Семмьо
Семмьо (яп. 宣命, せんみょう, «проголошення слів імператора») — імператорські укази (едикти), жанр ранньої японської літератури, що з'явився у кінці 7 ст. н.е. Писалися як японською, так і китайською мовами.
Особливості Семмьо ред.
Семмьо, написані японською мовою, дійшли до нас у складі історико-мофологічного літопису Сьоку-ніхонґі («Продовження записів про Японію»), який був завершений у 797 р. і містив тексти 62 імператорських указів. Серед них найдавніший датується 697 роком.
Семмьо, написані китайською мовою, поділялися на два види:
- шьо:шьо (яп. 詔書, しょうしょ) — письмові імператорські укази, які складалися колективом відповідних чиновників і лише затверджувалися самим імператором;
- чьокуші (яп. 勅旨, ちょくし) — повеління, написані імператором власноруч, які спалювалися після виголошення їхнього змісту.
За доби Хейан і пізніше імператорські укази записувалися виключно китайською мовою офіційно-ділового стилю, а тому, на думку, фахівців, вже «не мали прямого зв'язку з художньою чи обрядово-культурною сферою японської культури»[1].
До жанру художньої літератури семмьо відносять в першу чергу через їх міфопоетичний стиль, а також через численні риторичні прикраси, метафори, синтаксичні паралелелізми, синонімічні повтори тощо. Характерною для семмьо є ритміко-мелодійна структура окремих фрагментів чи указів в цілому.
Тематика семмьо була різноманітною: вступ нового імератора на трон, свята, призначення на посади, дарування титулів, покарання, попередження заколотникам тощо.
Спосіб письма Семмьо-ґакі ред.
У період Нара, коли деякі семмьо записувалися японською мовою, спосіб письма японської мови ще формувався, ще не було абеток хіраґана та катакана. Для запису японської мови використовували виключно китайські ієрогліфи.В час як у цей час для запису японської мови китайські ієрогліфи використовували як носії значення, або як носії фонетичної оболонки, у семмьо і норіто наявний інший спосіб письма — семмьо-ґакі.Його суть полягає у тому, що повнозначні частини мови записували ієрогліфами звичайного розміру (семантичне використання ієрогліфів), а службові частки та закінчення записували ієрогліфами меншого розміру (фонетичне використання ієрогліфів).
| Оригінал | Тлумачення сучасною японською |
|---|---|
天皇 我 大命 良末等 宣 布 大命 乎 | 天皇（すめら）が大命（おほみこと）らまと宣（のりたま）ふ大命を |
Примітки ред.
- ↑ Норито. Сэмме. / Памятники письменности востока XCVII/. — Пер. со старояп., исследование и комментарий Л. М. Ермаковой. — Москва., Наука, 1991
Література ред.
- (укр.) Семмьо // Японська література: Хрестоматія. Том I (VII—XIII ст.) / Упорядники: Бондаренко І. П., Осадча Ю. В. — Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010. — стор. 99-105
- (рос.) Норито. Сэмме. / Памятники письменности востока XCVII/. — Пер. со старояп., исследование и комментарий Л. М. Ермаковой. — Москва., Наука, 1991
