Політична реабілітація
Політична реабілітація, більш правильно Кримінально-правова реабілітація[1] — поновлення доброго імені, репутації несправедливо заплямованої або безпідставно звинуваченої людини. Також, відновлення в правах людини, стосовно якої скасовано судовий вирок.
В СРСР ред.
Реабілітація жертв політичних репресій в коли́шньому СРСР, у тому числі в Українській РСР, розпочалася після смерті Йосипа Сталіна. У період «хрущовської відлиги» насамперед було перевірено справи, сфабриковані у 1937–1938 роках, сотні тисяч несправедливо засуджених людей було реабілітовано. Процес реабілітації відбувався за ініціативи та під контролем Комуністичної партії Радянського Союзу, мав обмежений характер.
В Україні реабілітовано, починаючи з 1956, більшість репресованих за час «культу особи» українських письменників, митців та деяких учених (із репресованих істориків, літературознавців, економістів і соціологів реабілітовано лише одиниці).
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Оскільки реабілітувати можна не тільки від «політичних» злочинів.
Література ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
 | Це незавершена стаття з права. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Ця стаття описує становище лише в окремій країні чи регіоні, але не в усьому світі. (грудень 2008) |
| Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (травень 2012) |
