Президентські вибори у США 1912
Президентські вибори 1912 року проходили 5 листопада та відрізнялися запеклою боротьбою між трьома основними кандидатами, двоє з яких вже були президентами раніше. Президент Вільям Тафт був знову висунутий Республіканською партією за підтримки консервативного її крила. Колишній президент Теодор Рузвельт, який не отримав підтримки республіканців, скликав свою власну конвенцію та створив нову Прогресивну партію (прозвану «Партією лосів»). Нова партія висунула Рузвельта і, крім цього, висувала своїх кандидатів на локальних виборах у великих штатах. Демократ Вудро Вільсон був номінований своєю партією лише після 46-го голосування в гострій конкурентній боротьбі завдяки підтримці одного з демократичних лідерів Вільяма Браяна. На загальних виборах він значно випередив обох конкурентів, незважаючи на підтримку лише 42 % виборців, і став вперше президентом-демократом з 1892 року. Ці вибори досі є останніми в історії США, на яких було більш ніж два основні кандидати та кандидат від третьої партії зайняв друге місце.
| Президентські вибори у США 1912 | |
 | |
| Країна |  США |
|---|---|
| Юрисдикція | США |
| Попередник | Президентські вибори у США 1908 |
| Наступник | Президентські вибори у США 1916 |
| Дата й час | 5 листопада 1912 |
| Виборна посада | Президент США |
| Обраний кандидат | Вудро Вілсон |
| Кандидат | Вудро Вілсон, Теодор Рузвельт, Вільям Говард Тафт, Юджин Дебс, Eugene W. Chafind і Arthur Elmer Reimerd |
 Президентські вибори у США 1912 у Вікісховищі | |
Вибори
ред.
Контекст виборів
ред.
На попередніх виборах президент Теодор Рузвельт відмовився від свого висунення, додержуючись сталої після Джорджа Вашингтона традиції не балотуватися на третій термін, і висунув свого близького друга Вільяма Тафта.
Однак, під час президентства Тафта між ними виникли істотні розбіжності. Рузвельт став лідером прогресивного крила серед республіканців, що виступали проти гегемонії судів та за обмеження на працевлаштування жінок, захист навколишнього середовища та профспілки. Тафт ж ідентифікувався з консервативним крилом, яке підтримувало бізнес та верховенство судів. Вже до 1910 році розкол серед республіканців став явним.
Кампанія
ред.
Передвиборна кампанія 1912 року була виключно гострою. Крім цього, Джеймс Шерман, претендент у віце-президенти від республіканців, помер за тиждень до виборів, залишивши Тафта один на один з суперниками. Внаслідок виборів Вільсон отримав величезну перевагу над двома іншими конкурентами по числу виборників: 435 з 531.
Результати
ред.
| Кандидат | Партія | Виборці | Виборники | |
|---|---|---|---|---|
| Кількість | % | |||
| Вудро Вільсон | Демократична партія | 6 296 284 | 41,8 % | 435 |
| Теодор Рузвельт | Прогресивна партія | 4 122 721 | 27,4 % | 88 |
| Вільям Тафт | Республіканська партія | 3 486 242 | 23,2 % | 8 |
| Юджин Віктор Дебс | Соціалістична партія | 901 551 | 6,0 % | 0 |
| Юджин Вілдер Шафен | Прогібіціоністская партія | 208 156 | 1,4 % | 0 |
| Артур Елмер Реймер | Трудова соціалістична партія | 29 324 | 0,2 % | 0 |
| інші | 4 556 | 0 % | 0 | |
| Всього | 15 048 834 | 100 % | 531 | |
Посилання
ред.- 1912 popular vote by counties
- 1912 State-by-state Popular vote
- The Election of 1912
- How close was the 1912 election? — Michael Sheppard, Michigan State University