Скеляр малий
| Скеляр малий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Monticola rufocinereus (Rüppell, 1837) | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Скеляр малий[2] (Monticola rufocinereus) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає в Східній Африці і на Аравійському півострові.
Опис ред.
.jpg)
Малі скелярі є найменшими представниками свого роду, їхня довжина становить 16-18 см, вага 20-27 г. У самців верхня частина тіла, горло, горло і верхня частина грудей сизі, решта нижньої частини тіла оранжева з золотистим відтінком. Центральна частина і кінчик хвоста чорні. Самиці мають світліше, менш яскраве забарвлення.
Підвиди ред.
Виділяють два підвиди:[3]
Поширення і екологія ред.
Малі скелярі мешкають в Ефіопії, Еритреї, Сомалі, Південному Судані, Уганді, Кенії, Танзанії, Саудівській Аравії і Ємені. Вони живуть на скелястих схилах, порослих чагарниками і деревами, в сухих тропічних лісах, рідколіссях, чагарникових заростях і саванах, на сухих луках і в садах, в Африці на висоті від 1400 до 2500 м над рівнем моря, на Аравійському півострові на висоті від 800 до 3000 м над рівнем моря[4]. Живляться комахами та іншими безхребетними, яких ловлять в польоті або на землі, а також плодами і ягодами. Гніздяться з лютого по червень та у вересні-жовті. Гніздо чашоподібне, розміщується в дуплі на висоті до 1,5 м над землею, в чагарниках або в тріщинах серед скель. В кладці 3 яйця. За сезон може вилупитися два виводки. За пташенятами доглядають і самиці, і самці.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Monticola rufocinereus.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 05 травня 2022.
- ↑ Aerts, R.; Lerouge, F.; November, E. (2019). Birds of forests and open woodlands in the highlands of Dogu'a Tembien. In: Nyssen J., Jacob, M., Frankl, A. (Eds.). Geo-trekking in Ethiopia's Tropical Mountains - The Dogu'a Tembien District. SpringerNature. ISBN 978-3-030-04954-6.
Джерела ред.
- Sinclair, Ian; Ryan, Peter (2003). Birds of Africa south of the Sahara. Cape Town: Struik.
- Stevenson, Terry; Fanshawe, John (2002). A Field Guide to the Birds of East Africa.
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |