Фернандо Алонсо

Фернандо народився 29 липня 1981 року в Ов'єдо, Астурія, Іспанія, молодша дитина в сім'ї з середнім достатком. У дитинстві брав участь в гонках на картах. Почавши виступу в чемпіонаті Іспанії серед юніор ів, завоював чотири чемпіонські титули — з 1993 по 1996. На наступний рік Алонсо виграв в національній серії Інтер-А, і завоював віцечемпіонство в міжнародній.

Адріан Кампос, відомий гоночний менеджер і колишній гонщик Формули-1, запросив Алонсо в свою команду в світовій серії «Ніссан». У 1998 році Алонсо дебютував в серії, виграв вже в другій гонці, і, вийшовши в лідери на останній гонці, став чемпіоном. Після цього іспанець був помічений менеджерами Формули-1 і провів успішні тести за «Мінарді» в 2000 році. Тоді ж Алонсо дебютував за команду Astromega, дочірній підрозділ «Мінарді», в чемпіонаті Формула-3000, де виграв останню гонку сезону в Спа і став четвертим в загальному заліку за підсумками року.

У 2001 році Фернандо Алонсо був переведений з тест-пілотів до бойового складу команди «Мінарді» Формули-1. На момент дебюту йому ще не виповнилося двадцяти років. Машина традиційного аутсайдера з торішнім двигуном Cosworth не дозволила дебютантові набрати жодного очка в першому сезоні. Проте, Алонсо виглядав значно швидше в кваліфікаціях і гонках, чим його партнери Тарсо Маркес та Алекс Йонг.

Попри те, що успішний дебют іспанця опинився «в тіні» яскравіших дебютів Хуана-Пабло Монтойї та Кімі Райкконена, його успіхи були помічені Флавіо Бріаторе , директором нової заводської команди Renault F1. Бріаторе розглядав можливість найму Фернандо в бойовий склад, але в підсумку зробив його третім пілотом.

В сезоні 2002 року Фернандо не проводив гонок у Формулі-1, займаючи позицію запасного пілота в «Рено», при Ярно Труллі та Дженсоні Баттоні. У швидкості Іспанця Бріаторе вже не сумнівався, і на наступний рік він був переведений до основного складу, на місце Баттона, який перейшов до BAR. Алонсо з самого початку показав, що не гратиме другу роль в команді: він завоював поул-позишн в Малайзії, був другим на домашній гонці, а в Будапешті здобув свою першу перемогу. Крім того, його класифікували третину в Бразилії, однак той подіум носив відтінок курйозу — гонка проходила в дощ, і після аварії на 55-му колі Марка Уеббера на трасу вже була випущена машина безпеки, але Алонсо не знизив швидкість, і на повному ходу врізався в покришку від розбитої машини Марка. Машина Фернандо вдарилася у відбійник, відлетіла в протилежну стіну, а уламки буквально засипали трасу. Гонку довелося зупинити, і на цей момент Алонсо виявився третім. Втім, на подіумі Фернандо не з'явився — він був відправлений до лікарні з легким струсом мозку. Після фінішу фактичний господар Формули 1, Берні Екклстоун, висловив своє обурення з приводу поведінки іспанця. Але згодом у Алонсо було багато яскравих перегонів, Берні змінив гнів на милість, а по підсумками сезону Алонсо став шостим і впевнено випередив свого партнера, досвідченого Ярно Труллі

В 2004 році, в умовах переважної переваги «Феррарі» Шумахера та Барікелло, Труллі зміг чинити серйозний опір Алонсо. У першій половині сезону італієць виглядав як мінімум не гірше за свого напарника, і навіть здобув перемогу в Монако. Проте в плани Флавіо Бріаторе це не входило, тому що хоча він і був менеджером обох гонщиків, його головним протеже все ж став Алонсо. Відносини між Бріаторе і Труллі зіпсувалися, у Ярно почалися проблеми з машиною, кілька разів він сходив з технічних причин, а за три гонки до закінчення чемпіонату був і зовсім звільнений з команди — його місце тимчасово зайняв Жак Вільньов. У підсумку Алонсо знову випередив Труллі в загальному заліку чемпіонату, а на наступний сезон його напарником став Джанкарло Фізікелла.

Сезон 2005 року почався з перемоги Фізікелли, але потім Алонсо виграв три гонки підряд, ставши беззастережним лідером чемпіонату. Його головним суперником став Кімі Ряйкконен на «МакЛарен», який виграв стільки ж гонок, скільки і іспанець. Однак фін страждав від ненадійності машини, змушує його часто міняти двигун і, згідно з новими правилами, відкочуватися на десять позицій на стартовій решітці. У той же час, «Рено» Алонсо не зазнавало подібних проблем.

Стабільність Фернандо була дуже високою: з дев'ятнадцяти гонок 2005 року він не набрав очок тільки в трьох, і ще в одній фінішував четвертим — всі інші гонки були їм доведені до подіуму, у тому числі сім перемог. В результаті, хоча наприкінці чемпіонату Райкконен почав скорочувати розрив, стабільних фінішів на другому-третьому місцях Алонсо вистачило, щоб утримати лідерство і стати чемпіоном достроково. Завдяки своєму титулу, Фернандо став наймолодшим чемпіоном в історії Формули-1 на той момент і припинив серію Міхаеля Шумахера з п'яти чемпіонств поспіль.

Ще до початку наступного року Алонсо здивував оглядачів, підписавши контракт з командою МакЛарен на перехід в неї через рік.^[1] Проте це ніяк не вплинуло на його виступу в 2006 році. Алонсо знову вийшов у лідери з самого початку чемпіонату. Він фінішував всякий раз не нижче другого місця в перших дев'яти гонках, з яких їм були виграні шість, з них чотири поспіль.

Друга половина чемпіонату склалася для лідера «Рено» значно гірше, викликавши інтригу в чемпіонаті. Здобувши сім перемог, Міхаель Шумахер повністю відіграв відставання від іспанця, який почав нерідко випробовувати механічні проблеми. За дві гонки до кінця чемпіонату, перед Гран-прі Японії Міхаель і Фернандо зрівнялися за очками, причому німець значився лідером за рахунок більшої кількості перемог. Але Алонсо вдалося перемогти в гонці. Іспанець виграв свій другий поспіль чемпіонський титул, знову здобувши сім перемог і набравши рівно на одне очко більше, ніж торік.

Попередній контракт Алонсо з командою Рона Денніса був підписаний ще в 2005 році, і протягом усього сезону-2006 і Фернандо і менеджери «Рено» знали, що йому належить перехід в іншу команду. На момент підписання, і особливо після невдач «МакЛарен» в 2006 році, вибір чемпіона виглядав невдалим: McLaren Mercedes Райкконена не показував колишньої швидкості і страждав від постійних проблем з двигуном, у той час як «Рено» виглядали технічно сильнішими^[2] Проте в міжсезоння 2006—2007 років інженери «МакЛарен» значно поліпшили машину, і вже на міжсезонних тестах Алонсо і його партнери Педро де ла Роса та Льюїс Гамілтон не поступалися пілотам «Феррарі». Перші ж гонки показали, що «Рено» значно поступається в швидкості новому «МакЛарен», який почав випереджати навіть «Феррарі» Райкконена і Маси. Таким чином, в руках Алонсо знову опинилася машина топ-команди, що дозволяє боротися за чемпіонський титул.

Партнером Алонсо спочатку передбачався його співвітчизник Педро де ла Роса. Однак перед початком сезону Рон Денніс вирішив перевести в бойовий склад свого молодого тест-пілота, темношкірого британця Льюїса Хемілтона. Дебютант виявився несподівано сильним: у всіх гонках першої половини сезону він фінішував на подіумі, тричі виграв, і незабаром випередив Алонсо, який очолював спочатку чемпіонат.

Партнер-новачок став головним суперником у боротьбі за титул чемпіона 2007 року для Алонсо. Це суперництво навіть вилилося в протест, поданий Хемілтоном проти блокування його в боксах під час кваліфікації в Угорщині. Всупереч вказівкам шеф-механіка McLaren, Алонсо не залишав позиції піт-стопа, через що Льюїс не встиг виїхати на свою останню спробу. В результаті Фернандо був оштрафований позбавленням п'яти місць на старті гонки.^[3] Стосунки в команді загострилися між Алонсо, Хемілтоном і шефом McLaren Роном Деннісом, незважаючи на спроби Рона примирити своїх гонщиків. Це суперництво завадило McLaren виграти чемпіонський титул, який дістався Кімі Райкконену.

Алонсо також зіграв важливу роль в шпигунському скандалі навколо McLaren та інформації, отриманої ними з Ferrari. Фернандо передав суду свою e-Mail листування з Педро де ла Росою. Педро пересилав своєму партнеру схему розподілу ваги «Феррарі», а коли Алонсо поцікавився джерелом інформації та її достовірністю, де ла Роса написав: «Це від Найджела Степні, шеф-механіка Ferrari. Мені дає їх Майк кохлем, вони зі Степні друзі». Цей лист став головним доказом проти McLaren на суді й призвело до дискваліфікації команди і позбавлення її всіх очок в кубку конструкторів.^[4] Рон Денніс звинувачував Алонсо в шантажі цими свідченнями.^[5]

Після всіх конфліктів Алонсо з Mclaren в пресі стали часто фігурувати чутки про те, що Алонсо покине McLaren до закінчення контракту і повернеться в Renault.^[6] 2 листопада 2007 року це підтвердилося: команда McLaren оголосила про розірвання контракту з Алонсо.^[7]. 11 грудня Алонсо був обявленим в складі команди Renault на 2008 рік.^[8]

У сезоні 2008 року Алонсо повернувся в команду Рено, проте невдачі команди минулого року продовжилися і вона не змогла повернутися в число лідерів. У 2008 році Фернандо так і не зміг втрутитися в боротьбу за чемпіонство. На Гран-прі Сінгапуру Алонсо здобув довгоочікувану перемогу в гонці, здійснивши прорив з 15 місця на старті. Рік по тому, проте, з'ясувалося, що цим результатом він був багато в чому зобов'язаний змовою свого напарника Нельсіньо Піке і керівництва команди, спровокували появу на трасі машини безпеки відразу після піт-стопа Фернандо. Проте, в Японії Фернандо вже без сторонньої допомоги повторив свій успіх сінгапурський, показавши, що Renault знову знаходить колишню форму.

Під кінець сезону Renault помітно прогресувала і змогла нарівні змагатися з Ferrari і McLaren, за останні 8 Гран-прі року Фернандо набрав найбільшу кількість очок серед пілотів і у підсумку став п'ятим в сезоні 2008 року.

Розвинути успіх в 2009 році не вдалося. Нова машина, Renault R29, виявився слабшим попередниці. Тим не менш, на кваліфікації Гран-прі Угорщини Алонсо, вперше з Гран-прі Італії 2007 року, заробив поул, але в гонці зійшов через втрату погано закріпленого колеса. Команда Renault була дискваліфікована за цю помилку на одну гонку, проте пізніше Апеляційний суд ФІА задовольнив апеляцію команди і замінив покарання на більш м'яке. Кінцівка сезону пройшла під знаком скандалу з приводу навмисної аварії Піке на Гран-прі Сінгапуру 2008 року, в результаті якої Флавіо Бріаторе був відправлений у відставку, а потім довічно дискваліфікований. Свій подіум на Гран-прі Сінгапуру Алонсо присвятив звільненому Флавіо.

У 2010 році Алонсо перейшов в Ferrari на місце Кімі Райкконена, завдяки спонсорського пакету банку Santander. Заради того, щоб звільнити місце для Фернандо, контракт Ferrari з Райкконеном був розірваний достроково. Алонсо здобув перемогу в першій же гонці за італійську команду, Гран-прі Бахрейну.

Перед останньою гонкою в сезоні перебував на першому місці в особистому заліку, проте на Гран-Прі Абу-Дабі через стратегічної помилки керівництва Ferrari, приїхав до фінішу сьомим, тим самим втративши третій чемпіонський титул.

У кваліфікації Гран-прі Австралії 2011, який став стартовим етапом сезону 2011, Фернандо Алонсо посів п'яте місце. На старті недільної гонки Фернандо відкотився на дев'яту позицію. У ході гонки йому вдалося відіграти все програне на старті і ще одну позицію. Таким чином, фінішував Алонсо на четвертій позиції, з відставанням від третього місця трохи більше секунди.^[9] Фернандо Алонсо став п'ятим в кваліфікації на Гран Прі Малайзії 2011. У гонці він боровся за місце на подіумі, але під час боротьби з Льюїсом Хемілтоном пошкодив переднє антикрило. Через позапланового піт-стопа Фернандо скотився на шосте місце. Після фінішу Алонсо був оштрафований на 20 секунд, що не вплинуло на його позицію.

Перший подіум у 2011 році Алонсо отримав у Туреччині, де посів третю позицію. Перша перемога — на трасі у Сільверстоуні, де він випередив Феттеля на 16,5 секунд і показав швидкий круг — перший у цьому сезоні.

Після гонки в Італії, де ним було зайнято третє місце, Алонсо став другим гонщиком в історії, що заробив за кар'єру понад 1000 очок.

* Сезон триває.

Рік	Команда	Шасі	Двигун	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21	22	23	24	Місце	Очки
2001	European Minardi	Minardi PS01	European (Cosworth) 3.0 V10	АВС 12	МАЛ 13	БРА Схід	САН Схід	ІСП 13	АВТ Схід	МОН Схід	КАН Схід	ЄВР 14	ФРА 17	ВЕЛ 16	НІМ 10	УГО Схід	БЕЛ Схід	ІТА 13	США Схід	ЯПО 11								23	0
2003	Mild Seven Renault F1 Team	Renault R23	Renault RS23 3.0 V10	АВС 7	МАЛ 3	БРА 3	САН 6	ІСП 2	АВТ Схід	МОН 5	КАН 4	ЄВР 4	ФРА Схід	ВЕЛ Схід	НІМ 4	УГО 1	ІТА 8	США Схід	ЯПО Схід									6	55
2004	Mild Seven Renault F1 Team	Renault R24	Renault RS24 3.0 V10	АВС 3	МАЛ 7	БАХ 6	САН 4	ІСП 4	МОН Схід	ЄВР 5	КАН Схід	США Схід	ФРА 2	ВЕЛ 10	НІМ 3	УГО 3	БЕЛ Схід	ІТА Схід	КИТ 4	ЯПО 5	БРА 4							4	59
2005	Mild Seven Renault F1 Team	Renault R25	Renault RS25 3.0 V10	АВС 3	МАЛ 1	БАХ 1	САН 1	ІСП 2	МОН 4	ЄВР 1	КАН Схід	США НС	ФРА 1	ВЕЛ 2	НІМ 1	УГО 11	ТУР 2	ІТА 2	БЕЛ 2	БРА 3	ЯПО 3	КИТ 1						1	133
2006	Mild Seven Renault F1 Team	Renault R26	Renault RS26 2.4 V8	БАХ 1	МАЛ 2	АВС 1	САН 2	ЄВР 2	ІСП 1	МОН 1	ВЕЛ 1	КАН 1	США 5	ФРА 2	НІМ 5	УГО Схід	ТУР 2	ІТА Схід	КИТ 2	ЯПО 1	БРА 2							1	134
2007	Vodafone McLaren Mercedes	McLaren MP4-22	Mercedes FO 108T 2.4 V8	АВС 2	МАЛ 1	БАХ 5	ІСП 3	МОН 1	КАН 7	США 2	ФРА 7	ВЕЛ 2	ЄВР 1	УГО 4	ТУР 3	ІТА 1	БЕЛ 3	ЯПО Схід	КИТ 2	БРА 3								3	109
2008	ING Renault F1 Team	Renault R28	Renault RS27 2.4 V8	АВС 4	МАЛ 8	БАХ 10	ІСП Схід	ТУР 6	МОН 10	КАН Схід	ФРА 8	ВЕЛ 6	НІМ 11	УГО 4	ЄВР Схід	БЕЛ 4	ІТА 4	СІН 1	ЯПО 1	КИТ 4	БРА 2							5	61
2009	ING Renault F1 Team	Renault R29	Renault RS27 2.4 V8	АВС 5	МАЛ 11	КИТ 9	БАХ 8	ІСП 5	МОН 7	ТУР 10	ВЕЛ 14	НІМ 7	УГО Схід	ЄВР 6	БЕЛ Схід	ІТА 5												9	26
	Renault F1 Team																СІН 3	ЯПО 10	БРА Схід	АБУ 14
2010	Scuderia Ferrari Marlboro	Ferrari F10	Ferrari 056 2.4 V8	БАХ 1	АВС 4	МАЛ 13	КИТ 4	ІСП 2	МОН 6	ТУР 8	КАН 3	ЄВР 8	ВЕЛ 14	НІМ 1	УГО 2	БЕЛ Схід	ІТА 1	СІН 1	ЯПО 3	КОР 1	БРА 3	АБУ 7						2	252
2011	Scuderia Ferrari Marlboro	Ferrari 150° Italia	Ferrari 056 2.4 V8	АВС 4	МАЛ 6	КИТ 7	ТУР 3	ІСП 5	МОН 2	КАН Схід	ЄВР 2	ВЕЛ 1	НІМ 2	УГО 3	БЕЛ 4	ІТА 3	СІН 4	ЯПО 2	КОР 5	ІНД 3	АБУ 2	БРА 4						4	257
2012	Scuderia Ferrari	Ferrari F2012	Ferrari 056 2.4 V8	АВС 5	МАЛ 1	КИТ 9	БАХ 7	ІСП 2	МОН 3	КАН 5	ЄВР 1	ВЕЛ 2	НІМ 1	УГО 5	БЕЛ Схід	ІТА 3	СІН 3	ЯПО Схід	КОР 3	ІНД 2	АБУ 2	США 3	БРА 2					2	278
2013	Scuderia Ferrari	Ferrari F138	Ferrari 056 2.4 V8	АВС 2	МАЛ Схід	КИТ 1	БАХ 8	ІСП 1	МОН 7	КАН 2	ВЕЛ 3	НІМ 4	УГО 5	БЕЛ 2	ІТА 2	СІН 2	КОР 6	ЯПО 4	ІНД 11	АБУ 5	США 5	БРА 3						2	242
2014	Scuderia Ferrari	Ferrari F14 T	Ferrari 059 1.6 V6 t	АВС 4	МАЛ 4	БАХ 9	КИТ 3	ІСП 6	МОН 4	КАН 6	АВТ 5	ВЕЛ 6	НІМ 5	УГО 2	БЕЛ 7	ІТА Схід	СІН 4	ЯПО Схід	РОС 6	США 6	БРА 6	АБУ 9						6	161
2015	McLaren Honda	McLaren MP4-30	Honda RA615H 1.6 V6 t	АВС	МАЛ Схід	КИТ 12	БАХ 11	ІСП Схід	МОН Схід	КАН Схід	АВТ Схід	ВЕЛ 10	УГО 5	БЕЛ 13	ІТА 18†	СІН Схід	ЯПО 11	РОС 11	США 11	МЕК Схід	БРА 15	АБУ 17						17	11
2016	McLaren Honda	McLaren MP4-31	Honda RA616H 1.6 V6 t	АВС Схід	БАХ	КИТ 12	РОС 6	ІСП Схід	МОН 5	КАН 11	ЄВР Схід	АВТ 18†	ВЕЛ 13	УГО 7	НІМ 12	БЕЛ 7	ІТА 14	СІН 7	МАЛ 7	ЯПО 16	США 5	МЕК 13	БРА 10	АБУ 10				10	54
2017	McLaren Honda	McLaren MCL32	Honda RA617H 1.6 V6 t	АВС Схід	КИТ Схід	БАХ 14†	РОС НС	ІСП 12	МОН	КАН 16†	АЗЕ 9	АВТ Схід	ВЕЛ Схід	УГО 6	БЕЛ Схід	ІТА 17†	СІН Схід	МАЛ 11	ЯПО 11	США Схід	МЕК 10	БРА 8	АБУ 9					15	17
2018	McLaren F1 Team	McLaren MCL33	Renault R.E.18 1.6 V6 t	АВС 5	БАХ 7	КИТ 7	АЗЕ 7	ІСП 8	МОН Схід	КАН Схід	ФРА 16†	АВТ 8	ВЕЛ 8	НІМ 16†	УГО 8	БЕЛ Схід	ІТА Схід	СІН 7	РОС 14	ЯПО 14	США Схід	МЕК Схід	БРА 17	АБУ 11				11	50
2021	Alpine F1 Team	Alpine A521	Renault E-Tech 20B 1.6 V6 t	БАХ Схід	ЕМІ 10	ПОР 8	ІСП 17	МОН 13	АЗЕ 6	ФРА 8	ШТИ 9	АВТ 10	ВЕЛ 7	УГО 4	БЕЛ 11	НІД 6	ІТА 8	РОС 6	ТУР 16	США Схід	МЕК 9	САП 9	КАТ 3	САУ 13	АБУ 8			10	81
2022	BWT Alpine F1 Team	Alpine A522	Renault E-Tech 22 1.6 V6 t	БАХ 9	САУ Схід	АВС 17	ЕМІ Схід	МАЯ 11	ІСП 9	МОН 7	АЗЕ 7	КАН 9	ВЕЛ 5	АВТ 10	ФРА 6	УГО 8	БЕЛ 5	НІД 6	ІТА Схід	СІН Схід	ЯПО 7	США 7	МЕХ 19	САП 5	АБУ Схід			9	81
2023	Aston Martin Aramco Cognizant F1 Team	Aston Martin AMR23	Mercedes F1 M14 E Performance 1.6 V6 t	БАХ 3	САУ 3	АВС 3	АЗЕ 46	МАЯ 3	МОН 2	ІСП 7	КАН 2	АВТ 55	ВЕЛ 7	УГО 9	БЕЛ 5	НІД 2	ІТА 9	СІН 15	ЯПО 8	КАТ 68	США Схід	МЕХ Схід	САП 3	ЛВГ 9	АБУ 7			4	206
2024	Aston Martin Aramco F1 Team	Aston Martin AMR24	Mercedes F1 M15 E Performance 1.6 V6 t	БАХ 9	САУ 5	АВС 8	ЯПО 6	КИТ 7	МАЯ 9	ЕМІ 19	МОН 11	КАН 6	ІСП	АВТ	ВЕЛ	УГО	БЕЛ	НІД	ІТА	АЗЕ	СІН	США	МЕХ	САП	ЛВГ	КАТ	АБУ	9*	41*
Джерело:[10]

^* Сезон триває
^† Не закінчив, але був класифікований, оскільки він завершив більше 90 % дистанції гонки.

• 73533 Алонсо — астероїд, названий на честь гонщика^[11].

• Офіційний сайт Фернандо Алонсо
• Фернандо Алонсо на Fernando-Alonso.ru [Архівовано 14 грудня 2019 у Wayback Machine.]
• Энциклопедия Формулы 1: гонщик: Фернандо Алонсо [Архівовано 5 березня 2013 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про гонщика (гонщицю) Формули-1. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.