — полковник Армії УНР.

Пов'язані з містом ред.

• У 50-х роках XVIII століття тут бував філософ і поет Григорій Сковорода,
• в 90-х роках XVIII століття — письменник Іван Котляревський,
• у 1809—1811 роках навчався майбутній учений Михайло Максимович,
• у 1830-х роках — кирило-мефодієвець Олександр Навроцький,
• 1845 року перебував Тарас Шевченко.
• У другій половині XIX століття місто відвідував письменник Михайло Старицький.
• У 1897 і 1899 роках у Золотоноші гастролював композитор Микола Лисенко.
• 1900 року виступала на сцені актриса Марія Заньковецька,
• у 1913 і 1914 роках — актор Панас Саксаганський,
• 1914 року — Борис Романицький.
• У Золотоноші закінчив школу український поет, літературознавець і перекладач Михайло Драй-Хмара
• З 1783 до 1786 року в Золотоноші жив майбутній герой Вітчизняної війни 1812 року, командир 27-ї піхотної дивізії, генерал-лейтенант Дмитро Неверовський.
• Тут жив і похований (у монастирі) учений Никифор Борисяк (1817—1882 рр.).
• Закінчив гімназію А. Д. Моторний (1891—1964) — український геодезист, професор Львівського політехнічного інституту, один з засновників Української геодезичної школи.
• Жив і працював письменник Олелько Островський. Одна із вулиць названа на його честь^[12].
• Зінченко Федір Матвійович (1902—1991) — Герой Радянського Союзу.

Інтернет-видання ред.

Золотоноша.City ^[13] — міське інтернет-видання, запущене у серпні 2019 року колективом газети «Златокрай» та Агенцією розвитку локальних медіа «Або».^[14]

• 
  Будинок дитячої та юнацької творчості (колишня чоловіча гімназія, 1910 р.)
• 
  Пам’ятник Дмитру Невіровському та Свято-Успенський собор
• 
  Будинок Золотоніської РДА
• 
  Районний відділ освіти
• 
  Будинок культури. Колишній повітовий театр (1910 р.)
• 
  Будівля колишньої жіночої гімназії (1902 р.)
• 
  Будинок лікаря
• 
  Успенська церква, 1909 р.
• 
  Спасо-Преображенський собор Красногірського монастиря
• 
  Будинок культури, в якому в 1916 р. дебютувала Народна артистка СРСР Наталія Ужвій
• 
  Пам'ятник загиблому воїну в Меморіальному парку
• 
  Вид на готель "Меридіан"
• 
  Танк Т-34-85
• 
  Пам'ятник Шевченку в парку

• Р. В. Маньковська. Золотоноша [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 381. — ISBN 966-00-0610-1.
• В. В. Остроглазова, А. В. Ситник, І. В. Телятник. Золотоноша [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.

Золотоноша у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Черкащина»
	Теми у Вікіджерелах?
	Золотоноша у Вікісховищі?

Література ред.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
• Атлас Історії України [Архівовано 13 лютого 2020 у Wayback Machine.] —ДНВП «Картографія»

• Золотоноша - Довідник міста
• Золотоноша.City [Архівовано 12 грудня 2019 у Wayback Machine.] — інтернет-видання про життя міста, головні новини Золотоноші
• Туристичний путівник Золотоношею [Архівовано 12 грудня 2019 у Wayback Machine.] — як доїхати, де зупинитись, як розважитись у місті
• Офіційний міста Золотоноша [Архівовано 9 серпня 2013 у Wayback Machine.]
• Облікова картка міста^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• ЗОЛОТОНОША | Головне онлайн видання міста [Архівовано 18 грудня 2014 у Wayback Machine.]
• Інформаційний сайт міста Золотоноша та району [Архівовано 9 жовтня 2013 у Wayback Machine.]