Яніш Карл Андрійович

У шахи грав з дитинства. 1837 року опублікував дослідження «Відкриття в грі шахового коня» (рос. Открытия в игре шахматного коня), що аналізує позиції, де король і кінь з пішаками виграють проти короля з пішаками. Під час перебування за кордоном неодноразово грав з Тассіліо фон Гейдебранд унд дер Лаза та Людвіґом Бледовом.

Отримав запрошення на Перший міжнародний шаховий турнір (Лондон, 1851), але не зумів прибути туди вчасно. Після закінчення турніру зіграв матч з Говардом Стаунтоном — 2½:7½ (+2, -7, =1). Вигравав окремі партії в Ліонеля Кізерицького, Іґнаца Коліша та інших відомих шахістів Європи.

У книзі «Новий аналіз начал шахової гри» («рос. Новый анализ начал шахматной игры; т. 1-2, видані в 1842—1843 роках у Дрездені та Петербурзі) докладно розглянув найпопулярніші на той час дебюти (захист Петрова (російська партія), італійська партія, віденська партія, дебют слона, сицилійський гамбіт — 1. е4 с5 2. Ь4), а також дебютні системі, які запропонували петербурзькі шахісти.

Одне з продовжень іспанської партії носить ім'я Гамбіт Яніша. Ще існує варіант Яніша у Дебюті Понціані.

Один із засновників і вчений секретар Петербурзького товариства любителів шахової гри; автор і видавець «Уставу шахової гри» (1854 і 1858). Вів першу в Росії постійну шахову рубрику в газеті «Санкт-Петербургские ведомости» (з 1856).

• Партії на chessgames.com [Архівовано 1 травня 2011 у Wayback Machine.]
• Партії на 365chess.com [Архівовано 13 січня 2016 у Wayback Machine.]

• Яниш Карл Андреевич [Архівовано 30 вересня 2011 у Wayback Machine.] // Шахматы: Энциклопедический словарь/ Гл. ред. А. Е. Карпов. — Москва: Советская энциклопедия, 1990.