Нагірна проповідь

Ті, що приймають давню церковну традицію, що саме апостол Матвій є автором однойменного Євангелія, вважають, що нагірна проповідь є дійсними словами Ісуса, записаними євангелістом.

Багато сучасних біблеїстів^{[джерело?]} ставлять під сумнів походження Євангелія від Матвія і, відповідно, нагірної проповіді як його частини. Багато з них вважає, що нагірна проповідь не була виголошена так, як подає її євангеліст Матвій, а є вона композицією з різних висловлювань Ісуса, більша частина з яких походить з так званого гіпотетичного джерела Q, яким користувалися євангелісти Матвій і Лука. Євангеліє від Луки, на думку цих науковців, достовірніше передає контекст і порядок висловлювань Ісуса. Проте така точка зору є цілком суб'єктивною, не підкріпленою переконливими аргументами, а породженою упередженим ставленням до християнства, зокрема, до Ісуса Христа.

Згідно з традицією, нагірна проповідь була виголошена близько 30 р. н. е. на північному узбережжі Генезаретського озера, неподалік Капернаума, на пагорбі, який зараз називають горою Блаженств. У 1936—1938 роках на горі Блаженств, неподалік від Табхи, за проектом Антоніо Барлуцці^[1] збудовано Церкву Блаженств з мозаїками з IV–VI ст., що свідчить про давню традицію цього місця.

• Вступ (Мт. 5:1–2) — велика юрба народу збирається заради Ісуса, який оздоровляв недужих. Тоді він зійшов на гору і почав навчати зібраний народ.
• Заповіді блаженства (Мт. 5:3–12).
• Метафори «Ви сіль землі» і «Ви світло світу» (Мт. 5:13–16).
• Пояснення, реінтерпретація і поглиблення Мойсеєвого закону, подані у формі антитез: «Ви чули, що було сказано… А я кажу вам…» (Мт. 5:17–48).
• Засудження здійснення напоказ добрих діл посту, милостині і молитви. Заклик не турбуватися про матеріальні справи, а шукати «найперш Царства Божого й правди Його» (Мт. 6:33).
• У рамках цієї частини проповіді міститься т. зв. Молитва Господня («Отче наш») (Мт. 6:7–15) як приклад правильної молитви.
• Заклик не судити інших (Мт. 7:1–6).
• Бесіда про святість, підсумок усієї проповіді, пересторога перед лжепророками, звернення уваги на важкість сповнення добрих вчинків (Мт. 7:7–29)

• 
  The Sermon of the Beatitudes (~1886-96) by James Tissot from the series The Life of Christ, Brooklyn Museum
• 
  Нагірна Проповідь (1598) Пітер Брейгель старший
• 
  Деталь вітража, створеного Луїсом Комфортом Тіффані в церкві на Арлінгтон-стріт (Бостон, США), із зображенням Нагірної проповіді

У біблеїстиці та у християнстві існують різні способи інтерпретації нагірної проповіді:

• Проповідь містить елементи важкі до виконання, проте вони все ж таки є обов'язковими до виконання для всіх вірних. Для сповнення цих наказів необхідною є Божа благодать, котру всі люди отримали через спасіння, яке приніс Ісус. Це найчастіша сучасна католицька і православна інтерпретація.
• Проповідь скерована виключно до Христових учнів, а не до всіх людей. Тільки еліта досконалих людей — наступників учнів — спроможна виконати моральні принципи, що містяться в проповіді. Вже св. Августин вважав, що проповідь становить «perfectus vitae christianae modus», тобто досконалий спосіб християнського життя. Таку інтерпретацію приймала частина католицьких екзегетів, особливо після Тридентського собору.
• Накази нагірної проповіді неможливі до виконання, оскільки лише Ісус міг їх повністю виконати. Проповідь має на меті вказати людям їхню недосконалість, спонукати їх до покаяння і очікування спасіння виключно від Бога. Таку інтерпретацію пропонував Мартін Лютер, а за ним і більшість протестантських Церков.
• Проповідь містить етику тимчасового стану (т. зв. Interimsethik) і вказівки, призначені виключно на період близького кінця світу. Їх виконання є нагодою до здійснення для Бога покутних вчинків. Оскільки кінець світу не настав, то етика нагірної проповіді втратила своє первісне значення. Таке бачення властиве критичній біблеїстиці, заснованій на атеїзмі.

• Табха
• Заповіді блаженства

• Лекція, присвячена Нагірній проповіді [Архівовано 13 листопада 2010 у Wayback Machine.] Дмитра Щедровицького(рос.)
• Нагірна проповідь у мистецтві

Православні і католицькі матеріали ред.

• Александр (Милеант), епископ. Нагорная Проповедь(рос.)
• Феофилакт Болгарский, Толкование Евангелие от Матфея (глава 5)(рос.)
• Augustine: On the Sermon on the Mount [Архівовано 5 грудня 2008 у Wayback Machine.](англ.)

Матеріали кальвіністів ред.

• Толкование Нагорной проповеди [Архівовано 23 травня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
• Подробное толкование Нагорной проповеди. Библия учит справедливому воздаянию, а не уступчивости [Архівовано 23 травня 2011 у Wayback Machine.](рос.)

• St. Augustine of Hippo. Commentary on Sermon on Mount. Translated by William Findlay. http://www.newadvent.org/fathers/1601.htm [Архівовано 8 січня 2011 у Wayback Machine.]
• Betz, Hans Dieter. Essays on the Sermon on the Mount. translations by Laurence Welborn. Philadelphia: Fortress Press, 1985.
• Kissinger, Warren S. The Sermon on the Mount: A History of Interpretation and Bibliography. Metuchen: Scarecrow Press, 1975.
• Knight, Christopher The Hiram Key Century Books, Random House, 1996
• Kodjak, Andrej. A Structural Analysis of the Sermon on the Mount. New York: M. de Gruyter, 1986.
• Lapide, Pinchas. The Sermon on the Mount, Utopia or Program for Action? translated from the German by Arlene Swidler. Maryknoll: Orbis Books, 1986.
• Lambrecht, Jan, S.J. The Sermon on the Mount. Michael Glazier: Wilmington, DE, 1985.
• McArthur, Harvey King. Understanding the Sermon on the Mount. Westport: Greenwood Press, 1978.
• Prabhavananda, Swami. Sermon on the Mount According to Vedanta 1991 ISBN 0-87481-050-7
• Stevenson, Kenneth. The Lord's prayer: a text in tradition, Fortress Press, 2004. ISBN 0-8006-3650-3.