Національна бібліотека Уельсу
Національна бібліотека Уельсу (валл. Llyfrgell Genedlaethol Cymru, англ. National Library of Wales) — найбільша бібліотека Уельсу, розташована в Аберіствіті. Бібліотека є установою з прямим фінансуванням Урядом асамблеї Уельсу. Виступає в ролі сховища обов'язкових примірників тиражованих документів.
| Національна бібліотека Уельсу | |
|---|---|
 | |
 | |
| 52°24′51″ пн. ш. 4°04′06″ зх. д. / 52.41438400002777342° пн. ш. 4.068469000027778115° зх. д.Координати: 52°24′51″ пн. ш. 4°04′06″ зх. д. / 52.41438400002777342° пн. ш. 4.068469000027778115° зх. д. | |
| Країна: | .svg){kind=small} Велика Британія |
| Тип: | національна, універсальна, публічна |
| Розташування | Кередігіон |
| Адреса | Аберіствіт, .svg){kind=small} Велика Британія |
| Заснована | 1907 |
| Філії: | 3 |
| Фонди: | 4 млн книг, 1 млн карт, 800 000 фотографій, 50 000 творів мистецтва |
| Директор: | Linda Tomos |
| Штат: | ▼239 осіб (2021) |
| Сайт: | library.wales |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Історія бібліотеки ред.
1873 року було створено комітет зі збору валлійських матеріалів та розміщення їх в Університетському коледжі в Абериствіті. 1905 року до державного бюджету Великої Британії було закладено відповідне фінансування для заснування двох уельських інституцій: Національної бібліотеки та Національного музею Уельсу. ТожТаємна рада доручила комітетові визначитися з їхнім майбутнім місцем розташування. Основними містами-претендентами на розміщення цих інституцій були Абериствіт та Кардіфф. Перевагу щодо бібліотеки було надано першому, в той час, як у Кардіффі вирішено було відкрити музей. Одним з аргументів за розміщення Національної бібліотеки в Абериствіті було те, що колекція вже зберігалася там в Університетському коледжі. Крім того, велике значення при виборі міста зіграла обіцянка сера Джона Вільямса, лікаря королеви Вікторії та відомого бібліофіла, в разі вибору Абериствіта, передати бібліотеці свою чималу колекцію книг, в яку зокрема входила колекція манускриптів Генгурт-Пеніарт, а також додатково 20 000 фунтів стерлінгів на розвиток бібліотеки. Королівську хартію про створення національної бібліотеки музею було випущено 19 березня 1907 року[1].
Будівлі бібліотеки ред.
1908 року було оголошено конкурс на розробку проєкту будівлі Національної бібліотеки, в якому через рік переміг Сідні Грінсдейл, який описав своє бачення екстер'єру будівлі як «навмисне гладкий та строгий» стиль[2]. 1911 року на вершині пагорба Пенглайс-Гілл, що підноситься над Абериствітом, в місці Тир-Грогітан було закладено перший камінь будівлі, а 1916 року будівля була відкрита для експлуатації. Перший поверх будівлі був оброблений корнуольським гранітом, а інші поверхи — портлендським каменем. Загальний дизайн бібліотеки декілька разів змінювався, зокрема, в 1950-х роках архітектор Чарльз Голденом провів будівництво центрального корпусу бібліотеки. 1996 року було побудовано третю будівлю для збільшення сховища бібліотеки.
Колекція бібліотеки ред.
Понад 4 мільйони друкованих томів зберігаються в колекції Національної бібліотеки, включаючи такі рідкісні книги як Yn y lhyvyr hwnn 1546 року[3], першу книгу надруковану валлійському, перший примірник повного перекладу Вільямом Морганом Біблії валлійською мовою 1588 року[4]. Як сховище обов'язкових примірників бібліотека отримує примірник кожної книги, надрукованої в Великій Британії та Ірландії[5]. Головними напрямками поповнення книжкової колекції є тематика Уельсу, валлійської мови і матеріали, що стосуються кельтів[5].
Національна бібліотека є сховищем Політичного архіву Уельсу[6] та Національного відео та аудіо архіву Уельсу[7]. У фондах бібліотеки зберігається багато географічних мап[8], фотографій[9], картин[10], періодичних видань та газет[5]. Крім того, в ній зберігається багато уельських архівних матеріалів.
Колекція манускриптів «Пеніарт» ред.
Важливе місце у фонді Національної бібліотеки займає збірка середньовічних рукописів, основну частину якої становить так звана колекція манускриптів «Пеніарт», передана 1909 року Джоном Вільямсом. Початок цієї колекції поклав Роберт Воган (бл. 1592–1667) з Генгурта, Меріонетшир, де вона й перебувала до 1859 року, коли за заповітом перейшла іншому відомому антикварові Вільяму Воткін Вінну з Пеніарта, який дав їй теперішню назву. 1904 року Бібліотека «Генгурт-Пеніарт» (валл. Hengwrt-Peniarth) стала власністю сера Джона Вільямса[11].
До манускриптів з номенклатурною назвою Peniarth входять такі відомі рукописи як «генгуртська версія» творів Джеффрі Чосера англійською мовою (Peniarth MS 392)[12], латинський варіант законів Гівела Доброго (Peniarth MS 28)[13] та житіє Beunans Meriasek (Peniarth MS 105B), написане корнською мовою[14]. Але найбільшим скарбом колекції вважають найважливіші валлійські манускрипти, такі як Чорна Книга з Кармартена (Peniarth MS 1)[15], Книга Талієсіна (Peniarth MS 2)[16], Біла Книга Ридерха (Peniarth MS 4)[17] та Хроніка принців (Peniarth MS 20)[18].
Примітки ред.
- ↑ About NLW (англійською) . NLW. Архів оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 7 січня 2010.
- ↑ Public Architecture/ National Library of Wales Selected Design (англійською) . NLW. Архів оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 7 січня 2010.
- ↑ The first printed Welsh book: Yny lhyvyr hwnn (1546) (англійською) . NLW. Архів оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 7 січня 2010.
- ↑ Welsh Bible 1588 (англійською) . NLW. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 7 січня 2010.
- ↑ а б в Print Material (англійською) . NLW. Архів оригіналу за 6 грудня 2010. Процитовано 7 січня 2010.
- ↑ The Welsh Political Archive (англійською) . NLW. Архів оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 7 січня 2010.
- ↑ The National Screen and Sound Archive of Wales (англійською) . NLW. Архів оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 7 січня 2010.
- ↑ The Map Collection (англійською) . NLW. Архів оригіналу за 6 грудня 2010. Процитовано 7 січня 2010.
- ↑ The National Collection of Welsh Photographs (англійською) . NLW. Архів оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 7 січня 2010.
- ↑ The Picture Collection (англійською) . NLW. Архів оригіналу за 6 грудня 2010. Процитовано 7 січня 2010.
- ↑ The Peniarth Manuscripts (англійською) . NLW. Архів оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 7 січня 2010.
- ↑ The Hengwrt Chaucer (англійською) . NLW. Архів оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 7 січня 2010.
- ↑ Peniarth 28: a Latin text of the Laws of Hywel Dda (англійською) . NLW. Архів оригіналу за 11 серпня 2011. Процитовано 7 січня 2010.
- ↑ Beunans Meriasek (The Life Of St Meriasek) (англійською) . NLW. Архів оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 7 січня 2010.
- ↑ The Black Book of Carmarthen (англійською) . NLW. Архів оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 7 січня 2010.
- ↑ The Book of Taliesin (англійською) . NLW. Архів оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 7 січня 2010.
- ↑ The White Book of Rhydderch (англійською) . NLW. Архів оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 7 січня 2010.
- ↑ Chronicle of the Princes (англійською) . NLW. Архів оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 7 січня 2010.
Література ред.
- David Jenkins A Refuge in Peace and War—The National Library of Wales to 1952, Aberystwyth 2002; ISBN 1-86225-034-0
- Geiriadur Prifysgol Cymru (the University of Wales' Dictionary of the Welsh Language)
Посилання ред.
- Офіційний сайт Національної бібліотеки Уельсу (валл.), (англ.)
- Онлайн-каталоги Національної бібліотеки (англ.)
- Проєкт цифрової обробки фондів бібліотеки Digital Mirror (англ.)
- Проєкт, присвячений біографіям відомих жителів Уельсу, Welsh Biography Online (англ.)
- Національний відео та аудіо архів Уельсу (англ.)
- Проєкт цифрової обробки уельських журналів Welsh Journals Online (англ.)
- Зміст випусків «Журналу Національної бібліотеки» (National Library of Wales Journal) 1939—2000 (Genuki) (англ.)
 | Це незавершена стаття про Уельс. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |