Новосадська угода

Новосадська угода (сербохорв. Novosadski dogovor, Новосадски договор) — документ, укладений 25-ма сербськими, хорватськими і боснійськими письменниками, мовознавцями та інтелектуалами для створення державного стандарту сербохорватської мови, а також для підкреслення єдності в етнічно і мовно розділеній Югославії.

Роботу над угодою ініціювала редакційна колегія журналу Сербської культурної організації Letopis Matice srpske. Переговори відбувалися з 8 по 10 грудня 1954 в Новому Саду, Воєводина. Основним питанням було використання сербського (східного) та хорватського (західного) варіантів сербохорватської мови.

У підсумку було підписано документ, що містив десять висновків про спільну мову і що був зосереджений на подібності між діалектами та передусім стосувалася примирення різних діалектів задля федералізованої Югославії. В угоді було вказано, що групи лінгвістів та інтелектуалів як зі східносербського, так і з західнохорватського варіантів працюватимуть разом над створенням єдиного словника та термінології.