Venerupis philippinarum

Черепашка Venerupis philippinarum подовжена, овальна, скульптурна з променистими ребрами.^[10] Зазвичай він має ширину від 40 до 57 міліметрів, а максимальна ширина становить 79 міліметрів.^[11] Шкаралупа має різний колір і візерунок, від кремового до сірого з концентричними лініями або плямами. Особи, які живуть у безкисневих умовах, можуть бути чорними. Внутрішня поверхня шкаралупи часто біла з фіолетовими краями.^[11]

• 
  Права і ліва мушля
• 
  Відкриті раковини

Батьківщиною цього молюска є узбережжя Індійського, Філіппінського та Тихого океанів від Пакистану та Індії на північ до Китаю, Японії, Кореї та Курильських островів.^[12] Він має широке немісцеве поширення, будучи інтродукованим випадково та навмисно як комерційно вирощений їстівний молюск. Зараз він назавжди живе в прибережних екосистемах у багатьох частинах світу. Він поширений уздовж тихоокеанського узбережжя Північної Америки від Британської Колумбії до Каліфорнії, де його початкове інтродукція була випадковою. Його можна знайти на Гаваях. Вперше він був зʼявився у водах Європи в 1970-х роках, і було багато інтродукцій по всьому регіону. Він природним чином поширився в Західній Європі протягом десятиліть, завдяки здатності до адаптації він процвітає в багатьох прибережних типах середовища існування. Його вирощують у Португалії, Іспанії, Великобританії, Італії, Німеччині, Марокко, Ізраїлі та Французькій Полінезії як аквакультуру.^[12]

Цей риючий молюск найбільш поширений у субтропічних і помірно прохолодних областях. Його можна знайти на мілководді в крупнозернистому піску, мулі та гравійних субстратах.^[11] Мешкає в літоралі та субліторалі.^[13] Він заривається в субстрат не більше ніж на 10 сантиметрів. Іноді живе в заростях морської трави.^[13]

Цей вид мешкає в багатьох типах середовищ існування, зокрема в припливно-відпливній зоні, солонуватих водах і^[13] лиманах. Найкраще росте при постійній солоності 30 ppt (30 г/літр) і між 15-18 °C.

Цей молюск може стати статевозрілим на першому році життя, досягаючи приблизно 15 міліметрів у ширину, особливо в теплих регіонах, таких як Гаваї. У більш прохолодних районах він починає розмножуватися у старшому віці та більших розмірах. У теплих регіонах він нереститься цілий рік, а в більш прохолодних – лише влітку. Плодючість виду зростає з розміром, 40-міліметрова самка виробляє до 2,4 мільйона яєць.^[11]

Личинка, трохофора, починає формувати оболонку через два дні після того, як вилупиться з яйця. Протягом двох тижнів він осідає на твердому субстраті, прикріплюється до нього бісусом і зрештою закопується в осад.^[11] Його максимальна тривалість життя становить від 13^[11] до 14 років.^[13]

Молюски харчуються забираючи переважно фітопланктон, а дорослі особини віддають перевагу мікроводоростям, таким як діатомові водорості.^[11]

Цей вид є поживною та привабливою здобиччю для багатьох видів хижих тварин, включаючи зеленого краба, Naticidae, морських зірок, рибу, качок, берегових птахів, морських видр і єнотів.^[11] Це вид-хазяїн для копепод Mytilicola orientalis, паразита мідій, який відомий як шкідник в аквакультурі.^[11]

Цей молюск негативно вплинув на місцеві екосистеми в деяких регіонах, головним чином через його здатність рости у високій щільності.^[14] Його популяції можуть розпочати фільтраційне живлення з такою швидкістю, що можуть змінити місцеві харчові мережі.^[11] Він може гібридизуватися з жолобчастою килимовою раковиною (Ruditapes decussatus), явище, яке призвело до інтрогресії.^[9]

Молюсків часто їдять в Азії, особливо на Філіппінах, в Кореї та Японії, де вони часто використовуються в супах і стравах з локшиною.

• 
  Японський місо суп з молюскамиасарі
• 
  Японськалокшина удон з молюсками асарі
• 
  Японська локшинарамен з молюсками асарі
• 
  Японське печиво сенбей із сушеним молюском асарі
• 
  Корейська локшина каль-гуксу з молюсками баджірак
• 
  Корейський конгнамул-гук (суп із паростків сої) з молюсками баджірак

Манільський молюск становить 25% комерційно вирощених молюсків у світі.^[9] Вид вважається стійким продуктом аквакультури.^[15] Продається в живому або замороженому вигляді.^[15]

1. ↑ ^{а б в} Integrated Taxonomic Information System — 1996.
   d:Track:Q82575
2. ↑ Catalogue of Life in Taiwan — 2003.
   d:Track:Q26218155
3. ↑ Nederlands Soortenregister
   d:Track:Q2246990
4. ↑ http://www.sabencia.net/nomenclator.php
5. ↑ ^{а б} MolluscaBase eds. (2022). MolluscaBase. Lajonkairia lajonkairii (Payraudeau, 1826). Accessed through: World Register of Marine Species at: https://marinespecies.org/aphia.php?p=taxdetails&id=140727 on 2023-05-30
6. ↑ Cohen, A. N. 2011. Venerupis philippinarum. The Exotics Guide: Non-native Marine Species of the North American Pacific Coast. Center for Research on Aquatic Bioinvasions, Richmond, California, and San Francisco Estuary Institute, Oakland, California. Revised September 2011.
7. ↑ ‘Bajirak, bajirak!’: Fresh sound alerting the arrival of spring.
8. ↑ 바지락. nibr.co.kr.
9. ↑ ^{а б в} Cordero, D., et al. Population genetics of the Manila clam (Ruditapes philippinarum) introduced in North America and Europe. Scientific Reports 7, Article number: 39745. 3 January 2017.
10. ↑ Morris, R.H., Abbott, D.P., & Haderlie, E.C. (1980). Intertidal Invertebrates of California. Stanford, CA: Stanford University Press.
11. ↑ ^{а б в г д е ж и к л} Fofonoff P. W., et al. Lajonkairia lajonkairii. National Exotic Marine and Estuarine Species Information System (NEMESIS). Accessed 22 May 2017.
12. ↑ ^{а б} Ruditapes philippinarum. Fisheries and Aquaculture Department, FAO. 2017.
13. ↑ ^{а б в г} Palomares, M. L. D. and D. Pauly (Eds.) Ruditapes philippinarum. SeaLifeBase. Version February 2017.
14. ↑ Study: Non-native Manila clam has established in Mission Bay, San Diego. Sea Grant California. 30 March 2015.
15. ↑ ^{а б} Manila Clam. FishChoice.com