Мови Швейцарії
Чотири національні мови Швейцарії — німецька, французька, італійська та ретороманська (романшська).[2] Німецька, французька та італійська зберігають рівний статус офіційних мов на національному рівні у Федеральних зборах Швейцарії, тоді як романшська мова використовується офіційно лише в спілкуванні з людьми, які нею розмовляють.[2] У деяких ситуаціях вживають латину, зокрема в поширеній самоназві країни лат. Confoederatio Helvetica.[3]
| Мови | |
|---|---|
 | |
| Офіційна мова | німецька, французька, італійська, романшська |
| Національна мова |
|
| Мови іммігрантів |
|
| Розкладка клавіатури |  |
| Джерела | FSO[1] |
Історія
ред.Основними мовами мешканців Швейцарії з 1910 по 2018 роки у відсотках були такі:[4][5][6]
| Рік | Німецька | Французька | Італійська | Романшська | Інші |
|---|---|---|---|---|---|
| 2018 | 62.2 | 22.9 | 8.0 | 0.5 | н.в |
| 2015 | 63.0 | 22.7 | 8.4 | 0.6 | 5.3 |
| 2013 | 63.5 | 22.5 | 8.1 | 0.5 | н.в |
| 2010 | 65.6 | 22.8 | 8.4 | 0.6 | н.в |
| 2000 | 63.7 | 20.4 | 6.5 | 0.5 | 9.0 |
| 1990 | 65.6 | 19.2 | 7.6 | 0.6 | 8.9 |
| 1980 | 65.0 | 18.4 | 9.8 | 0.8 | 6.0 |
| 1970 | 64.9 | 18.1 | 11.9 | 0.8 | 4.3 |
| 1960 | 69.4 | 18.9 | 9.5 | 0.9 | 1.4 |
| 1950 | 72.1 | 20.3 | 5.9 | 1.0 | 0.7 |
| 1941 | 72.6 | 20.7 | 5.2 | 1.1 | 0.4 |
| 1930 | 71.9 | 20.4 | 6.0 | 1.1 | 0.6 |
| 1920 | 70.9 | 21.3 | 6.1 | 1.1 | 0.6 |
| 1910 | 69.1 | 21.1 | 8.1 | 1.1 | 0.6 |
Державні мови
ред.Німецька
ред.Німецькомовна частина Швейцарії (нім. Deutschschweiz; фр. Suisse alémanique; італ. Svizzera tedesca; романш. Svizra tudestga) становить близько 65 % Швейцарії (Північно-Західна Швейцарія, Східна Швейцарія, Центральна Швейцарія, більшість Швейцарського плато та більша частина Швейцарських Альп).
У сімнадцяти швейцарських кантонах німецька мова є єдиною офіційною мовою (Ааргау, Аппенцелль-Ауссерроден, Аппенцелль-Іннерроден, Базель-Штадт, Базель-Ланд, Гларус, Люцерн, Нідвальден, Обвальден, Шаффхаузен, Швіц, Золотурн, Санкт-Галлен, Тургау, Урі, Цуг та Цюрих).[7]
Французька
ред.Романдія (фр. Romandie, la Suisse romande; нім. Romandie, Welschland, Welschschweiz; італ. Svizzera romanda) — франкомовна частина Швейцарії. Він охоплює територію кантонів Женеви, Во, Невшателя та Юри, а також франкомовні частини кантонів Берн (німецькомовна більшість), Вале (франкомовна більшість) та Фрібур (франкомовна більшість). 1,9 мільйона людей (або 24,4 % швейцарського населення) проживають у Романдії.[8]
Італійська
ред.Італійська Швейцарія (італ. Svizzera italiana; романш. Svizra taliana; фр. Suisse italienne; нім. italienische Schweiz) — італомовна частина Швейцарії, яка включає кантон Тічино та південну частину Граубюнден. Італійською розмовляють також у долині Гондо (веде до перевалу Сімплон, на південній частині вододілу) у Вале.
Регіон займає площу приблизно 3500 км² і має загальну чисельність населення близько 350 000 жителів,[9] при цьому кількість італомовних, що проживають у Швейцарії, становить 545274 (близько 7 % населення Швейцарії).
Романшська
ред.Хоча романшська є однією з чотирьох офіційних мов країни, нею розмовляють менш ніж 0,5 % швейцарців.
Мова з'явилася внаслідок змішання вульгарної латини, якою розмовляли солдати й колонізатори, та ретійської — мови місцевого населення. Вона залишалася в регіоні основним способом спілкування аж до XV століття, коли Реція увійшла до першої конфедерації швейцарських кантонів — Вільної держави Трьох Ліг. Офіційною мовою Ліг стала німецька, а романшська залишилася в ізольованих альпійських селищах.
Сьогодні швейцарський уряд щороку виділяє близько 7,6 млн швейцарських франків на її захист і популяризацію.[10]
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Мови 2015. Невшатель, Швейцарія: FSO. 31 січня 2017. Архів оригіналу за 9 квітня 2020. Процитовано 13 червня 2017.
- ↑ а б Конституція Швейцарії. Архів оригіналу за 5 вересня 2019.
- ↑ Languages of instruction in Switzerland - Daily Research. www.dailyresearch.co.uk. Daily Research. Архів оригіналу за 21 May 2022. Процитовано 20 січня 2022.
- ↑ Statistik, Bundesamt für (28 лютого 2018). Die zehn häufigsten Hauptsprachen der ständigen Wohnbevölkerung - 2014-2016 | Tabelle. Bundesamt für Statistik (нім.). Архів оригіналу за 10 липня 2020. Процитовано 21 жовтня 2019.
- ↑ Références Georges Lüdi, Université de Bâle et Iwar Werlen, Université de Berne, Le paysage linguistique en Suisse, recensement fédéral 2000, Office fédéral de la statistique, 2005 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 квітня 2021. Процитовано 24 квітня 2021.
- ↑ Ständige Wohnbevölkerung ab 15 Jahren nach Hauptsprache(n)
- ↑ CC 101 Federal Constitution of 18 April 1999 of the Swiss Confederation. www.admin.ch. Архів оригіналу за 21 червня 2016. Процитовано 21 жовтня 2019.
- ↑ Wayback Machine. web.archive.org. 6 серпня 2011. Архів оригіналу за 6 серпня 2011. Процитовано 21 жовтня 2019.
- ↑ Wayback Machine. web.archive.org. 20 вересня 2009. Архів оригіналу за 20 вересня 2009. Процитовано 21 жовтня 2019.
- ↑ Роше, Дена (6 вересня 2018). Державна мова, якою розмовляють лише кілька тисяч. Навіщо це Швейцарії? (брит.). Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 21 жовтня 2019.