Червонощок чорночеревий
| Червонощок чорночеревий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pyrenestes ostrinus (Vieillot, 1805) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Loxia ostrina | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Червонощо́к чорночеревий[2] (Pyrenestes ostrinus) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Мешкає в Західній і Центральній Африці[4].
Опис ред.
Довжина птаха становить 12-14 см. У самців голова, груди, стегна, надхвістя і хвіст червоні, а спина, крила і живіт чорні. У самиць червона пляма облмежена обличчям, надхвістям і хвостом, іноід груди і боки мають червонуватий відтінок. Очі червонувато-карі, над і під очима білуваті напівкільця. Дзьоб синювато-чорний, лапи тілесного кольору.
Чорночеревим червонощокам притаманний поліморфізм, який стосується розміру їх дзьоба. Представники великозьобої морфи можуть живитися більш твердими зернами[5][6].
Поширення і екологія ред.
Чорночереві червонощоки мешкають в Кот-д'Івуарі, Гані, Того, Беніні, Нігерії, Камеруні, Габоні, Екваторіальній Гвінеї, Республіці Конго, Демократичній Республіці Конго, Центральноафриканській Республіці, Південному Судані, Уганді, Кенії, Танзанії, Анголі і Замбії. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, на узліссях і порослих чагарниками галявинах, на болотах, в густих очеретяних і чагарникових заростях на берегах водойм, в галерейних лісах і в садах. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті до 2000 м над рівнем моря. Живляться насінням осоки, чагарників з роду Scleria та інших рослин.
Сезон розмноження у чорночеревих червонощоків припадає на другу половину сезону дощів, з березня по листопад. Гніздо кулеподібне, будується парою птахів з травинок і переплетених рослинних волокон, розміщується в густій рослинності. В кладці від 3 до 5 білуватих яєць. Інкубаційний період триває 2 тижні, насиджують і самиці, і самці, причому самці зазвичай насиджують вдень, а самиці — вночі. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще деякий час. Чорночеревим червонощакам притаманна низька успішність гніздування, яка може досягати 15%. Пташенята часто стають жертвами коукалів, змій і кочових мурах.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Pyrenestes ostrinus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 26 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 26 жовтня 2022.
- ↑ Borrow N, Demey R (2004). Birds of Western Africa. New Jersey (USA): Princeton University Press. с. 454—450. ISBN 978-0-691-12321-9.
- ↑ Smith, Thomas Bates (1987). Bill size polymorphism and intraspecific niche utilization in an African finch. Nature. 329 (6141): 717—719. doi:10.1038/329717a0. ISSN 0028-0836. S2CID 4235946.
- ↑ Frampton, Tracy (18 грудня 2007). Captive breeding of Black-bellied seedcrackers Pyrenestes ostrinus at Riverbanks Zoo. International Zoo Yearbook. 27 (1): 270—272. doi:10.1111/j.1748-1090.1988.tb03222.x. ISSN 0074-9664.
Джерела ред.
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
Посилання ред.
- Clabaut, Celine; Herrel, Anthony; Sanger, Thomas J.; Smith, Thomas B.; Abzhanov, Arhat (2009). Development of beak polymorphism in the African seedcracker, Pyrenestes ostrinus. Evolution & Development. 11 (6): 636—646. doi:10.1111/j.1525-142x.2009.00371.x. ISSN 1520-541X. PMID 19878285. S2CID 1399855.
- Smith, Thomas B. (28 червня 2008). Adaptive significance of the mega-billed form in the polymorphic Black-bellied Seedcracker Pyrenestes ostrinus. Ibis. 139 (2): 382—387. doi:10.1111/j.1474-919x.1997.tb04638.x. ISSN 0019-1019.
- Mousseau, Timothy A.; Sinervo, Professor Department of Ecology and Evolutionary Biology Barry; Sinervo, Barry; Endler, John A. (13 січня 2000). Adaptive Genetic Variation in the Wild. Oxford University Press, USA. с. 140—151. ISBN 9780195121834.
- Smith, Thomas Bates (1990). Natural Selection on Bill Characters in the Two Bill Morphs of the African Finch Pyrenestes ostrinus. Evolution. 44 (4): 832—842. doi:10.1111/j.1558-5646.1990.tb03808.x. ISSN 0014-3820. PMID 28569017.
- Smith, Thomas Bates (1990). Comparative Breeding Biology of the Two Bill Morphs of the Black-Bellied Seedcracker. The Auk. 107 (1): 153—160. JSTOR 4087813.
- Slabbekoorn, Hans; Smith, Thomas B. (2000). Does bill size polymorphism affect courtship song characteristics in the African finch Pyrenestes ostrinus?. Biological Journal of the Linnean Society. 71 (4): 737—753. doi:10.1111/j.1095-8312.2000.tb01288.x. ISSN 0024-4066.
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |