Вайнона Райдер

Дитинство ред.

Народилася 29 жовтня 1971 року в окрузі Олмстед, штат Міннесота.

Своїм ім'ям вона зобов'язана назві сусіднього міста Вінона («перші дочки» з мови сіу). Середнє ім'я Лаура їй дали на честь дружини письменника Олдоса Гакслі, з якою приятелював її батько. Батьки Вайнони Синтія і Майкл Горовіц — нащадки єврейських емігрантів із Харкова^{[7][8][9][10][11][12]} і Румунії — займалися літературною діяльністю. Майкл Горовіц був письменником, редактором і власником архіву психоделічної літератури. У матері, яка також займалася літературною діяльністю і була буддисткою, було двоє дітей від попереднього шлюбу: дочка Шуньята і син Джубал. Горовіц редагували книгу «Шаманська натура справжньої леді», що представляє збірник експериментів з наркотиками, фрагмент якого був написаний Луїзою Мей Елкотт. Серед друзів сім'ї були: шанувальник ЛСД і «розширення свідомості» Тімоті Лірі (її хрещений батько), поети біт-покоління Аллен Гінзберг і Лоуренс Ферлінгетті. Батьки Вайнони офіційно одружилися, коли їй виповнилося 12 років. Пізніше у неї з'явився молодший брат Юрій, названий на честь радянського космонавта Юрія Гагаріна. Справжнє прізвище предків її батька — Томчин.

З 1978 року, коли їй було сім років, вона жила з родиною в сільськогосподарській комуні поблизу міста Елк на півночі Каліфорнії. У комуні, де на ділянці землі площею 1,2 км². також жили ще сім сімей і паслися коні, не було електрики і телебачення (хоча її мати влаштувала в старій стайні перегляд фільмів), тому Вайнона захопилася читанням. Її улюбленою книгою була «Ловець у житі» Джерома Селінджера. Коли Вайноні виповнилося 10 років, батьки переїхали в місто Петалума в Каліфорнії. У перші шкільні дні її побили підлітки, які вирішили, що незграбна Вайнона з короткою стрижкою — хлопчик. Батьки вирішили, що дочці краще вчитися вдома, і Вайнона увесь рік навчалася вдома. З 1983 року 12-річна Вайнона відвідувала акторські курси при Американській консерваторії в Сан-Франциско. У 1987 році Райдер закінчила школу в Петалумі з високими відмітками по успішності.

Кінокар'єра ред.

1985—1990 ред.

Незабаром Райдер помітили агенти з підбору акторів і в 1985 році вона вперше взяла участь у кінопробах у фільмі «Квітка пустелі» на роль дочки персонажа Джона Войта. Завдяки агентству Тріада художників Вайнона привернула увагу режисера Девіда Зельтцер, який в 1986 році запросив її зіграти в своєму фільмі «Лукас». Вайнона вибрала сценічний псевдонім «Райдер», що походить від прізвища співака Мітча Райдера, якого любив слухати батько. Її гра в наступному фільмі «Кадриль» (1986) отримала позитивні оцінки, газета The Los Angeles Times назвала виконання ролі «чудовим дебютом». Роб Лоу, що грав її недоумкуватого друга, був номінований на «Золотий глобус».

Першою помітною роллю Райдер стала участь у комедії Тіма Бертона «Бітлджус» (1988), де вона грає «готичну» дівчину, здатну бачити привиди, яких грали Джина Девіс, Алек Болдвін і Майкл Кітон. У фільмі «1969» (1988), разом з Кіфером Сазерлендом і Робертом Дауні молодшим, вона грала юну антивоєнну активістку. У 1989 році Райдер знялася у фільмі «Смертельний потяг», за сюжетом якого школярі Вероніка Соєр і Джейсон Дін (Крістіан Слейтер) убивають своїх однокласників, маскуючи смерті під самогубства. Агент актриси радив відмовитися від ролі, вважаючи, що цей фільм зашкодить її кар'єрі. Критика поставилася до картини з байдужістю. Тим не менше, The Washington Post назвала Райдер «найбільш вражаючою голлівудською інженю». У тому ж році вийшов фільм «Вогняні кулі» про музиканта Джеррі Лі Льюїса, який одружився зі своєю 13-річною кузиною Майрою, за виконання ролі якої Райдер отримала свою першу професійну нагороду Young Artist Awards.

У 1990 році Райдер з'явилася в трьох фільмах. Вона отримала головну роль у картині Бартона «Едвард Руки-ножиці», яка привернула увагу критики. Джонні Депп, партнер по фільму, став її бойфрендом. Це був останній фільм, в якому вона грала підлітків. За роль у фільмі «Русалки», де грали Шер і Крістіна Річчі, Вайнону номіновано на «Золотий глобус» у категорії «найкраща акторка другого плану». Крім того, вона знялася в драмі «Ласкаво просимо додому, Роксі Кармайкл», яка зазнала провалу в прокаті. Райдер також запропонували роль дочки дона Корлеоне у фільмі Френсіса Форда Копполи «Хрещений батько 3». Однак через хворобу їй довелося відмовитися, і роль в «Хрещеному батькові» дісталася дочці режисера Софії Копполі.

1991—2000 ред.

Після ролі водія таксі, що мріє стати механіком, в першому епізоді картини «Ніч на Землі» (1991) незалежного режисера Джима Джармуша Райдер з'явилася в іншому фільмі Копполи — «Дракула Брема Стокера» в ролі Міни Харкер. Потім послідувала роль в екранізації роману Ізабель Альєнде (племінниці Сальвадора Альєнде) «Будинок духів» (1993), де грали Меріл Стріп, Джеремі Айронс, Гленн Клоуз, Антоніо Бандерас.

За роль у фільмі Мартіна Скорсезе «Епоха невинності» (1993) за романом Едіт Вортон Райдер отримала премію «Золотий глобус» як «найкраща актриса другого плану» і номінацію на «Оскар» у тій же категорії. У 1994 році знялася у фільмі-екранізації роману американської письменниці «Маленькі жінки» Луїзи Мей Елкотт. Роль принесла їй номінацію на «Оскар». У тому ж році вона знялася в комедії Бена Стіллера «Реальність кусається». Невдалим виявився її наступний фільм «Хлопці» (1996). Підписавши контракт на участь у картині з робочою назвою «The Girl You Want», Райдер виявила, що сценарій піддався значним змінам, проте за умовами контракту вона не могла відмовитися від ролі. В результаті розбіжностей фільм вийшов із затримкою і обмеженим релізом. У 1995 році Райдер озвучувала щоденник Анни Франк, отримавши номінацію на премію «Греммі».

У 1996 році Райдер знялася разом з Деніелом Дей-Льюїсом в екранізації п'єси Артура Міллера «Суворе випробування» про судовий процес над салемськими відьмами, граючи дівчину, яка з почуття помсти навмисно обмовила свого колишнього коханця. Райдер грала невелику роль у режисерському дебюті Аль Пачіно — документальній стрічці «У пошуках Річарда». У наступному році Райдер зіграла в трилері «Чужий: Воскресіння» (1997) з Сігурні Вівер.

У 1998 році Райдер була членом журі Канського кінофестивалю. У 1999 році вона виконала головну роль у драмі «Перерване життя», де Райдер виступила виконавчим продюсером. Фільм поставлений по щоденнику дівчини, яка в 17 років намагалася покінчити життя самогубством і потрапила до психіатричної лікарні. Картину, де ролі другого плану грали Анджеліна Джолі, Ванесса Редгрейв, Вупі Голдберг, благодушно зустріли критики, проте фільм отримав скромні касові збори. Анджеліна Джолі, що грала агресивну пацієнтку клініки, отримала премії «Оскар» і «Золотий глобус».

2000—2009 ред.

У 2000 році Райдер знімається в мелодрамі «Осінь у Нью-Йорку» з Річардом Гіром. Картину розкритикували, акторський дует Райдер-Гір номінований на антинагороду «Золота малина» як «найгірша пара». У тому ж році вийшов фільм жахів «Заблукані душі», знятий ще в 1998 році, де з'явився її брат Юрій. Обидві картини провалилися в прокаті. 6 жовтня 2000 Райдер отримала зірку на Алеї слави в Голлівуді. У 2002 році Райдер знялася в комедії «Мільйонер мимоволі», знов отримавши номінацію на «Золоту малину». Фільм, тим не менше, зібрав понад 170 мільйонів доларів у світовому прокаті. Вона також грає епізодичні ролі у фантастичному фільмі «Симона» з Аль Пачіно і картині італійського режисера Азії Ардженто «Ціпочки» (2004).

Після довгої перерви Райдер з'явилася в 2006 році в анімаційному фільмі Річарда Лінклейтера «Помутніння» за романом Філіпа К. Діка. У січні 2007 року на фестивалі Sundance Film відбулися прем'єри комедій за участю Райдер «Премія Дарвіна» і «Десять», де її партнерами є Джессіка Альба і Фамке Янссен. У цьому ж році вийшла комедія «Секс і 101 смерть», в якому Райдер зіграла разом із Саймоном Бейкером.

У 2009 році Райдер з'явилася в картинах «Тільки спокій» з Гіларі Дафф і «Приватне життя Піппи Лі» з Кіану Рівзом. Також Райдер зіграла епізодичну роль Аманди Грейсон, матері Спока у фільмі «Зоряний шлях» (2009) режисера Джеффрі Абрамса.

Райдер має будинки в Сан-Франциско, Лос-Анджелесі та Вільямсбурзі в Нью-Йорку^[13]. Райдер вважає себе єврейкою і зазнала антисемітизму^[14][15]. Вона страждає безсонням і стала жертвою переслідування^[16][17][18].

Свою кар'єру вона поклала на режисера Тіма Бертона^[19][20].

Райдер з двадцятих років бере участь у філантропічній діяльності для Фонду коледжу американських індіанців, який направляє корінних американців з низьким рівнем доходів до університетів^[21][22].

Стосунки ред.

Райдер почала зустрічатися з Джонні Деппом, коли їй було 17 років. Вона була заручена з ним з 1990 по 1993 рік^[23][24]. Вона зустрічалася з учасником групи Soul Asylum Дейвом Пірнером^[16] і фронтменом Helmet Пейджем Гамільтоном. Вона зустрічалася з актором Меттом Деймоном з 1998 по 2000 рік. З 2011 року вона була в стосунках з модельєром Скоттом Макінлі Ханом^[25][26].

Арешт ред.

12 грудня 2001 року Райдер була заарештована за звинуваченням у крадіжці дизайнерського одягу та аксесуарів на 5500 доларів в універмазі Saks Fifth Avenue в Беверлі-Гіллз, штат Каліфорнія^[27][28][29]. Окружний прокурор Лос-Анджелеса Стівен Кулі зібрав команду з восьми прокурорів і висунув проти неї чотири кримінальні звинувачення^[30]. Райдер найняла знаменитого адвоката Марка Джерагоса. Наприкінці літа 2002 року переговори не привели до угоди про визнання провини^[31]. Джоел Моубрей з National Review зазначив, що сторона обвинувачення не була готова запропонувати їй безперечне визнання провини за звинуваченнями в проступку.

Її звинуватили у вживанні наркотиків, у тому числі оксикодону, діазепаму та вікодину, без дійсного рецепта, але прокуратура зняла звинувачення у зберіганні наркотиків після того, як було доведено, що лікар надав їй їх для лікування^[32]. Вона була засуджена за крадіжку у великому розмірі^[33], але вона була виправдана за звинуваченням у крадіжці зі зломом^[34]. У грудні 2002 року її засудили до трьох років випробувального терміну, 480 годин громадських робіт, 3700 доларів штрафу та 6355 доларів компенсації за магазин Saks Fifth Avenue, а також їй було наказано відвідувати психологічну консультацію та консультацію з питань наркоманії^[35]. 18 червня 2004 року суддя Верховного суду Елден Фокс переглянув звіт Райдер про випробувальний термін і зазначив, що вона відбула 480 годин громадських робіт, а злочини були зведені до проступків. Вона закінчила випробувальний термін у грудні 2005 року.

Райдер пояснила, що інцидент стався у важкий період її життя. Вона додала, що знеболюючі ліки, які призначив їй лікар, значно затьмарили її розум^[36][37].

• Вайнона Райдер [Архівовано 22 листопада 2011 у Wayback Machine.](укр.) на сайті Кіно-Театр
• Вайнона Райдер на сайті IMDb (англ.)
• Вайнона Райдер [Архівовано 9 березня 2011 у Wayback Machine.](англ.) на сайті Allmovie