Шульгін Василь Віталійович
Васи́ль Віта́лійович Шульгі́н (13 січня 1878, Київ — 15 лютого 1976, Владимир) — російський політичний діяч, публіцист, за освітою правник. Відомий своїми націоналістичними поглядами, підтримкою російської монархії, антисемітизмом та українофобією. Після Жовтневого перевороту 1917 р. був активним членом і одним з ідеологів Білого руху.
| Шульгін Василь Віталійович | |
|---|---|
| рос. Василий Витальевич Шульгин | |
 | |
| Народився | 1 (13) січня 1878 або 13 січня 1878[4] Київ, Російська імперія[1] |
| Помер | 15 лютого 1976[1][2][…] (98 років) Владимир, РРФСР, СРСР[1] |
| Поховання | Владимир |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | політик, громадський діяч, публіцист |
| Галузь | політична діяльність[5], соціальна активність[d][5] і публіцистика[5] |
| Alma mater | Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка |
| Знання мов | російська |
| Посада | депутат Державної думи Російської імперії[d] |
| Партія | Всеросійський національний союзd |
| Конфесія | православна церква |
| Автограф |  |
| |
Життєпис ред.
Василь Шульгін народився в Києві — син професора історії Київського університету Св. Володимира Віталія Яковича Шульгина, засновника часопису «Киевлянин» у 1864 році. Його хрещеним батьком був Микола Бунге. Шульгін рано залишився без батька і виховувався вітчимом — професором політекономії університету Д. І. Пихно (1853–1909). Він одержав типове дворянське домашнє виховання та освіту: закінчив 2-гу Київську гімназію і юридичний факультет університету Св. Володимира (1900). Ще зі студентських років Шульгін проявив себе антисемітом, але виступав проти єврейських погромів. Він досить рано розпочав політичну кар'єру — в двадцять вісім років молодий поміщик вже був обраний від Волинської губернії в депутати II (а потім ІІІ і IV) Державної думи Російської імперії, де з перших днів заявив себе запеклим прибічником фракції правих та царського уряду.
Після смерті Д. І. Пихно до його рук переходить керування редакцією і виданням щотижневика «Киевлянин» (1913–1919), газета набуває різко шовіністичного, антиукраїнського напряму.
Невдовзі після початку Лютневої революції 1917 Шульгін стає членом Тимчасового комітету Державної Думи. 2 березня 1917 року він разом з О. І. Гучковим виїжджає до царської ставки, де бере участь у зреченні від престолу російського імператора Миколи ІІ Романова.
Після Жовтневого більшовицького перевороту 1917 Шульгін став одним з ідеологів Білого Руху, був одним із засновників білогвардійської Добровольчої армії, членом Особливої ради, активно співпрацював з А. І. Денікіним і П. М. Врангелем. В березні 1918 створив у Києві конспіративну білогвардійську організацію «Азбука», відкрив часопис «Великая Россия», на сторінках якого боровся з новою владою. З 1920 в Югославії, згодом у Франції, Польщі і з 1931 знову в Югославії — в місті Сремські Карловці, в осередку російських білогвардійців-врангелівців.
Взимку 1925–1926 він з фальшивим паспортом відвідав Ленінград, Москву і Київ (Про свої враження від цієї поїздки написав спогади «Три столицы», 1927). З 1931 р. за його словами взагалі відходить від політичної активності і оселяється зі своєю другою дружиною Марією Дмитрівною, дочкою генерала Сидельникова, в місті Сремські Карловці.
В січні 1945 був арештований радянськими окупаційними органами в Югославії, вивезений до Москви і засуджений до 25-річного ув'язнення. В 1956 достроково звільнений, після звільнення жив у Владимирі, до нього з дозволу Радянської влади з Югославії приїздить дружина.Помер у Владимирі на 99-му році життя. Реабілітований у 2001 році[6].
Публікації ред.
Шульгін є автором декількох книг, що вважаються антиукраїнськими і антиєврейськими:
- «Об антисемитизме в России» (1929)
- «Что нам в них не нравится?» (1930)
- «Украинствующие и мы!» (1939)
- «Le plus grand mensonge du XXe siècle. L'Ukraine» (1939)
Його перу належать спогади:
- «1920-й год» (1921)
- «Дни» (1927, про лютневу революцію)
- «Приключения князя Воронецкого» (1934)
В СРСР посмертно було видано його спогади:
- «Годы. Воспоминания бывшего члена Государственной думы» (1979)
Див. також ред.
Література ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Ясь О.В. Шульгин Василь Віталійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 666. — ISBN 978-966-00-1359-9.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Шульгин Василий Витальевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 772–774. — ISBN 5-94848-307-X
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Босько В.М. Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік. Люди. Події. Факти. — Кіровоград: Центр. – Укр. вид-во, 2012. — 256 с.
Посилання ред.
- Шульгин В. В. // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
- Російський біографічний словник (рос.)
- Рос.енциклопедія «Кругосвет» (рос.)
- Біографія В.Шульгіна на сайті «Хронос» (рос.)
- Біографічний сайт «Люди» (рос.)
- Біографічна довідка на сторінці історичного факультету ЛНУ імені Івана Франка
