Путна Вітовт Казимирович

Вітовт Казимирович Путна (*12 квітня (31 березня) 1893(18930331) — пом. 12 червня 1937) — радянський військовик, комкор (1935), жертва сталінського Великого терору — розстріляний у 1937 році.

Вітовт Казимирович Путна
лит. Vytautas Putna
Народження 12 квітня (31 березня) 1893(1893-03-31)
с. Мацконяй, Віленська губернія Російської імперії
Смерть 12 червня 1937(1937-06-12) (44 роки)
Москва, СРСР
Поховання Нове Донське кладовище
Країна Російська імперія
СРСР СРСР
Приналежність РСЧА
Освіта Військово-академічні курси вищого комскладу РСЧАd
Роки служби Російська імперія 19151917
СРСР 19181937
Звання  Комкор
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Нагороди Орден Червоного Прапора  — 1919Орден Червоного Прапора  — 1920Орден Червоного Прапора  — 1921
CMNS: Путна Вітовт Казимирович у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився в квітні 1893 року в селищі Мацконяй (Віленська губернія Російської імперії) у селянській родині. Рано почав трудову діяльність: спочатку пастухом у своєму селищі, згодом чорноробом у Ризі. У 1913 р за революційну агітацію серед робітників Риги був поміщений у в'язницю.

Після початку Першої світової війни був звільнений з в'язниці і в 1915 році направлений на фронт, де отримав важку травму від отруєння газами. У 1917 р закінчив школу прапорщиків і направлений служити в один з полків 12-ї армії. Будучи молодшим офіцером, проводив революційну агітацію серед солдатів свого полку.

У квітні 1918 р разом з батальйоном, в якому служив, добровільно вступив до складу Червоної армії. У військовому відділі Вітебського Ради був організатором частин РСЧА.

З травня 1918 року — військовий комісар м. Вітебська. У серпні-вересні 1918 г. — військовий комісар 1-й Смоленської піхотної дивізії. З вересня 1918 по травень 1919 року — воєнком 1-ї Смоленської (пізніше 26-ї стрілецька) дивізії. Із травня 1919 року командир 228-го Карельського стрілецького полку, із липня і 2-ї бригади цієї дивізії. З грудня 1919 року — начальник 27-ї стрілецької дивізії.

Учасник Громадянської війни на Східному та Західному фронтах.

За успішне командування дивізією та особисті бойові заслуги на Східному фронті був нагороджений орденом Червоного Прапора.

Після розгрому військ Колчака в Сибіру передислокував дивізію на Західний фронт, де в боях з поляками її частини показали високу виучку та майстерність. За ці та особисті досягнення Путна був нагороджений другим орденом Червоного Прапора. Третій орден Червоного Прапора був удостоєний за придушення Кронштадтського повстання у березні 1921 року.

Брав участь у боях з «бандами на Нижній Волзі».

27-ю Омською стрілецькою дивізєю В. К. Путна командував до вересня 1922 року. Із 1922 по 1923 рік — Слухач Вищих академічних курсів при Військовій академії РСЧА.

З травня 1923 року — начальник і воєнком 2-ї Московської піхотної школи. З квітня по жовтень 1924 — начальник і воєнком Управління по військовий підготовці при інспекторі РСЧА. З листопада того ж року — помічник інспектора РККА по піхоті. У 1924—1925 роках — Військовий радник в Китаї. З жовтня 1925 — заступник начальника Головного управління РСЧА. З листопада того ж року — начальник Управління військово-навчальних закладів РСЧА. З лютого по червень 1927 року — командир і воєнком 2-го стрілецького корпусу. З серпня 1927 року — на військово-дипломатичній роботі: військовий аташе при повноважному представництві СРСР в Японії (серпень 1927 — жовтень 1928), Фінляндії (листопад 1928 — квітень 1929), Німеччини (травень 1929 — липень 1931).

З липня 1931 року — командир і воєнком 14-го стрілецького корпусу. З січня 1932 до липня 1934 року — командувач Приморської групою військ Особливої Червонопрапорної Далекосхідної армії. З липня 1934 року — військовий аташе при повноважному представництві СРСР у Великій Британії.

У 1936 відкликаний до СРСР і 20 серпня 1936 року заарештований. На слідстві до нього застосовувалися тортури, після яких визнав себе винним в участі в антирадянській, троцькістській, військово-фашистській змові. Разом з М. М. Тухачевським, Й. Е. Якіром, І. П. Уборевичем Спеціальною присутністю Верховного суду СРСР 11 червня 1937 засуджений до страти. Розстріляний наступного дня.

Від 31 січня 1957 реабілітований.

Нагороди ред.

  • Нагороджений трьома орденами Червоного Прапора (1919,1920,1921).

Праці ред.

  • К Висле и обратно. М., 1927;
  • Восточный фронт. (Штрихи). Изд. 2-е. М., 1959;
  • Пятая армия в борьбе за Урал и Сибирь. — В первые дни. — На польском фронте. — Кронштадт 16—18 марта 1921 г.— В кн.: Этапы большого пути. М., 1962.

Посилання ред.

Література ред.

  • Советская Военная Энциклопедия. Том 6. — Москва: Военное издательство Министерства обороны СССР, 1978  — стор. 640
🔥 Top keywords: Головна сторінкаСу-57Спеціальна:ПошукВікіпедія:Культурна спадщина та видатні постаті (2024)YouTubeМіжнародний день друзівУкраїнаЧемпіонат Європи з футболу 2024Єрмак Андрій БорисовичЗаворотнюк Анастасія ЮріївнаНаціональна суспільна телерадіокомпанія УкраїниДрібниці (фільм)Вибори до Європейського парламенту 2024БріджертониDassault Mirage 2000Карлос АлькарасТериторіальний центр комплектування та соціальної підтримкиРоманчук Тарас ВікторовичСексАлександр ЗверєвДень батькаПоклонська Наталія ВолодимирівнаРатушний Роман ТарасовичСписок 250 найрейтинговіших фільмів IMDbСписок українських жіночих іменМастерШеф (Україна)FacebookЧемпіонат Європи з легкої атлетики 2024Російське вторгнення в Україну (з 2022)Військові звання УкраїниПоліцейська академія (фільм)КиївКузьма СкрябінСписок українських чоловічих іменМикола Хвильовий9 червня3-тя окрема штурмова бригада (Україна)Kraken (спецпідрозділ)Магучіх Ярослава Олексіївна