Пої-Калян
Пої-Калян (узб. Poi Kalon ansambli) — архітектурний ансамбль, розташований біля підніжжя мінарету Калян. Комплекс складається з трьох споруд, побудованих у XII — XVI століттях: мінарет Калян, мечеть Калян і медресе Мірі Араб. Пої-Калян знаходиться на парадній площі Регістан і є центральним архітектурним ансамблем Бухари.
| Пої-Калян | |
|---|---|
| |
| 39°46′33″ пн. ш. 64°24′51″ сх. д. / 39.77600100002777594° пн. ш. 64.41424400002777872° сх. д.Координати: 39°46′33″ пн. ш. 64°24′51″ сх. д. / 39.77600100002777594° пн. ш. 64.41424400002777872° сх. д. | |
| Країна |  Узбекистан |
| Розташування | Бухара |
| Тип | культова споруда |
| Стиль | ісламська архітектура |
| Дата заснування | 1121 |
| Статус | частина об'єкту Світової спадщини |
  Пої-Калян Пої-Калян (Узбекистан) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Історія ред.
Соборна мечеть з мінаретом були в Бухарі з моменту завоювання Трансоксанії арабами у VIII столітті, розташована мечеть біля підніжжя міської цитаделі. У XII столітті Арслан хан планує грандіозну перебудову міста: він розбирає міський палац, який перебував на вулиці Бу-Ляйса, відтворює цитадель, яка перетворилася на той час на руїни, і переносить міську мечеть. Нова мечеть будується приблизно у ста п'ятдесяти метрах на південний схід від цитаделі, і при ній зводять мінарет. Мінарет був, за свідченням Наршахі «красиво зроблений»[1], але зроблений він був недосконало: відразу після закінчення будівництва мінарет падає на мечеть і дві третини її руйнує. У 1121 році закінчують нову мечеть, а в 1127 році — мінарет, який зберігся дотепер.
На місці мечеті Арслан хана у XV столітті зводиться нинішня мечеть Калян, оздоблення якої завершується у 1514 році. Про це свідчить напис на фасаді будівлі. Сучасного вигляду ансамбль набуває у 1536-му році, коли Убайдулла-хан будує медресе за порадою свого наступника Мірі Араба Єменского. Після смерті Мірі Араба його усипальницю споруджують у дворі медресе, названого на його честь, тут таки покоїться і сам Убайдулла.
Архітектурні особливості ред.
Планування і розташування ред.
Площа розташована поруч із бухарським Регістаном, виходячи північним торцем на одну із центральних вулиць міста. Мечеть і медресе знаходяться на одній лінії фасадами один до одного, утворюючи кіш.
Мінарет Калян ред.
Мінарет Калян (узб. Minorai Kalon, тадж. Калон — великий) або Великий бухарський мінарет — найдавніша будівля на площі, він побудований у 1127 році Арслан ханом і за майже 900 років жодного разу не ремонтувався. Мінарет — одна з найвищих будівель Бухари, його висота 46,5 метрів при нижньому діаметрі 9 метрів, сама споруда конічної форми з ліхтарем нагорі. Мінарет пишно прикрашений — циліндричне тіло викладено смугами пласкої і рельєфної кладки, виявляючи округлість споруди при будь-якому освітленні. Купол ліхтаря не зберігся.
Мечеть Калян ред.
Мечеть Калян (узб. Masjidi kalon, тадж. Маҷиди калон — «Велика мечеть») — бухарська соборна мечеть, побудована на місці зруйнованої караханідської мечеті, будівництво завершено у 1514 році, друга за розміром мечеть у Середній Азії після мечеті Бібі-Ханим у Самарканді. Виконана у традиціях тимуридської архітектури і прикрашена полив'яною мозаїкою[2].
Медресе Мірі Араб ред.
Медресе Мірі Араб (узб. Madrasa Mir-i Arab, тадж. Мири араб — «Емір Арабський») — медресе, збудоване Убайдулла-ханом для шейха Абдулли Єменського у 1535—1536 роках. Будівля досить велика — включає в себе 111 худжр і дві хрестоподібні зали: перша зала використовувалася як мечеть і лекційна зала, друга була усипальницею Убайдулли-хана, Абдулли Єменського та інших[3].
Додатково ред.
| Цей розділ містить неупорядкований список різноманітних фактів[en] про предмет статті. |
- Щоб знайти кошти на будівництво медресе Мірі Араб, Убайдулла-хан продав у рабство три тисячі полонених персів, і віддав отримані гроші Абдуллі Єменському[4].
Примітки ред.
- ↑ Мухаммед Наршахі. Історія Бухари. переклад І. С. Лишина. Ташкент. 1897. цит. по Л. И. Ремпель. Мистецтво середнього Сходу.
- ↑ Вороніна В. Л. Історія народів Узбекистану. — 1-е вид. — Ташкент : Вид. АН УзРСР, 1991. — С. 63.
- ↑ Всесвітня історія архітектури в 12 томах / під ред. Н. В. Баранова. — М : Вид-во літератури з будівництва, 1969. — С. 307 — 309. — 11 500 прим.
- ↑ Пої-Калян[недоступне посилання з Листопад 2018].
Див. також ред.
Посилання ред.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
