Опозиційний блок (партія)

Після втрати електоральної підтримки після Революції гідності 2014 року, Партія регіонів розпалася і її колишні лідери створили декілька недовговічних партій які згодом реорганізувалися в Опоблок. Серед партій що об'єдналися в Опоблок зокрема були «Партія розвитку України» (керівник колишній регіонал Юрій Мірошниченко), партія «Центр» (керівник — Вадим Рабінович), «Нова політика» (керівник — колишній регіонал Володимир Семиноженко), «Партія державного нейтралітету України» (керівник — колишній регіонал Ігор Мартинюк), «Україна — Вперед!» (керівник — Наталія Королевська) та «Трудова Україна» (керівник — колишній регіонал Сергій Тігіпко)^[22][6].

ЗМІ звинувачують «Опозиційний блок» в фінансуванні від фіктивних фірм у 2016—2017 роках. Основними спонсорами «Опоблоку» серед українських олігархів вважаються Віктор Медведчук, Дмитро Фірташ та Рінат Ахметов^[23][24].

Згідно з аналізом аналітичного центру «Центр східних досліджень», передвиборна програма 2014 року партії була соціал-ліберальною та проросійською^[25][26][27].

Платформа партії передбачає захист статусу російської мови як регіональної мови.^[28] Станом на 2018 рік партія вважалася однією з найбільших партій із проросійською ідеологією^[29].

9 вересня 2014 року у Києві відбувся круглий стіл «Мир. Стабільність. Відродження» в якому взяли участь понад 50 учасників: представники політичних партій, громадських та профспілкових організацій.^[30][31]

За підсумками круглого столу прийнятий меморандум, в якому учасники закликали усіх до об'єднання в єдиний політичний рух для участі у парламентських виборах 2014 року, заради збереження єдиної України.

14 вересня у Києві відбувся форум, під назвою «Мир. Стабільність. Відродження», у якому взяли участь шість політичних партій: Партія розвитку України, партія «Центр» (керівник Вадим Рабінович), «Нова політика», «Державний нейтралітет», «Україна — Вперед!», «Трудова Україна» та близько 50 громадських організацій^[32].

Учасники форуму прийняли програмну платформу, в якій зазначено, що Опозиційний блок виступає за нейтралітет і збереження позаблокового статусу України та резолюцію, в якій вони вимагають від Президента України миру та припинення кровопролиття, відставки уряду, розпуску та заборони незаконних збройних формувань, притягнення до відповідальності винних в обстрілах населених пунктів на Сході країни^[33][34].

21 вересня 2014 року стало відомо, що партію «Опозиційний блок» очолив колишній міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Бойко^[35].

У 2018 році у партії відбувся розкол. Фракція складається з двох великих груп. Одна частина орієнтується на олігарха Ріната Ахметова, інша — на олігарха Дмитра Фірташа та екс-голову АП Сергія Льовочкіна^[36][37]. 20 листопада 2018 року Юрія Бойка та Сергія Льовочкіна виключили зі складу фракції «Опозиційний блок». Новим очільником фракції став Вадим Новинський^[38].

21 вересня 2014 року партія оприлюднила першу десятку виборчого списку, до якої увійшли колишні та діючі члени Партії регіонів. Проте голова партії Юрій Бойко, у своїй заяві, підкреслив, що учасники блоку — це не партії, а окремі політики^[39].

1. Юрій Бойко — колишній Віце-прем'єр-міністр України, більш відомий як Міністр палива та енергетики України у 2010—2012 рр.
2. Олександр Вілкул — колишній Віце-прем'єр-міністр України, колишній голова Дніпропетровської ОДА.
3. Михайло Добкін — колишній голова Харківської ОДА.
4. Вадим Рабінович — голова партії ВО «Центр», Президент Всеукраїнського єврейського конгресу.
5. Олексій Білий — колишній генеральний директор ВАТ "Металургійний комбінат «Азовсталь».
6. Сергій Ларін — голова Виконавчого комітету Партії розвитку України.
7. Нестор Шуфрич — Народний депутат України, член фракції Партії регіонів.
8. Наталія Королевська — голова партії «Україна — Вперед!». Міністр соціальної політики у 2012—2014 рр.
9. Тетяна Бахтеєва — доктор медичних наук. Народний депутат України 4, 5, 6-го скликань від Партії регіонів.
10. Микола Скорик — колишній голова Одеської ОДА.
11. Вадим Новинський — олігарх, Народний депутат України 7-го скликання від Партії регіонів.
12. Сергій Льовочкін — колишній голова адміністрації Президента України Віктора Януковича.
13. Юрій Воропаєв — Народний депутат України від Партії регіонів.
14. Тарас Козак — член координаційної ради всеукраїнського громадського руху «Український вибір» Віктора Медведчука, депутат Львівської обласної ради.
15. Володимир Гусак — директор із закупівель компанії «Метінвест Холдинг», яка належить олігарху Рінату Ахметову.
16. Юлія Льовочкіна — Народний депутат України від Партії регіонів, сестра Сергія Льовочкіна.^[40][41]

На позачергових виборах до Верховної ради 2014 року Опозиційний блок посів четверте місце за кількістю голосів виборців (1 486 203 голосів — 9,43 %), що дозволило йому у Верховній Раді України VIII скликання отримати 27 мандатів за партійними списками^[42].

Фракція Політичної партії «Опозиційний блок» нараховує 42 депутати.^[43]

16 вересня 2015 року в Києві відбувся з'їзд політичної партії «Опозиційний блок». У ньому взяли участь делегати з усієї України. На з'їзді прийнято рішення, що політична партія «Опозиційний блок» братиме участь у місцевих виборах 25 жовтня 2015 року. Крім того, делегати вирішили провести з'їзд у два етапи^[45]. За підсумками виборів загалом по країні партія набрала 11,5 % голосів^[46].

2018 року партію викрили в поширені антиукраїнської пропаганди в російських та українських ЗМІ^[47].

30 вересня 2014 року активісти Правого сектора, Автомайдану, Євромайдану й Самооборони привезли сміттєвий бак «для люстрації» Нестора Шуфрича, який приїхав в Одесу на засідання партії Опозиційний блок, однак Шуфрич намагався втекти, за що активісти його побили^[48]. Спікер партії Правий сектор Борислав Береза заявив, що побиття інсценував сам Нестор Шуфрич^[49]. Працівники МВС установили 14 осіб причетних до інциденту, один з учасників Микола Доценко безслідно зник^[50]. Проте, згодом стало відомо, що Микола Доценко вирушив у зону АТО, не попередивши нікого^[51].

• Партія регіонів
• Донецький клан
• Блок Наталії Вітренко «Народна опозиція» (2006)