Феодора Лейнінґенська
Феодора Лейнінґенська (нім. Feodora zu Leiningen), повне ім'я Анна Феодора Авґуста Шарлотта Вільгельміна Лейнінґенська (нім. Anna Feodora Auguste Charlotte Wilhelmine zu Leiningen, 7 грудня 1807 — 23 вересня 1872) — німецька принцеса з дому Лейнінґенів, донька князя Лейнінґену Еміха Карла та принцеси Саксен-Кобург-Заальфельдської Вікторії, дружина князя Ернста I Гогенлое-Ланґенбурзького.
| Феодора Лейнінґенська | |
|---|---|
| нім. Feodora zu Leiningen | |
 Портрет принцеси Феодори пензля сера Вільяма Росса, 1838 | |
| 4-а княгиня Гогенлое-Ланґенбурзька | |
| Початок правління: | 18 лютого 1828 |
| Кінець правління: | 12 квітня 1860 |
| Попередник: | Амалія Генрієтта Сольмс-Барутська |
| Наступник: | Леопольдіна Баденська |
| Дата народження: | 7 грудня 1807 |
| Місце народження: | Аморбах |
| Країна: | Велике герцогство Баден |
| Дата смерті: | 23 вересня 1872 (64 роки) |
| Місце смерті: | Баден-Баден, Велике герцогство Баден |
| Чоловік: | Ернст I |
| Діти: | Карл, Еліза, Герман, Віктор, Адельгейда, Феодора Вікторія |
| Династія: | Лейнінгени, Гогенлое-Ланґенбурги |
| Батько: | Еміх Карл Лейнінґенський |
| Мати: | Вікторія Саксен-Кобург-Заальфельдська |
Біографія ред.
Ранні роки ред.
Феодора народилася 7 грудня 1807 року в Аморбасі, який за рік перед тим відійшов до Великого герцогства Баденського. Вона була другою дитиною та єдиною донькою в родині медіатизованого князя Лейнінґену Еміха Карла та його другої дружини Вікторії Саксен-Кобург-Заальфельдської. Дівчинка мала старшого брата Карла. Мешкало сімейство у князівському палаці Лейнінґенів в Аморбаху, також мали у своєму віданні мисливський будинок Вальдлейнінґен в неоготичному стилі.
Родові землі Лейнінґенів знаходилися у Пфальці. У 1803 році вони були захоплені військами Наполеона, в якості компенсації дім отримав секуляризоване абатство Аморбах з прилеглими землями. Втім, у 1806 році новостворене князівство припинило своє існування в ході медіатизації, а його землі відійшли Бадену. Проте вже у 1810 році землі абатства були передані Баденом Великому герцогству Гессенському.
Влітку 1814 року Еміх Карл помер від пневмонії, Феодорі на той час було 6 років. Її брат став наступним князем Лейнінґенським. У тому ж році матір отримала шлюбну пропозицію від герцога Кентського, яку відхилила на підставі турботи про дітей та управління володіннями. У 1816 році Аморбах відійшов до Королівства Баварія. А у 1818 році Едвард Кентський повторив свою пропозицію, яка цього разу була прийнята. Влітку 1818 року матір вийшла заміж вдруге. До 1819 року родина мешкала у садибі Талхайм у Ебербаху, оскільки життя в Німеччині було дешевшим. Коли матір завагітніла, було вирішено, що до народження дитини, яка в майбутньому успадкує британський престол, сімейство переїде до Англії. У квітні 1819 року сім'я прибула в Дувр. Наступного місяця народилася єдиноутробна сестра Феодори, Вікторія. Восени всі разом перебралися до котеджу в Сідмуті. Втім, вже у січні 1820 року вітчим помер від пневмонії, залишивши багато боргів. Надалі Вікторія з доньками та кількома іншими збіднілими членами монаршої родини мешкали у кількох кімнатах напівзруйнованого Кенсінгтонського палацу. У фінансовому плані вони отримували невелику матеріальну підтримку з Цивільного листа, основну частину бюджету мали з підтримки дядька Леопольда.
Відносини між сестрами були близькими. Феодора отримала освіту від приватних вчителів, також навчалася їзді верхи. Втім, життя в Кенсінгтоні їй не подобалося, згадуючи цей період життя в листі до Вікторії, вона називала його «найсумнішим», свідчачи, що не мала тоді жодної радісної думки.[1]
У 17-річному віці вона палко закохалася в 30-річного Августа д'Есте, сина герцога Сассекського від першого шлюбу. Влітку та восени 1825 року вони таємно зустрічалися, плануючи спільне майбутнє. Проте, матір Феодори відмовила йому як «милому та гонористому». У жовтні 1826 Вікторія відправила доньку до бабусі Августи, аби та посприяла її одруженню.[2]
Шлюб та діти ред.
У 20-річному віці Феодора взяла шлюб із 33-річним князем Ернстом Гогенлое-Ланґенбурзьким, з яким бачилася до цього два рази. Його держава була також медіатизована та відійшла у 1806 році до Вюртембергу.[3] Весілля відбулося 18 лютого 1828 року в Кенсінгтонському палаці. Планувалося, що вести наречену до вівтаря буде король Георг IV, але цю роль виконав герцог Кларенс.[2] Після медового місяця подружжя оселилося в Баварії. Їхньою головною резиденцією став замок Ланґенбург. Своїм шлюбом Феодора була задоволена, оскільки він дав їй змогу вирватися з гнітючої атмосфери старого британського палацу, яка супроводжувала її юність.
У пари народилося шестеро дітей:
- Карл Людвіґ (1829—1907) — князь Гогенлое-Ланґенбургу 12—21 квітня 1860 року, після чого зрікся правління на користь молодшого брата, був морганатично одружений із Марією Ґратволь, для якої було створено титул баронеси фон Бронн, мав із нею сина та двох доньок;
- Еліза Адельгейда (1830—1850) — померла у віці 19 років бездітною та неодруженою;
- Герман Ернст (1832—1913) — князь Гогенлое-Ланґенбургу у 1860—1913 роках, був одружений з Леопольдіною Баденською, мав із нею сина та двох доньок;
- Віктор Франц (1833—1891) — граф Ґлейхен, адмірал британського флоту, був одружений із Лаурою Вільгельміною Сеймур, мав із нею чотирьох дітей;
- Адельгейда (1835—1900) — дружина номінального герцога Шлезвіг-Гольштейна Фрідріха VIII, мала із ним семеро дітей;
- Феодора Вікторія (1839—1972) — дружина герцога Саксен-Мейнігенського Георга II, мала із ним трьох синів.
Княгиня брала активну участь у благодійній діяльності, дбала про бідняків і покинутих дітей, відкрила для них кілька установ. Так, у лютому 1830 вони з чоловіком стали засновниками Дитячого центру для покинутих та бідних дітей, а у 1853 — Закладу захисту дітей та хворих. Була відома як дуже релігійна жінка. Підтримувала зв'язок зі своєю єдиноутробною сестрою та іншими родичами у Великій Британії. З Вікторією листувалася протягом всього життя. Під час візитів до Англії, кожен раз отримувала по 300 фунтів стерлінгів і брала участь в житті вищого суспільства.
Її чоловік часто хворів і помер навесні 1860 року. Феодора після цього переїхала на віллу Гогенлое в Баден-Бадені. Там її кілька разів навідувала сестра Вікторія. На початку 1872 року її молодша дочка померла від скарлатини. Сама княгиня пішла з життя за кілька місяців після неї, 23 вересня 1872 року в Баден-Бадені. Похована на головному цвинтарі Баден-Бадену.[4]
Кіновтілення ред.
- У британському телесеріалі «Вікторія» 2016 року режисера Дейзі Гудвін роль Феодори виконує Кейт Флітвуд.[5]
Генеалогія ред.
| Фрідріх Магнус Лейнінгенський | Анна Вурмбранд-Штуппах | Вільгельм Карл Солмс-Рьодельхайм | Марія Маргарита Вурмбранд-Штуппах | Ернст Фрідріх Саксен-Кобург-Заальфельдский | Софія Антонія Брауншвейг-Вольфенбюттельська | Генріх XXIV | Кароліна Ернестіна Ербах | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Карл Фрідріх Вільгельм Лейнінгенський | Крістіана Солмс-Рьодельхаймська | Франц Саксен-Кобург-Заальфельдський | Августа Рьойсс-Еберсдорф | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Еміх Карл Лейнінґенський | Вікторія Саксен-Кобург-Заальфельдська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Феодора | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки ред.
- ↑ Henry Sigfried Steinberg, I.H. Evans (Hrsg.): Steinbergs Dictionary of British History. 2. Auflage 1970, стор. 421.
- ↑ а б Chasing Crowns: A «Sisterhood» Of Rejected Royal Consorts [1] (англ.)
- ↑ Офіційний сайт замку Ланґенбург. Розділ «Історія» [2] (нім.)
- ↑ Головний цвинтар Баден-Бадену [3] [Архівовано 17 червня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Профіль телесеріалу «Вікторія» на imdb.com [4] (англ.)
Література ред.
- Gill, Gillian. We Two: Victoria and Albert: Rulers, Partners, Rivals : — New York: Ballatine Books, 2009. — стор. 34, 51. — 466 p. — ISBN 9780345520012.
- Hibbert, Christopher. George III: A Personal History. Basic Books : — London: Basic Books, 2000. — стор. 9—10, 22, 58. — 464 p. — ISBN 0465027245.
- Pakula, Hannah. An Uncommon Woman: The Empress Frederick, Daughter of Queen Victoria, Wife of the Crown Prince of Prussia, Mother of Kaiser Wilhelm :. — New York: Simon and Schuster Inc, 1997. — стор. 296. — 704 p. — ISBN 978-0684842165.
- Vallone, Lynne. Becoming Victoria : — London: Yale University Press, 2001. — стор. 9. — 256 p. — ISBN 9780300089509.
- Carolly Erickson, La piccola regina, Milano, Mondadori, 2001. ISBN 88-04-48655-4
Посилання ред.
- Лейнінґени (англ.)
- Профіль на Geneall.net (нім.)
- Профіль на Thepeerage.com (англ.)
- Генеалогія Феодори Лейнінґенської (англ.)
- Генеалогія Ернста Гогенлое-Ланґенбурзького (англ.)
