Якуб Людвік Собеський
Якуб Людвік Собеський (2 жовтня 1667, Париж — 19 грудня 1737, Жовква) — син короля Яна ІІІ Собеського, державний, політичний і військовий діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Собеських гербу Яніна, похресник короля Франції Людовика XIV.
| Якуб Людвік Собеський | |
|---|---|
| фр. Jacques Louis Henri Sobieski пол. Jakub Ludwik Henryk Sobieski | |
 | |
| Народився | 2 листопада 1667[1] Париж, Королівство Франція[1] |
| Помер | 19 грудня 1737[1] (70 років) Жовква, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита ·інсульт |
| Країна |  Франція Річ Посполита |
| Діяльність | політик |
| Знання мов | французька |
| Титул | принц |
| Посада | Князь Священної Римської імперії, пуцький старостаd і яворівський старостаd |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Собеські |
| Батько | Ян III Собеський |
| Мати | Марія Казимира |
| Брати, сестри | Тереза Кунегунда Собеська, Марія Тереса Собєськаd, Константій Владислав Філіп Собеський, Александер Собєський, Тереза Теофіла Собєськаd, Аделаїда Людвіка Собеськаd і Ян Собеський[d] |
| У шлюбі з | Countess Palatine Hedwig Elisabeth of Neuburgd[2] |
| Діти | Марія Кароліна Собеська, Марія Клементина Собеська[2] і Maria Kasimira Sobieskid |
| Нагороди |  |
Життєпис ред.
Народився під час перебування матері в Парижі. Хресний батько — король Франції Людовик XIV. Друге ім'я, яке Якуб вживав рідко, Марія Казимира обрала на честь кума. У 1668 році мати привезла його до Польщі, у 1670 році на 1,5 роки забрала до Франції.
Виховання, навчання відбувалося за виробленою батьком програмою.
Якуб Людвік Собеський брав участь у битвах: Віденській (12 вересня 1683), під Парканами (7 жовтня); невдалій турецькій кампанії в Молдавії 1691.
1687 року почали реалізовувати план його одруження з княгинею Людвікою Кароліною Гогенцолерн — дочкою князя Богуслава Радзивілла, вдовою маркграфа бранденбурга Людвіга. 1688 року Якуб Людвік відвідав її в Берліні, було укладено заручини. Однак невдовзі вона вийшла за швагра цісаря Карла Філіпа Нойбурзького.
Шлюб із Ядвіґою Ельзабет зміцнив династичні зв'язки з Габсбургами, однак відбувся проти бажання матері, яка виступала за зближення з Францією. Людовик XIV образився через цей шлюб.
1695 року найняв бандитів, які мали вбити писаря коронного скарбу Вовчиньського через його відмову позичити гроші. Це спричинило голосний скандал у Речі Посполитій. Під час одного із сімейних конфліктів сказав, що «не завагається повалити Річ Посполиту».
У день смерті батька 17 червня 1696 не хотів пускати матері й молодших братів, які привезли тіло батька з Вілянува, до Варшавського замку. Тоді намагався отримати значну частину спадку для проведення виборчої кампанії. У липні у Варшаві, потім у Жовкві тимчасово домовилися про поділ спадку; його частка виявилася меншою, ніж очікував.
У вересні 1726 після смерті брата Константія Владислава переїхав до Жовкви, звідки кілька разів виїжджав до Олави. З 1735 року постійно проживав у Жовкві, вивчав кабалістику, мав релігійні «практики».
Перед смертю був «розбитий» паралічем, помер у Жовкві 19 грудня 1737. Був похований тут в усипальниці фарного костелу святого Лаврентія. Поховальні «урочистості» відбулися 1743 року за сприяння князя Михайла Казимира Радзивілла «Рибоньки». 1862 року було ідентифіковано його труну, відбулося нове поховання, вмонтовано пам'ятну таблицю з епітафією.
Маєтності, фундації ред.
- бл. 1730 — фундатор колегіуму, монастиря, костелу оо. піярів (нині — костел Внебовзяття Пресвятої Богородиці) — пам'ятки архітектури бароко в місті Золочеві;
- 1735 — розширив права унійного духовенства у власних маєтностях; сприяв відбудові спаленої каплиці та шпиталю святого Лазаря (фундаторка — Софія Теофілія Данилович) у Жовкві;
- 1737 — фундуш для костелу в Кукезові (автор проєкту — Антоніо Кастеллі[3])
- Сприяв діяльності домініканців у Жовкві, допомагав відновлювати їхній костел і монастир після руйнацій. 1736 року дозволив використовувати як дзвіницю Львівську браму.
Дідич, зокрема, Зборова,[4] Бродів, які 1704 року продав майбутньому коронному гетьману Юзефові Потоцькому, Золочева,[5] Поморяни за наполяганням матері під час поділу спадку батька у квітні 1698 відступив брату Александерові. Від матері отримав: Яворівське староство (1698 після її виїзду за кордон, її «доживоття»; король по її смерті 1716 забрав), після її смерті — Тернопіль (продав Юзефові Потоцькому), Олесько (1719-го продав Станіславові Матеушеві Жевуському). Після смерті братів Александера (1714), Констянтія (1726) отримав містечко Поморяни. 1728-го остаточно врегулював майнову справу з удовою брата Константія (дідича, зокрема, Підгірців, Жовківського та Крехівського «ключів», Вілянува, палацу у Варшаві[6] — Марією Юзефою з Весслів, отримав, зокрема, Жовкву.
В Олаві зберігав родинний архів. Після 1741 року його забрала Прусія, в 1820-х перевезли до Берліна. Під час ІІ-ї світової майже весь зник, частину (зокрема, родинна, політична кореспонденція, акти майнові) знайшли в Державному історичному архіві Білорусі (Мінськ).
Сім'я ред.
Дружина — Ядвіґа Ельзабет, донька Філіпа Вільгельма, сестра цісаревої Елеонори. Шлюб — 25 березня 1691, Варшава. Молодята, зокрема, отримали право проживати в замку в Олаві. Мали 6 дітей:
- Марія Леопольдина (1693—1693),
- Ян (1699—1700),
- Марія Маґдалена (1704—1704),
- Марія Казімера,
- Марія Кароліна (26.11.1697, Олава — 8.5.1740, Жовква) — кохання Михайла Казимира Радзивілла «Рибоньки», який став головним її спадкоємцем,
- Марія Клементина.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #120542382 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Kindred Britain
- ↑ Kowalczyk J. Świątynie i klasztory późnobarokowe w archidiecezji lwowskiej [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] // Rocznik Historii Sztuki. — 2003. — № XXVIII. — S. 285. (пол.)
- ↑ Kunzek T. Przewodnik po województwie Tarnopolskim (z mapą). — Rzeszów : Libra PL, 2013. — S. 118. (пол.)
- ↑ Слободян В. Християнські храми Золочева // Золочів / Галицька брама. — 2007. — № 1—2 (145—146) (січ.—лют.). — С. 26.
- ↑ Poraziński J. Sobieski Konstanty Władysław (1680—1726) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 2000. — T. XXXIX/4, zeszyt 163. — S. 500—501. (пол.)
Джерела ред.
- Гуцал П. Найважливіші факти з історії Тернополя [Архівовано 14 вересня 2014 у Wayback Machine.] // Ї. — 2010. — Ч. 63.
- Золочів // Галицька брама. — 2007. — № 1—2 (145—146) (січ.—лют.). — 40 с. — С. 23—28.
- Poraziński J. Sobieski Jakub Ludwik h. Janina (1667—1737) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 2000. — T. XXXIX/4, zeszyt 163. — S. 490—496. (пол.)
- Złoczów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 628. (пол.) — S. 628—633. (пол.)
 | Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small} | Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
