Турецька абетка

Сучасний турецький алфавіт на основі латинської графіки прийнято 1928 року в рамках реформи турецької мови, що розпочав Ататюрк.

Туреччина, щоб ідеологічно обґрунтувати національну ідею турецької держави, перейшла з арабської на латинську абетку.

Символи сучасного турецького алфавіту запозичено з різних алфавітів Європи: шведського, німецького, албанського, румунського та інших.

Турецька абетка має 29 літер.

Таблиця

Буква	МФА	Українська практична транскрипція^[1]
A a	[a]	а, я ^{[примітка 1]}
B b	[b]	б
C c	[ʤ͡]	дж
Ç ç	[ʧ͡]	ч
D d	[d]	д
E e	[e], [æ]	е
F f	[f]	ф
G g	[g], [ɟ]	ґ
Ğ ğ		г ^{[примітка 2]}
H h	[h]	г, х ^{[примітка 3]}
I ı	[ɯ]	и
İ i	[i]	і
J j	[ʒ]	ж
K k	[k], [c]	к
L l	[ɫ], [l]	л, ль
M m	[m]	м
N n	[n]	н
O o	[o]	о
Ö ö	[ø]	о (на початку слова та після голосних), ьо (після приголосних)
P p	[p]	п
R r	[r]	р
S s	[s]	с
Ş ş	[ʃ]	ш
T t	[t]	т
U u	[u]	у, ю ^{[примітка 1]}
Ü ü	[y]	у (на початку слова та після голосних), ю (після приголосних)
V v	[v]	в
Y y	[j]	й; в групі «y + голосний» передається відпов. йотованими голосними (є, ї, ю, я) згідно з правилами українського правопису
Z z	[z]	з

↑ ^а ^б Над голосними a, i, u може вживатися надрядковий знак циркумфлекс (^), або тур. düzeltme işareti, «знак корекції». Подібно до крапок російської букви ё, він вважається необов'язковим, тому у багатьох виданнях, якщо і вживається, то лише для уникнення омонімії; але на відміну від ё, букви з цим знаком не є самостійними літерами алфавіту. Знак корекції використовується у запозичених словах, де він позначає подовження голосного (у словах арабського та перського походження) та/або пом'якшення попереднього приголосного (лише g, k та l перед â та û). При передачі власних імен українською пом'якшення зазвичай зберігається, наприклад тур. Elâzığ — «Елязиг».
↑ Буква ğ (тур. yumuşak ge, «м'яке ге») позначає спірну фонему, що раніше вимовлялася близько до українського [г]. Але за винятком деяких діалектів, у сучасній вимові ğ майже втратила власне звукове значення. У позиції між двома голосними переднього ряду (e, i, ö, ü) ця буква може читатися як [ј], у решті випадків — позначає подовження попереднього голосного. На початку слів не зустрічається. При передачі власних імен українською традиційно передається буквою г, наприклад тур. Erdoğan — «Ердоган».
↑ Згідно з чинним українським правописом у словах іншомовного походження «g і h звичайно передаються літерою г», однак на практиці для багатьох турецьких власних імен існує усталене українське написання з літерою х. Наприклад, тур. Hatay — «Хатай».

Абетки на основі турецької

Азербайджанський алфавіт (додані літери Əə, Qq, Xx)
Гагаузький алфавіт (додані літери Ää, Êê, Ţţ)
Кримськотатарський латинський алфавіт (додані літери Qq, Ññ)

Див. також

Примітки

↑ Дерменджі О. До питання транслітерації власних назв та імен у практиці турецько-українського перекладу (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2015. Процитовано 28 вересня 2015.

Посилання

Озвучений турецький алфавіт

[circumflex-2] а ^б Над голосними a, i, u може вживатися надрядковий знак циркумфлекс (^), або тур. düzeltme işareti, «знак корекції». Подібно до крапок російської букви ё, він вважається необов'язковим, тому у багатьох виданнях, якщо і вживається, то лише для уникнення омонімії; але на відміну від ё, букви з цим знаком не є самостійними літерами алфавіту. Знак корекції використовується у запозичених словах, де він позначає подовження голосного (у словах арабського та перського походження) та/або пом'якшення попереднього приголосного (лише g, k та l перед â та û). При передачі власних імен українською пом'якшення зазвичай зберігається, наприклад тур. Elâzığ — «Елязиг».

[yumushakg-3] Буква ğ (тур. yumuşak ge, «м'яке ге») позначає спірну фонему, що раніше вимовлялася близько до українського [г]. Але за винятком деяких діалектів, у сучасній вимові ğ майже втратила власне звукове значення. У позиції між двома голосними переднього ряду (e, i, ö, ü) ця буква може читатися як [ј], у решті випадків — позначає подовження попереднього голосного. На початку слів не зустрічається. При передачі власних імен українською традиційно передається буквою г, наприклад тур. Erdoğan — «Ердоган».

[h-4] Згідно з чинним українським правописом у словах іншомовного походження «g і h звичайно передаються літерою г», однак на практиці для багатьох турецьких власних імен існує усталене українське написання з літерою х. Наприклад, тур. Hatay — «Хатай».

[1] Дерменджі О. До питання транслітерації власних назв та імен у практиці турецько-українського перекладу (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2015. Процитовано 28 вересня 2015.

[1]

[примітка 1]

[примітка 2]

[примітка 3]