Wiki Українська 2024
УкраїнськаDeutschEnglish

Спостереження до відкриття

Спостереження до відкриття[1][2] — це виявлення зображення космічного об'єкта на знімках або фотопластинах, зроблених раніше дати його відкриття. Як правило, такі зображення шукають, щоб уточнити його орбіту шляхом збільшення дуги спостереження.

Супутник Юпітера Валетудо був відкритий у 2017 році, але відтоді було ідентифіковано кілька його зображень, зроблених ще до відкриття. Зокрема, це зображення зроблене 28 лютого 2003 року телескопом CFHT. Положення Валетудо на ньому позначено двома помаранчевими рисками.

Найчастіше на архівних зображеннях знаходять малі планети, але іноді — комети, карликові планети, природні супутники або зорі; на них знаходили навіть екзопланети[3].

Спостереження до відкриття (англ. precovery, скорочення від pre-discovery recovery) не слід плутати з повторним відкриттям після втрати (recovery) — тобто повторним віднайденням тіла, яке було відкрите, але після цього втрачене (див. втрачена мала планета).

Загальний опис

ред.

Щоб визначити орбіту тіла, необхідно кілька разів зафіксувати його положення на небесній сфері. Що більше інтервал між спостереженнями, то точнішим буде розрахунок орбіти. Однак якщо об'єкт відкрито недавно, дані спостережень охоплюватимуть інтервал тривалістю лише кілька днів або тижнів — цього вистачає на розрахунок лише приблизної орбіти.

Якщо щойно відкритий об'єкт привертає особливу увагу — наприклад, якщо це астероїд, який загрожує зіткненням із Землею, — дослідники роблять грубий розрахунок його орбіти і починають шукати його на архівних зображеннях, іноді знятих кілька десятиліть тому. Якщо його вдається знайти на давніх фотографіях, це значно подовжує дугу його спостереження, а отже, дає змогу розрахувати його орбіту набагато точніше.

До появи швидких і потужних комп'ютерів вишукувати малі космічні тіла на архівних зображеннях було непрактично, оскільки це потребувало багато людської праці. У загальному випадку такі зображення були отримані давно, роки або навіть десятиліття тому, причому зовсім з іншою метою (дослідження галактик тощо), і не мало сенсу витрачати час на пошуки звичайних астероїдів на них. Натомість сьогочасні комп'ютери легко й швидко аналізують цифрові астрономічні зображення і звіряють їх із зоряними каталогами, які містять положення мільярдів зір. Вони здатні знаходити на знімках зображення нещодавно знайдених об'єктів. З середини 1990-х років цю методику використовують для визначення орбіт малих планет.

Приклади

ред.

Приклад спостереження задовго до відкриття: 31 грудня 2000 року було знайдено навколоземний астероїд; він отримав позначення 2000 YK66. Було розраховано його орбіту, і виявилося, що його вже бачили за пів століття до того, 23 лютого 1950 року, і тоді він отримав тимчасове позначення 1950 DA, але невдовзі був втрачений. Надзвичайно довгий період спостереження дав змогу дуже точно розрахувати його орбіту, і з'ясувалося, що існує невелика ймовірність його зіткнення із Землею (1:300). Після точного обрахунку орбіти астероїду можуть присвоїти номер-префікс — у цьому випадку (29075) 1950 DA.

Астероїд 69230 Гермес був знайдений у 2003 році й отримав номер, але виявилося, що його вже відкривали у 1937 році[4] і навіть дали йому назву Гермес, але невдовзі втратили[5]. Стару назву відновлено[6].

Астероїд-кентавр 2060 Хірон відкрили у 1977 році, але згодом виявилося, що він присутній на зображеннях, знятих ще у 1895 році[7].

Ще один цікавий випадок спостереження до відкриття — Нептун. Галілео Галілей спостерігав його принаймні двічі, 28 грудня 1612 року і 27 січня 1613 року, коли той перебував майже прямо за Юпітером (якщо дивитися з Землі). Оскільки Нептун рухається дуже повільно і є набагато тьмянішим порівняно з іншими планетами, відомими на той час, Галілей прийняв його за нерухому зорю. Галілей помітив, що «зоря» чомусь рухається, і зазначив, що за час між двома спостереженнями її видима відстань від іншої зорі дещо змінилася. Однак креслення, які він робив, на відміну від сучасних фотозображень, були надто грубі, щоб уточнити орбіту такого віддаленого об'єкта. Через це планета залишалася невідкритою ще цілих 246 років — аж до 1846 року.

У 1795 році Жозеф Лаланд теж прийняв Нептун за зорю[8][9].

У 1690 році Джон Флемстид прийняв за зорю Уран і навіть позначив його як зорю 34 Тельця.

Імовірно, одним із найекстремальніших випадків спостережень до відкриття був супутник Юпітера Ганімед. До нього теж причетний Галілей: вважається, що він відкрив його в 1610 році. Китайський астроном Сі Цзецзун (席澤宗) припустив, що китайський астроном Гань Де (甘德) відкрив Ганімед ще в 365 році до н. е., побачивши його неозброєним оком і описавши його як маленьку червону зорю поруч із Юпітером[10].

Карликові планети

ред.
ЗемляДизноміяЕридаХаронПлутонМакемакеХаумеа2007 OR10КваварСеднаОрк
Порівняльні розміри найбільших ТНО і Землі.
Зображення об'єктів — посилання на статті.

Дати фактичного відкриття і спостереження до відкриття добре відомих карликових планет, малих планет та кандидатів у карликові планети:

ІндексОб'єктРік відкриттяРік спостереження
до відкриття		Проміжок часу
в роках		Абсолютна
зоряна
величина
2Паллада18021779[11]234,13
134340Плутон19301909[12]21−0,7
19521Хаос19981991[13]75,0
20000Варуна20001954[14]463,76
38628Гуйя20001996[15]45,04
787992002 XW9320021989[16]135,5
28978Іксіон20011982[17]193,6
556372002 UX2520021991[18]113,87
50000Квавар20021954[19]482,82
3072612002 MS420021954[20]483,7
555652002 AW19720021997[21]53,5
6125332002 XV9320021990[22]125,42
174567Варда20031980[23]233,1
849222003 VS220031991[24]124,1
2089962003 AZ8420031996[25]73,54
4555022003 UZ41320031954[26]494,38
90377Седна20031990[27]131,83
4440302004 NT3320041982[28]224,4
2309652004 XA19220041989[29]154,1
905682004 GV920041954[30]504,25
90482Орк20041951[31]532,2
1751132004 PF11520041992[32]124,54
120347Салація20041982[33]224,36
1203482004 TY36420041983[34]214,52
136108Гаумеа20041955[35]490,2
1454512005 RM4320051976[36]294,4
1454522005 RN4320051954[37]513,89
2024212005 UQ51320051990[38]153,4
136199Ерида20051954[39]51−1,17
136472Макемаке20051955[39]50−0,3
4703082007 JH4320071984[37]234,49
229762Гк'кунл'хомдіма20071982[40]253,69
225088Гунгун20071985[41]221,8
5236712013 FZ2720132001[42]124,1
4722712014 UM3320142003[43]115,2
5237942015 RR24520152004[44]113,6
2018 VG1820182003[45]153,5

Комети хмари Оорта

ред.

Щоб подолати відстань від орбіти Нептуна (її радіус — 30,1 астрономічної одиниці, або 4,5 млрд км) до перигелію (точки максимального наближення до Сонця), кометам, які наближаються до Сонця з хмари Оорта, потрібно понад 10 років. Оскільки архіви сучасних астрономічних досліджень охоплюють дедалі більше тьмяних космічних об'єктів, знаходити на астрономічних фотознімках давні зображення вже відкритих об'єктів стає дедалі простіше.

Комети хмари Оорта
КометаДата відкриттяДата спостереження

до відкриття

Відстань від Сонця

під час відкриття(а. о.)

Відстань від Сонця

під час спостереженнядо відкриття (а. о.)

Хто спостерігав
C/2010 U3 (Боаттіні)31.10.201005.11.200518,425,8JPL[46]
C/2012 S1 (ISON)21.09.201230.09.20116,39,4JPL[47]
C/2013 A1 (Сайдинг Пружина)03.01.201304.10.20127,27,9JPL[48]
C/2017 K2 (PANSTARRS)21.05.201712.05.201316,123,7JPL[49]

Поточні проєкти

ред.

DANEOPS (DLR-Archenhold Near Earth Objects Precovery Survey)[50] і ANEOPP (The Arcetri Near Earth Object Precovery Program)[51] — програми систематичного вивчення астрономічних фотоархівів для виявлення давніх реєстрацій навколоземних об'єктів.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ McNaught, R. H.; Steel, D. I.; Russell, K. S.; Williams, G. V. (1 січня 1995). Near-Earth Asteroids on Archival Schmidt Plates. Т. 84. с. 170. Процитовано 8 березня 2023.
  2. ↑ AANEAS: A Valedictory Report. www.vdrsyd.com. Процитовано 8 березня 2023.
  3. ↑ HubbleSite - NewsCenter - Hubble Finds Hidden Exoplanet in Archival Data (04/01/2009) - The Full Story. web.archive.org. 5 квітня 2009. Архів оригіналу за 5 квітня 2009. Процитовано 8 березня 2023.
  4. ↑ IAU Minor Planet Center. www.minorplanetcenter.net. Процитовано 8 березня 2023.
  5. ↑ HOW THE ASTEROID STORY HIT: AN ASTRONOMER REVEALS HOW A DISCOVERY SPUN OUT OF CONTROL. www.minorplanetcenter.net. Процитовано 8 березня 2023.
  6. ↑ HOW THE ASTEROID STORY HIT: AN ASTRONOMER REVEALS HOW A DISCOVERY SPUN OUT OF CONTROL. minorplanetcenter.net. Процитовано 8 березня 2023.
  7. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  8. ↑ Internet Archive (2000). The planet observer's handbook. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-78981-3.
  9. ↑ Price, Fred W. (26 жовтня 2000). The Planet Observer's Handbook (англ.). Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-78981-3.
  10. ↑ Galilean moons | Mediander | Topics. web.archive.org. 1 грудня 2017. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 8 березня 2023.
  11. ↑ Charles Messier, premier observateur de l’astéroïde Pallas. Ciel & Espace (фр.). Процитовано 8 березня 2023.
  12. ↑ Wild, W. J.; Buchwald, G.; Dimario, M. J.; Standish, E. M. (1 грудня 1998). Serendipitous Discovery of the Oldest Known Photographic Plates with Images of Pluto. Т. 30. с. 55.P14. Процитовано 8 березня 2023.
  13. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  14. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  15. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  16. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  17. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  18. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  19. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  20. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  21. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  22. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  23. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  24. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  25. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  26. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  27. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  28. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  29. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  30. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  31. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  32. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  33. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  34. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  35. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  36. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  37. ↑ а б Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  38. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  39. ↑ а б Precovery. Wiki How (англ.). 1 липня 2022. Процитовано 8 березня 2023.
  40. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  41. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  42. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  43. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  44. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  45. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  46. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  47. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  48. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  49. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 8 березня 2023.
  50. ↑ The DANEOPS Project. web.archive.org. 21 грудня 2017. Архів оригіналу за 21 грудня 2017. Процитовано 8 березня 2023.
  51. ↑ The Arcetri NEO Precovery Program. web.archive.org. 3 серпня 2015. Архів оригіналу за 3 серпня 2015. Процитовано 8 березня 2023.

Посилання

ред.
Отримано з https:https://www.how.com.vn/wiki/index.php?lang=uk&q=Спостереження_до_відкриття&oldid=42282061
🔥 Top keywords: