Ескадрені міноносці типу «Орідзонте»

Ескадрені міноносці типу «Орідзонте» італ. Classe Orizzonte, фр. Classe Horizon — серія фрегатів / ескадрених міноносців ВМС Італії та ВМС Франції початку 21 століття.

Ескадрені міноносці типу «Орідзонте»
італ. Classe Orizzonte
фр. Classe Horizon
Італійський ескадрений міноносець «Андреа Дорів»
Служба
Тип/класЕскадрені міноносці / Фрегати
Держава прапораІталія Італія
Франція Франція
Належність ВМС Італії
ВМС Франції
Закладено4
Спущено на воду4
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж7 050 тонн (стандартна)
7 770 тонн (повна)
Довжина152,9 м
Ширина20,3 м
Осадка7,5 м
Технічні дані
Рухова установка2 × газові турбіни «General Electric LM2500»
2 × дизельні двигуни «SEMT Pielstick»
4 дизельні генератори «V1716T2ME»
Гвинти2
Потужність2 x 27 491 к.с. (газові турбіни)
2 x 5 793 к.с (дизельні двигуни)
Швидкість29 вузлів
Дальність плавання6 100 миль на швидкості 18 вузлів
Екіпаж255
Озброєння
Артилерія2 × 76-мм гармати OTO Melara (Франція)
3 × 76-мм гарматм OTO Melara (Італія)
Торпедно-мінне озброєння2 торпедні апарати «Eurotorp B515/3»
Ракетне озброєнняПУ для ракет Aster 15/Aster 30
1 ПУ для ракет Exocet (Франція)
1 ПУ для ракет Otomat (Італія)
Зенітне озброєнняЗРК PAAMS
ПУ «Sylver» для 48 ракет «A-50»
Радіолокаційне озброєнняРЛС EMPAR
Thales/Selex S1850M
Selex RASS
Selex SPN 753(V)4
Авіація1 вертоліт AgustaWestland AW101 або NHIndustries NH90

Історія створення ред.

Після провалу програми з розробки єдиного фрегата для низки країн НАТО NFR-90 Італія, Франція та Велика Британія у 1992 році розпочали спільну розробку фрегата нового поління ( Common New Generation Frigate, CNGF). Але через розбіжності у поглядах на ТТХ корабля Велика Британія вийшла з консорціуму. У 1999 році Італія та Франція підписали угоду про продовження спільних робіт.

Планувалось побудувати 10 кораблів (6 протичовнової оборони і 4 ППО) з максимальним ступенем уніфікації систем озброєння. Але зрештою було побудовано 4 кораблі - 2 для ВМС Італії і 2 для ВМС Франції.

За своїми розмірами та ТТХ кораблі більше відповідають класу есмінців, а не фрегатів. Тому у складі ВМС Італії вони класифікуються як «есмінці» типу «Андреа Доріа» (італ. Classe Andrea Doria). У складі ВМС Франції вони класифікуються як «фрегати» (фр. Classe Horizon).

Загальна вартість будівництва 4 кораблів склала 2,8 млрд євро.[1].

Представники ред.

КорабельБортове позначенняВиготовлювачЗакладеноСпущеноУ строю
ВМС Італії
«Андреа Доріа»D 553«Fincantieri», Ла-Спеція19 липня 2002 року15 жовтня 2005 року22 грудня 2007 року
«Кайо Дуіліо»D 554«Fincantieri», Ла-Спеція19 вересня 2003 року23 жовтня 2007 року3 квітня 2009 року
ВМС Франції
«Форбен»D 620«DCN Lorient»4 квітня 2002 року10 березня 2005 року10 грудня 2008 року
«Шевальє Поль»D 621«DCN Lorient»23 жовтня 2003 року12 липня 2006 року21 грудня 2009 року

Конструкція ред.

Корпус ред.

Корпус судна розроблений за технологією «стелс». Надводна частина оптимізована для зменшення рівня вторинного радіолокаційного поля. Зовнішні поверхні корпуса та надбудов вигтовляються з радіопоглингаючих матеріалів та покриттів. Комплекс заходів із змешумлення (малошумні гребні гвинти з підводом повітря до лопатей, подача повітря на корпус в районі машинного відділення, амортизація механізмів тощо) забезпечують низький рівень підводного шуму.

Для підвищення захищеності корабель розділений на декілька протипожежних зон - «цитаделей».

Силова установка ред.

Силова установка корабля - комбінована, типу «CODOG» (Combined Diesel or Gas ). Вона складається з двох газових турбін «General Electric LM2500» потужністю 27 491 к.с. кожна, та двох 12-циліндрових дизельних двигунів фірми SEMT Pielstick потужністю 5 793 к.с кожен.

Двигуни обертають два п'ятилопатеві гвинти. Максимальна швидкість 29 вузлів при роботі газових турбін і 18 вузлів при роботі дизелів.Автономність плавання: 7 000 миль на швидкості 18 вузлів і 3 500 миль на швидкості 24 вузли.

Озброєння ред.

Озброєння італійських та французьких кораблів уніфіковане на 90%. Різниця є лише у типах використовуваних ракетних комплексів.

Кораблі озброєні 16-модульними системами вертикального пуску ракет «Sylver» A-50, оснащені ракетами ближнього радіуса дії «Aster-15» і ракетами середнього радіусу дії «Aster-30», загалом 48 ракет.

Протикорабельне озброєння складається з пускових установок фірми «MBDA», оснащених ракетами «OTOMAT» на італійських кораблях і ракетами «Exocet» на французьких.

Артилерійське озброєння складається з 76-мм гармат OTO Melara. На італійських кораблях встановлено 2 гармати в носовій частині і одна в кормовій. На французьких кораблях встановлено лише по 2 гармати, замість третьої встановлений ЗРК «SADRAL» для запуску ракет «Mistral».На італійських кораблях планується заміна 76-мм гармат на нові «76/62mm Super Rapido Multi Feeding Davide/Strales» із системою керування вогнем «DART»[2].

Озброєння для самозахисту складається з двох 25-мм гармат «Oerlikon KBA/KBB 25/80» на італійських кораблях та двох 20-мм гармат «20 mm Narwhal» на французьких.

Торпедне озброєння складається з двох 324-мм торпедних апаратів «Eurotorp B515/3» для запуску протичовнових торпед «MU90».

Радіоелектронне обладнання ред.

Головна бойова інформаційна система розроблена фірмою «EUROSYSNAV».

ЗРК PAAMS керується багатофункціональною РЛС EMPAR[3], яка отримує цілевказування від оглядового 3D-радара S1850M для пошуку повітряних та надводних цілей далекого радіусу дії. Крім того, на кораблях встановлені радар пошуку надводних цілей «RASS (RAN30 X/I)», навігаційний радар « Selex SPN 753(V)», система пошуку інфрачервоного випромінювання «Sagem Vampir MB», дві системи цілевказання «MSTIS NA 25X (RTN-30X)», радар для забезпечення посадки вертольота на палубу корабля, система розпізнавання «Свій-чужий» «SIR-R/S», а також метеорологічно-океанографічна система.

Система радіоелектронної боротьби складається з пускових установок протиракетного комплексу «SCLAR» і протиторпедного комплексу «SLAT».

На кораблях встановлюється гідролокатор «UMS 4110 CL» фірми «Thales».

Також на кораблях встановлені цифрові системи зв'язку і система супутникового зв'язку «SATCOM».

Галерея ред.

Посилання ред.

Література ред.

  • Александров Ю. И, Апальков Ю. В. Боевые корабли мира на рубеже XX—XXI веков. Ч. II. Авианосцы, крейсера, эскадренные миноносцы. Т. II. Эскадренные миноносцы. СПб. Галея-Принт, 2004 ISBN 5-8172-0081-3 (рос.)

Примітки ред.

  1. Programma Orizzonte [Архівовано 23 листопада 2010 у Wayback Machine.] 13-11-2008
  2. Le prospettive di OTO Melara - Analisi Difesa. www.analisidifesa.it. Процитовано 28 luglio 2016.
  3. Слюсар, В.И. (2001). Цифровые антенные решётки: будущее радиолокации (PDF). Электроника: наука, технология, бизнес. – 2001. - № 3. с. C. 44. Архів оригіналу (PDF) за 1 листопада 2019. Процитовано 20 серпня 2020.
🔥 Top keywords: Головна сторінкаКоханівський Микола МиколайовичСпеціальна:ПошукВікіпедія:Культурна спадщина та видатні постаті (2024)Сухаревський Вадим ОлеговичСу-57Мустафа НайємФінал чемпіонату Європи з футболу 2016УкраїнаYouTubeНаціональна суспільна телерадіокомпанія УкраїниЧемпіонат Європи з футболу 2024Територіальний центр комплектування та соціальної підтримкиЧемпіонат Європи з футболу 201647-ма окрема механізована бригада (Україна)5-та окрема штурмова бригада (Україна)115-та окрема механізована бригада (Україна)Масі НайємМалавіВибори до Європейського парламенту 2024Спеціальна:Нові редагуванняВійськові звання УкраїниБріджертониМагучіх Ярослава ОлексіївнаЄрмак Андрій БорисовичРижівкаFacebookЗаворотнюк Анастасія ЮріївнаСексЧемпіонат Європи з легкої атлетики 2024СкуфОборонно-промисловий комплекс України10 червняКиївАльтернатива для НімеччиниЄвропейська народна партія (фракція)За межею (фільм, 2021)Військово-облікова спеціальністьС-300