Сааді Ширазі
Абу-Мухамед Мусліх ад-Дін ибн Абд Аллах Ширазі (перс. ابومحمد مصلحالدین بن عبدالله شیرازی, більш відомий за своїм псевдонімом Сааді́, * 1210, Шираз, Іран — 1291 або 1292, Шираз, Іран) — один з класиків перської літератури Середньовіччя.
| Абу-Мухамед Мусліх ад-Дін ибн Абд Аллах Ширазі | ||||
|---|---|---|---|---|
| перс. سعدی شیرازی | ||||
 Сааді в Трояндовому саду, ілюстрація з манускрипту Ґулістан 1645 року | ||||
| Прізвисько | Moucharrif ed Din[1] і شیخ اجل | |||
| Псевдонім | Сааді́ | |||
| Народився | 1210[2] Шираз, Фарс, Хорезмська імперія[3][4] | |||
| Помер | 9 грудня 1292[5][6] Шираз, Іран[6] | |||
| Поховання | Saadi Mausoleumd | |||
| Діяльність | поет, письменник | |||
| Сфера роботи | філософія, література і поезія | |||
| Alma mater | Al-Nizamiyya of Baghdadd (1226)[7][8] | |||
| Мова творів | перська | |||
| Жанр | газель | |||
| Magnum opus | Gulistand і Bostand | |||
| Конфесія | сунізм | |||
 Сааді Ширазі у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Сааді проповідував гуманізм, викривав феодальний гніт під час панування монгольських ханів.
Основні твори — ліричні газелі та збірки дидактичних оповідань «Бустан» («Плодовий сад», 1257, у віршах) і «Ґулістан» («Трояндовий сад», 1258, у прозі).
Вперше українською уривки з «Бустану» та «Ґулістану» переклав Агатангел Кримський. Перші повні переклади українською мовою творів Сааді «Бустан» та «Ґулістан» з'явилися лише у вересні 2016 року у перекладі Романа Гамади (переклад прози) та Миколи Ільницького (переклад віршів).
Життя
ред.Життя Сааді поділяють на три періоди: шкільний (1205—1226), мандрівний (1226—1256) та шейхський (1256—1291). Прізвисько «Сааді» походить від імені атабека Фарсу Саада ібн Зангі (1195—1226), якому служив ще батько поета, і який взяв участь у вихованні Муслім ад-Діна. Під опікою Саада ібн Зангі Муслім ад-Дін вступив до медресе Нізамія в Багдаді. Вчився у суфійських шейхів і намагався перейнятися їхніми аскетичними ідеалами. Проте вірші, написані Сааді в той час, дихають юнацької любов'ю до життя і його радощів.
Нашестя монголів на Іран і повалення Саада ібн Зангі в 1226 змусило Сааді втікати, і протягом 30 років доля, повна всяких злигоднів, безперервно кидала його то в один, то в інший кінець мусульманського світу. В Індії, в Суменаті, для збереження свого життя Сааді удавано прийняв віру вогнепоклонників і потім утік, убивши каменем сторожового жерця. У Мецці Сааді побував 14 разів, здебільшого добираючись туди пішки. Завдяки чудовому знанню класичної арабської мови він став проповідником в Дамаску і Баальбеку, але почав нудитися світом і усамітнився в пустелі під Єрусалимом. Тут він потрапив у полон до хрестоносців, які перевезли його на сирійське прибережжя, в Триполі, й змусили там рити окопи для фортеці. Його за 10 червінців викупив один знайомий багач з Алеппо, привіз до себе і одружив зі своєю дочкою. Рятуючись від нестерпного сімейного життя, Сааді втік до Північної Африки.
Промандрувавши крізь всю Малу Азію, Сааді опинився в рідному Ширазі 1256 року і під заступництвом Абу-Бекра, сина покійного Саада, прожив у приміському монастирі до кінця життя. «Князі, вельможі і найкращі городяни, — за висловом Девлет-шаха, — навідувалися до шейха».
Вшанування
ред.- В Ірані 21 квітня (за іранським календарем - 1 ордібегешт) відзначається День Сааді.
Переклади українською
ред.- Сааді Ширазі. Ґулістан (Трояндовий сад): поема. Переклад з перської (проза), передмова та коментарі: Роман Гамада; переклад з перської (вірші): Микола Ільницький. Тернопіль: НК-Богдан, 2016. 368 стор. (Серія "Скарби Сходу"). ISBN 978-966-10-4609-1
- Сааді Ширазі. Бустан: поема. Переклад з перської: М. Ільницький; наукова підготовка тексту, передмова, примітки та коментарі: Р. Гамада. Тернопіль: НК-Богдан, 2016. 528 стор. – (Серія "Скарби Сходу"). ISBN 978-966-10-4610-7
Примітки
ред.- ↑ https://archive.org/details/essaisurlepote00massuoft — С. 10.
- ↑ Encyclopædia Iranica / N. Sims-Williams, A. Ashraf, H. Borjian et al. — USA: Columbia University, 1982. — ISSN 2330-4804
- ↑ https://archive.org/details/essaisurlepote00massuoft — С. 6.
- ↑ Gershevitch I., Yarshater E., Frye R. N. et al. The Cambridge History of Iran — Cambridge University Press, 1968. — Vol. 5. — P. 595.
- ↑ Gershevitch I., Yarshater E., Frye R. N. et al. The Cambridge History of Iran — Cambridge University Press, 1968. — Vol. 5. — P. 597.
- ↑ а б AA.VV. Encyclopaedia of Islam, Encyclopédie de l’Islam — 1913. — Vol. 8. — P. 719.
- ↑ https://archive.org/details/essaisurlepote00massuoft — С. 13 ; 37.
- ↑ Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
- ↑ а б LIBRIS — 2012.
Посилання
ред.- Сааді // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Сааді // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 462. — ISBN 966-692-744-6.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 9, К., 1983, стор. 536
- Поезія Сааді [Архівовано 6 жовтня 2016 у Wayback Machine.]