Синтія Ніксон

Народилася в Нью-Йорку, штат Нью-Йорк. Мати — актриса Анна Нолл, батько — радіожурналіст Волтер Ніксон. Синтія була єдиною дитиною в сім'ї. Її батьки вирішили розлучитися, коли їй було шість років. Після цього дівчинка залишилася жити з матір'ю. У 1988 році вона закінчила зі ступенем бакалавра Барнард-коледж^[6].

Дебютувала на сцені в дванадцятирічному віці, у п'єсі, де виступала її мати^[7]. На телебаченні вона дебютувала в епізоді ABC Afterschool Specials в 1979 році, а потім і на бродвейській сцені, у п'єсі «Філадельфійська історія». У наступні роки паралельно з навчанням у коледжі Ніксон виступала на сцені, а в 1994 році грала одночасно в двох успішних бродвейських п'єсах: The Real Thing і Hurlyburly. Між тим вона зіграла роль покоївки в фільмі 1984 року «Амадей», а потім знялася в комедії «Манхеттенський проект». Також вона брала участь у різних телефільмах і міні-серіалах, серед яких можна виділити «Таннер 88» (1988) Роберта Альтмана. У 2004 році Ніксон знялася в продовженні проекту — «Теннер проти Теннера».

Ніксон грала роль Джульєтти у Нью-Йоркській постановці «Ромео і Джульєтти» в 1988 році^[8]. У наступному році вона виступала у вшанованій Пулітцерівською премією п'єсі «Хроніки з життя Хайді». У 1994 році вона замінила Маршу Гей Гарден в п'єсі «Ангели у Америці», а у 1995 році отримала першу в кар'єрі номінацію на премію «Тоні»^[9]. У 1997 році вона виступала в комедійній п'єсі The Last Night of Ballyhoo. У той же період вона виступила одним із засновників театральної трупи Drama Dept., до якої входять такі актори, як Сара Джессіка Паркер, Ділан Бейкер, Джон Камерон Мітчел і Біллі Крудап^[10].

Проривом у кар'єрі Ніксон стала роль адвоката і феміністки Міранди Гоббс в комедійному телесеріалі HBO «Секс у великому місті» (1998—2004). Ця роль принесла їй премію «Еммі» за кращу жіночу роль другого плану в комедійному телесеріалі в 2004 році і дві додаткові номінації на нагороду. Вона повторила свою роль у двох його комерційно успішних повнометражних сиквелах: «Секс у великому місті» (2008) і «Секс у великому місті 2» (2010). Після завершення серіалу вона з'явилася в декількох незалежних кінофільмах, а також поверталася на телебачення з гостьовими ролями в серіалах «Швидка допомога», «Доктор Хаус» і «Закон і порядок: Спеціальний корпус». Роль в «Закон і порядок: Спеціальний корпус» принесла їй «Еммі» в категорії «Краща запрошена актриса в драматичному телесеріалі» у 2008 році. Серед її великих робіт слід виділити роль Елеонори Рузвельт у фільмі HBO «Теплі джерела» (2005), яка також принесла їй номінацію на «Еммі» і «Золотий глобус».

У 2006 році Ніксон виконала головну роль у п'єсі «Кроляча нора», яка принесла їй «Тоні» за кращу жіночу роль у п'єсі. Ніколь Кідман зіграла Ніксон в повнометражній екранізації п'єси. У 2012 році вона повернулася на Бродвей з головною роллю у п'єсі Wit, про хворого на рак професора. Заради ролі Ніксон збрила волосся. В результаті вона отримала ще одну номінацію на «Тоні» за виступ у п'єсі. У 2014 році вона зіграла головну героїню в п'єсі The Real Thing, хоча в 1984 році виступала в оригінальній постановці в іншій ролі^[11]. Між своїми ролями на сцені Ніксон періодично поверталася до телебачення: в міні-серіалі 2012 року «Світ без кінця» і другорядними ролями у «Ця страшна буква «Р»» і «Ганнібал»^[12].

У 2015 році Ніксон отримала похвалу від критиків за головні ролі у незалежних кінофільмах «Джеймс Уайт» і «Стокгольм, Пенсильванія»^[13][14][15]. Обидва фільми дебютували в рамках фестивалю «Санденс»^[16]. Пізніше в цьому році вона знялася в біографічному фільмі Теренса Девіса «Тиха пристрасть», граючи поета Емілі Дікінсон^[17].

З 1988 по 2003 рік Ніксон співмешкала з англійським професором Денні Мозесом. У колишньої пари є двоє дітей: дочка — Саманта Мозес (нар. листопад 1996) і син Чарльз Изекіель Мозес (нар. 16.12.2002).

З 2004 року вона у стосунках з активісткою освітнього руху Крістін Маріноні. Вони познайомилися на протестній акції, в якій взяли участь батьки, обурені зменшенням бюджету державних шкіл. Деяких учасників пікету заарештували, у тому числі Ніксон і Маріноні — так вони і пізнали одне одного. У 2009 році пара оголосила про заручини. У лютому 2011 року Ніксон народила сина Макса Еллінгтона Ніксон-Маріноні. 27 травня 2012 року в штаті Нью-Йорк відбулося її весілля з Маріноні^[18][19].

У жовтні 2006 року, Ніксон був поставлений діагноз — рак молочної залози^[20]. Вона вирішила приховати хворобу від громадськості й оголосила про неї лише в квітні 2008 року^[21]. Після цього вона стала активісткою в русі допомоги жінкам, які страждають хворобою і випустила кілька спеціальних документальних програм для NBC.

Ніксон є активним прихильником Демократичної партії. Вона їздила по країні за програмою підтримки легалізації одностатевих шлюбів. В рамках кампанії на пост мера Нью-Йорка Ніксон виступала з активною підтримкою Білла де Блазіо^[22].

Фільми ред.

Телебачення ред.