Юсив

Юси́в (лат. modus iussivus, від iubeo — «наказую», «командую») — спосіб дієслова, що виражає непряму форму спонукання^[1], наказ, прохання^[2], звернені до 3-ї особи^[3]. В українській мові утворюється аналітично: Хай живе! Хай він підійде!

Як окрема категорія юсив виділяється у семітських, кушитських^[4] і папуаських мовах.

Деякі автори називають «юсивом» також гортатив — вираження спонукання, адресоване в тому числі до самого мовця, тобто до 1-ї особи множини^[5].

У мовах світу ред.

Естонська: Poisid ärgu .jooksku! — «Хай хлопчики не бігають!»
Фінська: Lukekoon hän tämä kirja! — «Хай він читає цю книжку!»

Примітки ред.

↑ побудительное наклонение, юссив (рос.)
↑ Эстонский язык: пособие по морфологии [Архівовано 9 травня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
↑ О ГРАММАТИЧЕСКИХ СРЕДСТВАХ АКТУАЛИЗАЦИИ ЗНАЧЕНИЙ ИРРЕАЛЬНОЙ МОДАЛЬНОСТИ В ИНГУШСКОМ ЯЗЫКЕ (рос.)
↑ КУШИТСКИЕ ЯЗЫКИ (рос.)
↑ Гусев В. Ю. Типология специализированных глагольных форм императива. — С. 23-24. (рос.)

[1] побудительное наклонение, юссив (рос.)

[2] Эстонский язык: пособие по морфологии [Архівовано 9 травня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)

[3] О ГРАММАТИЧЕСКИХ СРЕДСТВАХ АКТУАЛИЗАЦИИ ЗНАЧЕНИЙ ИРРЕАЛЬНОЙ МОДАЛЬНОСТИ В ИНГУШСКОМ ЯЗЫКЕ (рос.)

[4] КУШИТСКИЕ ЯЗЫКИ (рос.)

[5] Гусев В. Ю. Типология специализированных глагольных форм императива. — С. 23-24. (рос.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]