Перфецький Леонід Юліанович

(Перенаправлено з Перфецький Леонід)

Леонід Юліанович Перфецький (1900, Холмщина[1], за іншими даними — 23 лютого 1901, с. Ладижинка, Черкаська область (на той час Київська губернія) — 25 жовтня 1977, Монреаль, Канада) — сотник Армії УНР, український художник-баталіст, графік.

Леонід Перфецький
 Сотник
Загальна інформація
Народження 23 лютого 1901(1901-02-23)
Ладижинка
Смерть 25 жовтня 1977(1977-10-25) (76 років)
Монреаль
Канада
Військова служба
Приналежність  УНР

Життєпис

ред.

Леонід Перфецький народився 23 лютого 1901 року в селі Ладижинка, Уманського повіту, Київської губернії. Навчався в середній школі в Орлі, в університеті Москви, пізніше в школі прапорщиків у Петергофі біля Петрограду.

Після більшовицького перевороту родина виїхала до Казані. Коли Татарстан проголосив свою незалежність, Перфецький вступив до війська цієї республіки та продовжив розпочате в Москві навчання в Казанському університеті. Коли більшовики ліквідували татарську республіку, виїхав 1918 року в Україну, де вступив до війська в ранзі хорунжого кінноти Чорноморського коша, що став опісля 3-ю Залізною Дивізією[1].

Брав активну участь у Визвольних Змаганнях. Перейшов з Армією УНР в еміграцію і вступив до Краківської Академії Мистецтв, де працював у класі професора Дембіцького[1]. Навчався живопису також у Львові, в мистецькій школі Олекси Новаківського.

1925 року переїхав до Парижа, де навчався у майстерні художника Андре Лота. Був мистецьким завідувачем бібліотеки імені Симона Петлюри[1].

1941 року вивезений до Німеччини як аграрний робітник. 1942 року «Українське Видавництво» запросило митця до Львова, на посаду ілюстратора щомісячного видання «Наші Дні», роботу в якому поєднував з викладанням малювання в Українській мистецькій школі. Під час перебування у Львові Леонід проживав в родині свого двоюрідного брата Євгена Перфецького.

На ІІІ-й виставці Спілки Праці Українських Образотворчих Мистців у Львові 1942 року Перфецький виставив одну роботу гуашшю, три графічні роботи і одну сепію — всі пріці на воєнні теми[1].

1944 року вступив до дивізії «Галичина», як воєнний художник-кореспондент. 1945 року опинився в таборі воєнних полонених у Зальцбурзі.

1954 року прибув до Канади, оселився у Монреалі. Тут проживав при Ораторії св. Йосифа аж до останніх років життя, коли переїхав до Українського дому для старших. 1962 року в Едмонтоні Богданом Боцюрковим була організована виставка його творів з нагоди 30-річного ювілею Українського Національного Об'єднання.

Також мав персональні виставки в Філадельфії та Нью-Йорку в 1965 році[1].

Помер Леонід Перфецький 25 жовтня 1977 року, похований на кладовищі Монт-Роял у Монреалі.

Творчість

ред.

Леонід Перфецький створив ряд картин та серії малюнків:

  • «Піднесення українського прапору на чорноморськім фльоті. 29 квітня 1918» Акварель.
  • «6-та січова стрілецька дивізія в Станіславові 1919» Акварель.
  • «Бій з татарами» Олія. 1921 р.
  • «Козаки під Трапезунтом» Олія. 1942 р.
  • «Бій під Крутами» Акварель.
  • «Духова оркестра на конях вступає в Київ»
  • «Зустріч Карла ХІІ з козаками» Акварель.
  • «Артилерія Чорної дивізії вступає в Київ»
  • «Останні набої» Олія.
  • та інші

У Монреалі, в церкві Св. Духа, — його настінні розписи релігійного змісту[1].

Також створив один з перших українських коміксів, у якому зобразив боротьбу УПА під час Другої світової війни.

Більшість вцілілих картин майстра зібрано в книзі «Перфецький. Ілюстрована монографія»[2], виданій українським клубом RAINSHOUSE 23 лютого 2021 року.

Обкладинка книги «Перфецький. Ілюстрована монографія»[3]. Видання перше, від 23 Лютого 2021 року.

Вшанування пам'яті

ред.

На честь Леоніда Перфецького названа вулиця в місті Львів.

2021 року до 120-річчя з Дня народження Леоніда Перфецького було проведено творчий вечір, де художник позиціонувався як започатковувач українських коміксів (мальописів). Захід був організований Інститутом Національного Розвитку і проведений у приміщенні Товариства «Просвіта».[4][5]

23 лютого (день народження Перфецького) запропоновано щорічно відзначати як «День українського коміксу»[6]. В рамках цієї ініціативи клуб RAINSHOUSE заснував щорічну премію імені Леоніда Перфецького під назвою «Комікс Року»[7] для підтримки авторів українських коміксів.

Джерела

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в г д е ж Нотатки з мистецтва. Грудень 1978. — С. 59.
  2. «Перфецький. Ілюстрована монографія». RAINSHOUSE (англ.). Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 24 квітня 2021.
  3. Перфецький. Монографія. rainshouse.com. Процитовано 7 січня 2023.
  4. День Українського Коміксу (Микола Кравченко). Цензор.нет. 23 лютого 2021. Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 6 червня 2021. (рос.)
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 березня 2021. Процитовано 27 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 27 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. #КоміксРоку2021 // премія ім. Леоніда Перфецького. perfecky-award.rainshouse.com (ru-RU) . Архів оригіналу за 4 грудня 2021. Процитовано 4 грудня 2021.

Посилання

ред.
🔥 Top keywords: Головна сторінкаЧемпіонат Європи з футболу 2024Глобальний саміт мируСпеціальна:ПошукВікіпедія:Культурна спадщина та видатні постаті (2024)БріджертониДень батькаЧемпіонат Європи з футболуЧемпіонат Європи з футболу 2020YouTubeУкраїнаАлбаніяЄрмак Андрій БорисовичЗа межею (фільм, 2021)Миколайчук Іван ВасильовичКаліна Болгарська (принцеса)Бастіон (береговий ракетний комплекс)Національна суспільна телерадіокомпанія УкраїниЗбірна України з футболуСпеціальна:Нові редагуванняРадіо «Свобода»Нікола КохланІскандер (ракетний комплекс)Ламін ЯмальСписок операторів систем розподілу УкраїниДумками навиворіт 2Список українських жіночих іменВійськові звання УкраїниТериторіальний центр комплектування та соціальної підтримкиFacebookШвейцаріяСхідний ТиморСписок 250 найрейтинговіших фільмів IMDbСкуфГвоздик Олександр СергійовичВанільне небоСексПоклонська Наталія ВолодимирівнаЧемпіонат Європи з футболу 2012