Уед-Зем
Уед-Зем (араб. واد زم) — місто в Марокко. Розташоване в центрі країни, в регіоні Бені-Мелалль — Хеніфра. Населення за переписом 2014 року становить 95 267 осіб (та біля 200 тис. у агломерації).
Координати 32°51′43″ пн. ш. 6°34′15″ зх. д. / 32.86194825822954613° пн. ш. 6.57105913640227168° зх. д.Координати: 32°51′43″ пн. ш. 6°34′15″ зх. д. / 32.86194825822954613° пн. ш. 6.57105913640227168° зх. д.
|
Назва
ред.Назва міста складається з двох частин. Перша, Уед, є північноафриканською назвою для долин пересохлих річок. Друга частина, Зем, перекладається з берберської мови як лев. Отже, Уед-Зем дослівно перекладається як Річка Левів
Свою назву місто дістало через колишнє мешкання в цій місцевості берберійського лева (наразі зниклого). Ці леви подекуди завдавали шкоди людям, і тому вважалися небезпечними.
Також Уед-Зем іноді називають містом мучеників в пам'ять про різанину 1955 року.
Географія
ред.Уед-Зем розташований у центральній частині Марокко між містами Касабланка та Бені-Меллаль: за 152 км від першого міста та 72 км від другого. Відстань до столиці країни, Рабату, становить 173 км, а до Марракешу — 250 км.
Клімат міста є доволі помірним: з сухим літом і вологою зимою. Середньорічна кількість опадів сягає приблизно 448 мм, середньорічна температура — 18 ° C[3]. Вітри є слабкими — переважно північними влітку та північними або північно-східними взимку.
Місто лежить між двома великими сільськогосподарськими регіонами країни — Тадлою та Шавією. У навколишній місцевості є великі родовища різних корисних копалин: зокрема, фосфатів та заліза.
Історія
ред.До 1917 року на місці поселення було лише джерело води, що лежало навколо мавзолею Мохамеда Ель-Хадрі, а на деякій відстані від нього розташовувалася військова казарма. За часів французької колонізації з метою створення запасів води це джерело було замінене ставом площею 400 м2. Ставок був зроблений у формі карти Парижа та мав назву «Petit Paris». Сьогодні ця водойма розташована у середмісті й оточена великою зеленою зоною.
Колись в Уед-Земі розташовувався найбільший у Марокко млин. Також саме в Уед-Земі було споруджено найперший у країні залізничний вокзал, оскільки в місті сполучалися маршрути з усіх частин Марокко.
Сьогодні населення міста переважно походить з трьох племен: Смаала (що є найбільшим з трьох), Бені-Смір та Бені-Хіран — це пояснюється імміграцією сільського населення до міста.
Різанина 1955 року
ред.20 серпня 1955 за правління султана Мохаммеда V в Уед-Земі відбулося повстання деяких арабських племен регіону (Смаала, Бені-Хейран, Бені-Смір та ін.), що призвело до різанини великої кількості французів[4] — було вбито від 50 до 75 європейців[5][6]. Серед жертв були жінки, діти та домашні тварини. Відповідь французької армії і, зокрема, іноземного легіону, призвела ще до більших жертв з обох боків. Згодом 17 керівників європейського походження, які працювали в шахті, були вбиті повстанцями з Уед-Зему. Після здобуття незалежності влада Марокко надала Уед-Зему статус «міста-мученика».
20 серпня 2005 р з нагоди п'ятдесятої річниці повстання в місті було відкрито монумент, присвячений боротьбі проти колонізації.
Примітки
ред.- ↑ а б в 2014 Moroccan census / за ред. High Commission for Planning
- ↑ http://rgph2014.hcp.ma/file/166326/
- ↑ Climat Oued Zem وادي زم: Température moyenne Oued Zem وادي زم, diagramme climatique pour Oued Zem وادي زم - Climate-Data.org. fr.climate-data.org. Процитовано 6 листопада 2018..
- ↑ Massacre d'Oued Zem, au Maroc. perspective.usherbrooke.ca. Архів оригіналу за 24 липня 2013. Процитовано 16 січня 2021.
Descendant des collines, des milliers de cavaliers berbères de la tribu Ouled Aissim se dirigent vers la petite ville d'Oued Zem, à 130 km au sud de Casablanca. Ils envahissent le quartier européen, mettent le feu aux maisons et tuent sauvagement les Blancs qu'ils rencontrent. Pendant que l'horreur règne à Oued Zem, les survivants français se réfugient dans la mairie
. - ↑ La révolte d'Oued Zem où 50 européens ont été assassinés. La Dépêche Quotidienne d'Algérie (фр.). 21 et 22 Août 1955.
- ↑ Préfol, Pierre (1986). Prodige de l'irrigation au Maroc (фр.). Nouvelles Editions Latines. с. 266. ISBN 978-2-7233-0323-1. Процитовано 20 серпня 2019.