Соціальні танці

Соціальні танці — одна з основних категорій у класифікації танців або танцювальних стилів за їх метою, яка характеризується первинною роллю спілкування та комунікації. Танці можуть належати одночасно до різних категорій, в залежності від цілі виконання.^[1] Соціальні танці можуть бути як парними, так і сольними, хоча парні переважають.

До найпоширеніших парних соціальних танців входять:

• аргентинське танго;
• латиноамериканські соціальні танці:
  • бачата,
  • меренге,
  • реггетон,
  • сальса,
  • Ча-ча-ча,
  • сон,
  • форро;
• свінгові танці:
  • бальбоа,
  • бугі-вугі,
  • вест кост свинг,
  • лінді хоп;
• хастл

та інші.

Соціальні танці бувають як простими у виконанні, так і досить складними. На відміну, наприклад, від спортивних танців, у соціальних, як правило, немає довгих і складних схем, більшість сучасних соціальних танців є імпровізаційними. Оскільки чітких схем немає, то величезного значення набуває ведення-слідування. Існує маса теоретичних розробок цього питання. Техніка ведення партнерки - одна з найскладніших складових соціального танцю для партнерів.

Соціальні танці ґрунтуються на активному контакті між людьми, для яких танець стає формою спілкування. У більшості клубів, де вивчають соціальні танці, поряд з безпосередньо танцями регулярно проводиться безліч танцювальних вечірок, спільні свята і дні народження, походи на природу та інші подібні заходи.