Суперечність

Суперечність, рідше протиріччя (від рос. противоречие) — відношення двох суджень, кожне з яких є запереченням іншого. У логіці — це хиба, пов'язана з порушенням закону суперечності, й означає, що в деякому судженні припускається два взаємно протилежних та несумісних твердження про один предмет, в один і той же час і в одному й тому ж відношенні.^[1]

Логічне протиріччя слід не плутати з протилежністю в діалектиці.

Суперечність діалектична — взаємодія протилежних, взаємовиключних сторін і тенденцій предметів і явищ, які в той же час перебувають у внутрішній єдності і взаємопроникненні, виступаючи джерелом саморуху і розвитку об'єктивного світу і пізнання.

Множиною істинності суперечності є порожня множина.

Див. також ред.

Примітки ред.

↑ Н. И. Кондаков. Введение в логику. — Москва : «Наука», 1967.

Література ред.

Логічне протиріччя // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
Д. Кирик. Суперечність // ФЕС, с.616

Посилання ред.

Суперечності // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1863. — 1000 екз.

Це незавершена стаття з логіки.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з філософії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з математики.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Н. И. Кондаков. Введение в логику. — Москва : «Наука», 1967.

[1]