Шнеур Залман із Ляд

Народився в хасидській родині Баруха і Рифки Познерів, отримавши благословення особисто від Бешта. Навчався Торі в Любавичах, де звернув на себе увагу як здібний учень. У 1760 році 15-річний Шнеур-Залман одружується з дочкою вітебського багатія Юди-Лейба Сегаля. Отримані як придане гроші (5 тис. золотих) він направив на закупівлю інвентарю для єврейських сільськогосподарських артілей в околицях Вітебська. У 18 років, живучи в будинку тестя, він повністю вивчив Талмуд і приступив до кабали за допомоги Авраама Малаха на прохання його батька, рабина Дов-Бера Межиріцького він у відповідь вчив його Талмуду. Для завершення освіти 20-річний Шнеур-Залман вирушив до Магіда з Межиріча, після чого повернувся в 1767 році в Ліозну вже як магід-проповідник. За порадою наставника в 1770 Шнеур-Залман приступив до написання книги Шулхан Арух Рава, в якій простою мовою розтлумачив галаху.

У 1772 році Магід з Межиріча послав Шнеура-Залмана у складі хасидської делегації на переговори з Віленським гаоном в Вільно, щоб залагодити розбіжності в юдейському середовищі, проте переговори не відбулися, оскільки «перед їхнім носом двічі захлопувалися двері». Хасидам був оголошений великий херем. Шнеур-Залман оселився в Могильові, а потім в 1777 році спробував разом з групою хасидів емігрувати до Палестини, проте на кордоні Османської імперії його відрадив Менахем Мендль з Вітебська, благословивши його бути пастирем керівника російських хасидів. Шнеур-Залман повернувся в Ліозну. В 1797 він пише книгу Танія, в якій викладає основи Хабаду.

Шнеур Залман був звинувачений звільнений у світському 1798 році у вівторок за єврейським календарем 19 кіслева. Вважається, що п’ятдесят три дні ув’язнення рабина Шнеура Залмана відповідають п’ятдесяти трьом розділам першого розділу «Танії» .

Смерть Віленського гаона знову загострила ворожнечу в юдейській громаді. Хасиди співали і танцювали, а їх противники написали донос владі на «Залмана Боруховича», якого заарештували і відправили до Санкт-Петербурга в каземати Петропавловської фортеці. Єдине звинувачення, яке йому змогли пред'явити — це переправлення грошей в Туреччину, на підтримку єврейських громад, але незабаром Шнеур-Залмана звільненили. Два роки потому в 1801 його знову заарештували, і лише смерть Павла I знову дарувала йому свободу. Шнеур-Залман, тепер більше знаний як Алтер Ребе («старий учитель»), оселився в Лядах.

Під час франко-російської війни 1812 року він проявив себе як патріот Російської Імперії^[5], закликавши хасидів підтримати царя. Він говорив: «Якщо переможе Бонапарт, становище євреїв покращиться і багатство їх зросте, але зате їхні серця віддаляться від Бога». Наступ французької армії змусив Алтер Ребе покинути насиджене місце і поневірятися по центральній Росії, де він і помер. Могила засновника Хабаду знаходиться в українському містечку Гадячі.

Особливість філософії Алтер Ребе полягає насамперед у привнесенні інтелектуального начала в традиційну хасидських містику кабали. Тому в назву свого вчення він поставив категорії мудрості (івр. חכמה‎, хохма), розуміння (івр. בינה‎, біна) і знання (івр. דעת‎, даат). Алтер Ребе розглядає свої твори як керівництво для богопізнання. Особливе місце він приділяє не тільки поняттям любов (івр. אהב‎, агава) і страх (івр. יראה‎, йіра), але і роздумів (гітбоненут). Разом з тим, Алтер Ребе був далекий від європейського розуміння Просвітництва, стверджуючи, що звичайні науки (хохмот хіцоніот) не сприяють освіті розуму. Інтелектуальне осягнення Бога можливо тільки за допомогою Тори, коли божественні сехель і міддот з'єднуються, утворюючи знання (даат).

Душа єврея сприймається ним як божественна іскра (нефеш га-елокіт), яка прагне возз'єднатися з Богом. Ця іскра не є створеною, але являє собою пряму еманацію Божественної мудрості (хохма ілаа). Засобами на цьому шляху з одного боку виступають Тора і ритуали згідно з нею, за допомогою яких віруючий досягає стану біттул (несамовитості, подолання его), а з іншого — хасага (інтелектуального розуміння природи Бога). Наближення до Бога реалізується в досягненні трійці моральних якостей: доброта (івр. חסד‎, хесед — однокорінне слову хасид), стриманість (івр. גבורה‎, гвура) і помірність (івр. תפארת‎, тіферет)

У людині також крім божественної іскри є і тваринна душа (нефеш га-бахаміт), якій властиве прагнення до зла (ецер га-ра). На відміну від античної філософії, Алтер Ребе не протиставляє божественний розум низьким емоціям. Він вважає, що свій розум (сехель) і відчуття (міддот) є і у божественної іскри і у її темного двійника (івр. סטרא אחרא‎, сітра ахра: зворотна сторона) тваринної душі. Звідси у людини два розуми і два почуття. Проголошуючи ідеалом людини цадика, Алтер Ребе багато уваги приділяє беноні, тобто середньостатистичній людині, обивателю. Беноні не злий і не добрий, але кидається між двох цих начал.

10 сфірот — суть не що інше як прояв Бога. Присутні вони і в людині, оскільки людина є мікрокосмом. Три вищих сфірот висловлюють інтелектуальне начало в людині, а сім нижчих — емоційне. Все зло світу є результатом відособленості (кліпот).

• Алтер Ребе — Рабі Шнеур-Залман бар-Барух з Ляд [Архівовано 1 грудня 2009 у Wayback Machine.]
• Алтер Ребе [Архівовано 20 листопада 2011 у Wayback Machine.]
• Раббі Шнеор Залман
• «Філософія Хабаду» [Архівовано 16 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
• Шнеур Залман из Ляд // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)