Wiki Українська 2024
УкраїнськаDeutschEnglish

Мамут найвеличніший

Україна
Ця стаття в процесі редагування певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач Zvr (внесок, журнали) о 20:00 UTC (75 хвилин тому).
Мамут найвеличніший †
Час існування: середній плейстоцен[1]–пізній голоцен[1]
0.40–0.0037 млн р. т.

Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Відділ:Двобічно-симетричні (Bilateria)
Тип:Хордові (Chordata)
Підтип:Хребетні (Vertebrata)
Інфратип:Щелепні (Gnathostomata)
Надклас:Чотириногі (Tetrapoda)
Клас:Ссавці (Mammalia)
Ряд:Хоботні (Proboscidea)
Родина:Слонові (Elephantidae)
Рід:Мамут (Mammuthus)
Вид:Мамут найвеличніший
Біноміальна назва
Mammuthus primigenius
Blumenbach, 1799
Можливе поширення тварини в Останній льодовиковий період, засноване на місцях викопних знахідок.
Можливе поширення тварини в Останній льодовиковий період, засноване на місцях викопних знахідок.
Посилання
Вікісховище:Mammuthus primigenius
NCBI:37349
Fossilworks:47880

Ма́мут найвеличніший, або кошлатий мамут (Mammuthus primigenius) — вид вимерлих тварин з родини слонових.Жив із середнього плейстоцену до свого вимирання в епоху голоцену. Це був один з останніх видів роду мамонтів, починаючи з африканського M. subplanifrons у ранньому пліоцені. M. primigenius відокремився від M. trogontherii близько 800 тис. років тому в Сибіру. Його найближчим родичем, що живе у наші дні, є Elephas maximus. M. columbi жив поруч із M. primigenius у Північній Америці, і дослідження ДНК показують, що ці два мамонти схрещувалися один з одним.

Зовнішній вигляд і поведінка цього виду є одними з найкраще вивчених з усіх доісторичних тварин через знайдені заморожені трупи у Сибіру та Північній Америці, а також скелетів, зубів, вмісту шлунка, гною та зображень із життя в доісторичних наскельних малюнках. Останки мамонта давно були відомі в Азії, перш ніж вони стали відомі європейцям у XVII столітті. Походження цих останків довгий час було предметом дебатів, і часто пояснювали їх останками міфічних істот. Мамонт був ідентифікований як вимерлий вид слона Жоржем Кюв’є в 1796 році.

M. primigenius був приблизно такого ж розміру, як сучасні африканські слони. Самці досягали висоти в плечах від 2,67 до 3,49 м і важили від 3,9 до 8,2 метричних тонн (4,3 і 9,0 коротких тонн). Самки досягали висоти в плечах 2,3–2,6 м і важили 2,8–4 тонни. Новонароджені важили близько 90 кг. M. primigenius був добре пристосований до холодного середовища під час останнього льодовикового періоду. M. primigenius був вкритий хутром із зовнішнім покривом із довгих захисних волосків і коротшим підшерстям. Колір шерсті варіювався від темного до світлого. Вуха та хвіст були короткими, щоб мінімізувати обмороження та втрату тепла. Він мав довгі вигнуті бивні та чотири корінні зуби, які змінювали шість разів протягом життя особини. Його поведінка була схожа на поведінку сучасних слонів, і він використовував свої бивні та хобот для маніпулювання предметами, боротьби та пошуку їжі. Харчуванням M. primigenius були переважно трави та осока. Особини, ймовірно, могли досягати 60-річного віку. Середовищем його проживання був тундростеп, який простягався через Північну Євразію та Північну Америку.

M. primigenius співіснував із ранніми людьми, які використовували його кістки та бивні для виготовлення предметів мистецтва, знарядь праці та житла та полювали на цей вид для їжі. Популяція M. primigenius скоротилася наприкінці пізнього плейстоцену, причому останні популяції на материковому Сибіру збереглися приблизно до 10 000 років тому, хоча окремі популяції збереглися на острові Сент-Пол до 5600 років тому, а на острові Врангеля до 4000 років тому. Після його вимирання люди продовжували використовувати його слонову кістку як сировину, традиція, яка триває й сьогодні. Оскільки в 2015 році завершився проект геному мамонта[en], було запропоновано відродити цей вид різними способами, але жоден із запропонованих методів поки що не здійсненний.

Назва

ред.

Одна з відомих назв виду — «кошлатий мамут»[2]. Іноді використовується назва шерстистий або волохатий мамут[3][4].

Про застосування назви «мамут» у різноманітних наукових працях і дослідження мамутових решток в Україні та інших країнах див. також у статті про рід Мамут.

Таксономія

ред.
Копія інтерпретації туші «мамонта Адамса[en]» приблизно з 1800 року з почерком Йоганна Фрідріха Блюменбаха

Останки різних вимерлих слонів були відомі європейцям протягом століть, але, як правило, на основі біблійних розповідей вони інтерпретувалися як останки міфічних істот, таких як бегемоти або велетні. Вважалося, що вони були залишками сучасних слонів, які були завезені до Європи під час Римської республіки, наприклад, бойових слонів Ганнібала та Пірра Епірського, або тварин, які заблукали на північ. [5]Перші останки M. primigenius, вивчені європейськими вченими, були досліджені Гансом Слоуном в 1728 році і складалися зі скам’янілих зубів і бивнів із Сибіру. Слоун був першим, хто визнав, що останки належали слонам. [6]Слоун звернувся до іншого біблійного пояснення присутності слонів в Арктиці, стверджуючи, що вони були поховані під час Великого потопу, і що Сибір раніше був тропічним до різкої зміни клімату. [7]

Інші інтерпретували висновок Слоуна дещо інакше, стверджуючи, що повінь перенесла слонів із тропіків до Арктики. Стаття Слоуна була заснована на описах мандрівників і кількох розкиданих кістках, зібраних у Сибіру та Британії. Він обговорював питання про те, чи це були останки слонів, але не зробив висновків. [8]У 1738 році німецький зоолог Йоганн Філіп Брейне[en] стверджував, що скам'янілості мамонта являють собою якогось слона. Він не зміг пояснити, чому тропічна тварина була знайдена в такій холодній місцевості, як Сибір, і припустив, що їх міг перенести туди Великий потоп. [9]

У 1796 році французький біолог Жорж Кюв’є першим ідентифікував останки M. primigenius не як сучасних слонів, перенесених до Арктики, а як абсолютно новий вид. Він стверджував, що цей вид вимер і більше не існує, концепція, яка не була широко прийнятою в той час. [5][10]Після ідентифікації Кюв’є німецький натураліст Йоганн Фрідріх Блюменбах дав M. primigenius наукову назву Elephas primigenius у 1799 році, помістивши його в той самий рід , що й Elephas maximus. Це ім'я по-латині означає «слон-первісток». Через кілька місяців Кюв’є ввів назву Elephas mammonteus, але згодом була використана колишня назва. [11] У 1828 році британський натураліст Джошуа Брукс використав назву Mammuthus borealis для скам’янілостей M. primigenius у своїй колекції, яку він виставив на продаж, таким чином придумавши нову назву роду. [12]

До початку XX століття систематика вимерлих слонів була складною. У 1942 році була опублікована посмертна монографія американського палеонтолога Генрі Фейрфілда Осборна про Proboscidea, в якій він використовував різні назви таксонів, які раніше пропонувалися для видів мамонтів, у тому числі замінив Mammuthus на Mammonteus, оскільки він вважав попередню назву недійсною опублікованою. [13]Систематика мамонтів була спрощена різними дослідниками, починаючи з 1970-х років, усі види були збережені в роду Mammuthus, і багато пропонованих відмінностей між видами натомість інтерпретувалися як внутрішньовидові варіації. [14]

Осборн вибрав два корінні зуби (знайдені в Сибіру та Остероде[en]) з колекції Блуменбаха в Геттінгенському університеті як зразки лектотипу для M. primigenius, оскільки за часів Блуменбаха не практикувалося визначення голотипу. Радянський палеонтолог Віра Громова[en] далі запропонувала перший розглядати як лектотип, а другий як паралектотип. Обидва корінні зуби вважалися втраченими в 1980-х роках, тому більш повний «таймирський мамонт», знайдений у Сибіру в 1948 році, був запропонований як неотипний зразок в 1990 році. Вирішення історичних питань щодо назви роду Mammuthus і позначення типового виду E. primigenius також були запропоновані. [15]Паралектотипний моляр (зразок GZG.V.010.018) з тих пір знаходився в колекції Геттінгенського університету, ідентифікований шляхом порівняння з ілюстрацією зліпка Осборна. [11][16]

Еволюція

ред.

Найдавніші відомі представники Proboscidea, клади, яка містить сучасних слонів, існували приблизно 55 мільйонів років тому на берегах океану Тетіс. Найближчими відомими родичами хоботних є сирени (дюгоні та ламантини) і дамани (ряд дрібних травоїдних ссавців). Родина Elephantidae існувала 6 мільйонів років тому в Африці і включає сучасних слонів і мамонтів. Серед багатьох нині вимерлих клад мастодонт є лише віддаленим родичем мамонтів і частиною окремої родини Mammutidae, яка відокремилася за 25 мільйонів років до еволюції мамонтів. [17]Азійський слон є найближчим існуючим родичем мамонтів. [18]Наступна кладограма показує розташування M. primigenius серед пізньоплейстоценових і сучасних хоботних на основі генетичних даних: [19][20]

 
 

†Mammut americanum

 
 
 

†Notiomastodon platensis

 
Elephantidae
 
 
 

†Mammuthus columbi

 
 

†Mammuthus primigenius

 
 
 
 

Elephas maximus

 
 
 
 
 

†Palaeoloxodon antiquus

 
 
 

Loxodonta cyclotis

 
 

Loxodonta africana

 
 
 
 
 
 


Порівняння нижніх корінних зубів M. primigenius (вгорі) і M. meridionalis; зверніть увагу на меншу кількість емалевих виступів у старих видів (нижче)

У 2005–2006 роках три групи дослідників незалежно один від одного зібрали профілі мітохондріального геному M. primigenius з давньої ДНК, що дозволило їм підтвердити тісний еволюційний зв’язок між M. primigenius та Elephas maximus. [21][22]Огляд ДНК 2015 року підтвердив, що E. maximus є найближчими живими родичами M. primigenius. [23] Loxodonta africana відгалужуються від цієї клади близько 6 мільйонів років тому, близько до часу подібної дивергенції між шимпанзе та людьми. [24]Дослідження 2010 року підтвердило ці зв’язки та припустило, що лінії мамонтів і азійських слонів розійшлися 5,8–7,8 мільйонів років тому, тоді як африканські слони відокремилися від попереднього спільного предка 6,6–8,8 мільйонів років тому. [25]

У 2008 році була картографована значна частина хромосомної ДНК M. primigenius. Аналіз показав, що M. primigenius і африканський слон ідентичні на 98,55% - 99,40%. [26]Команда відобразила послідовність ядерного геному M. primigenius, витягнувши ДНК з волосяних фолікулів як 20 000-річного мамонта, вилученого з вічної мерзлоти, так і іншого, який помер 60 000 років тому. [27]У 2012 році вперше було впевнено ідентифіковано білки, зібрані у 43 000-річного M. primigenius. [28]

Оскільки багато останків кожного виду Mammuthus відомі з кількох місцевостей, реконструювати еволюційну історію роду за допомогою морфологічних досліджень можливо. Види Mammuthus можна визначити за кількістю емалевих виступів на корінних зубах; примітивні види мали небагато емалевих виступів, і їх кількість поступово збільшувалася, оскільки нові види еволюціонували, щоб харчуватися абразивнішею їжею. Коронки зубів стали більшим, а черепи стали вищими. У той же час черепа стали коротшими, щоб мінімізувати вагу голови. [29][30]Короткі та високі черепи M. primigenius та M. columbi були кульмінацією цього процесу. [31]

Першими відомими представниками роду Mammuthus є африканські види M. subplanifrons з пліоцену та M. africanavus з плейстоцену. Перший вид вважається предком пізніших форм. Mammuthus потрапили в Європу близько 3 мільйонів років тому. Найдавніший європейський Mammuthus був названий M. rumanus; він мав ареал в Європі та Китаї. Відомі лише корінні зуби, за якими видно, що він мав 8–10 емалевих виступів. Цей вид мав на 12–14 емалевих виступів, зазнав дивергенції та замінив батьківський вид та розвинувся у M. meridionalis приблизно 2–1,7 мільйона років тому. У свою чергу, на зміну цьому виду прийшов M. trogontherii з 18–20 емалевими виступами, який еволюціонував у східній Азії близько 1 мільйона років тому. [29] M. primigenius зазнав дивергенції від M. trogontherii, 400 000 років тому в Сибіру та мав корінні зуби з 26 емалевими виступами. Найдавніші ідентифіковані форми M. primigenius відносять до середнього плейстоцену. [29]M. primigenius мігрували до Північної Америки приблизно 100 000 років тому, перетнувши Берингову протоку . [31]

Підвиди та гібридизація

ред.
Скелет проміжної форми між M. trogontherii і M. primigenius; М. с. fraasi, Державний музей природної історії (Штутгарт)[en]
Зразок (раніше віднесений до M. jeffersonii), який вважається гібридом між M. columbi і M. primigenius в Американському музеї природознавства

Відомі особини та популяції, які демонструють перехідну морфологію між кожним із видів мамонтів, і примітивні та похідні види співіснували, доки перші не зникли. Різні види та їхні проміжні форми були названі «хроновидами[en]». Було запропоновано багато проміжних таксонів між M. primigenius та іншими Mammuthus, але їх імовірність невизначена; залежно від автора, вони або вважаються примітивними формами розвиненого виду, або розвиненими формами примітивного виду. [29]Розрізнення та визначення цих проміжних форм було названо однією з найтриваліших і найскладніших проблем четвертинної палеонтології. Були запропоновані регіональні та проміжні види та підвиди, такі як M. intermedius, M. chosaricus, M. p. primigenius, M. p. jatzkovi, M. p. sibiricus, M. p. fraasi, M. p. leith-adamsi, M. p. hydruntinus, M. p. astensis, M. p. americanus, M. p. compressus, and M. p. alaskensis.[13][32][33]

Генетичне дослідження 2011 року показало, що два вивчені екземпляри M. columbi були згруповані в субкладі M. primigenius. Це свідчить про те, що дві популяції схрещувались і давали плідне потомство. Північноамериканський вид, який раніше називали M. jeffersonii, може бути гібридом між двома видами. [34]Дослідження 2015 року показало, що тварини в ареалі, де M. columbi і M. primigenius перекривалися, було утворено метапопуляцію гібридів із різною морфологією. Це дозволяє припустити, що євразійський M. primigenius мав подібні стосунки з M. trogontherii в областях, де їх ареал перекривався. [35]

У 2021 році ДНК старше мільйона років була вперше секвенована з двох зубів Mammuthus раннього плейстоцену, знайдених у східному Сибіру. Один зуб з Адичі (віком 1–1,3 млн років) належав до лінії, яка була предком пізніших M. primigenius, тоді як інший зуб із Крестовки (віком 1,1–1,65 млн років) належав до нової лінії. Дослідження показало, що половина предків M. columbi походить від родичів лінії Крестовка (яка, ймовірно, представляла найперших Mammuthus, які колонізували Америку), а інша половина — від лінії M. primigenius, причому гібридизація відбулася понад 420 000 років тому, під час середнього плейстоцену. Пізніше M. columbi та M. primigenius також іноді схрещувалися, і види Mammuthus, можливо, регулярно схрещувалися, під час льодовикового максимуму. Ці знахідки були першим доказом гібридного видоутворення[en] з давньої ДНК. Дослідження також виявило, що генетичні адаптації до холодного середовища, такі як ріст волосся та відкладення жиру, вже були присутні в лінії M. trogontherii і не були унікальними для M. primigenius. [36][37]

Опис

ред.
Розмір великого самця (червоним) порівняно з людиною та іншими Mammuthus

Зовнішній вигляд M. primigenius, ймовірно, найвідоміший з усіх доісторичних тварин завдяки численним замороженим зразкам із збереженими м’якими тканинами та зображенням їх сучасників у мистецтві. Середня висота в плечах самців цього виду оцінюється в 2,8-3,15 м при вазі 4,5-6 тонн, причому самки менші, з висотою в плечах. 2,3–2,6 м і вагою 2,8–4 тонни. [38]Цей розмір можна порівняти з найбільшим із сучасних видів слонів — Loxodonta africana, але він значно менший, ніж його пращури M. meridionalis і M. trogontherii, а також його сучасник M. columbi. [38][39] Розміри M. primigenius варіювалися по всьому ареалу, причому особини із Західної Європи були значно більшими (за оцінками, дорослі самці мали середній зріст 2,99–3,31 м і 5,2–6,9 тонн, ніж знайдені в Сибіру (при цьому дорослі самці цієї популяції оцінюються в середньому на 2,66–2,94 м заввишки та вагою 3,9–5,2 тонни. Одним із найбільших зареєстрованих M. primigenius є екземпляр Зігсдорфа з Німеччини з орієнтовною висотою в плечах 3,49 м і приблизною масою тіла 8,2 тонни. [39] Новонароджені важили близько 90 кг. [40]

Порівняння розмірів самців і самок M. primigenius середнього розміру

У небагатьох заморожених екземплярів збереглися статеві органи, тому стать зазвичай визначають за допомогою дослідження скелета. Найкращим показником статі є розмір тазового пояса, оскільки отвір, який функціонує як родовий шлях, у самиць завжди ширший, ніж у самців. [41] Хоча M. primigenius на острові Врангеля були меншими за M. primigenius на материку, їхні розміри відрізнялися, і вони не були настільки малі, щоб вважатися «острівними карликами». [42]Стверджується, що останні популяції M. primigenius зменшилися в розмірах і збільшили свій статевий диморфізм, але це було спростовано дослідженням 2012 року. [43]

Модель у Королівський музей Британської Колумбії[en]

M. primigenius мали кілька пристосувань до холоду, найпомітніше – шар хутра, що покривав усі частини їхніх тіл. Інші пристосування до холодної погоди включають: вуха, які набагато менші, ніж у сучасних слонів; вони були приблизно 38 см завдовжки і 18-28 см в поперечнику, а вухо 6-12-місячного замороженої малечі «Діми» було менше 13 см завдовжки. Маленькі вуха зменшували втрату тепла та обмороження, а хвіст був коротким з тієї ж причини, лише 36 см у «березівського мамонта». Хвіст містить 21 хребець, тоді як хвости сучасних слонів містять 28-33. Їхня шкіра була не товще, ніж у сучасних слонів, від 1,25 до 2,5 см. Під шкірою був шар жиру завтовшки до 10 см, який допомагав їм зігріватися. У M. primigenius під хвостом були широкі клапті шкіри, які покривали задній прохід; це також спостерігається у сучасних слонів. [44]

Інші характерні риси, зображені на печерних малюнках, включають велику, високу голову та похилу спину з високим плечовим горбом; така форма виникла внаслідок зменшення довжини остистих відростків задніх хребців спереду назад.Цих особливостей не було у молодих особин, які мали опуклі спини, як у азійських слонів. Ще одна особливість, показана на наскельних малюнках, підтверджена виявленням в 1924 році замороженого екземпляра дорослої особини на прізвисько «Середньоколимський мамонт», яка збереглася з повним кінчиком тулуба. На відміну від часток тулуба сучасних слонів, верхній «палець» на кінчику тулуба мав довгу загострену мочку і був довжиною 10 см, тоді як нижній «великий палець» становив 5 см і був ширшим. Довжина тулуба «Діми» становила 76 см), а хобот дорослого «ляховського мамонта» — 2 метри. [44]Добре збережене тіло молодого екземпляра на прізвисько «Юка» був описаний у 2015 році, і було показано, що він має м’ясисте розширення на третину вище кінчика. Замість овальної, як решта тіла, ця частина мала еліпсоїдну форму в поперечному перерізі та подвійний розмір у діаметрі. Було показано, що ця особливість присутня у двох інших зразках різної статі та віку. [45]

Морфологія

ред.
Зображення мамута з Кам'яної Могили

Мамут за розмірами не перевищував слонів, але у нього був більший тулуб, коротші ноги, довга вовна та довгі вигнуті бивні; останні слугували мамутові для добування їжі з-під снігу в зимовий період.

Численні наскельні зображення (петрогліфи) мамута часів палеоліту зустрічаються у багатьох печерах Франції та Іспанії. В Україні малюнки мамута разом із малюнками інших тварин (птахів, бізонів, коней) були знайдені в Кам'яній Могилі, неподалік від Мелітополя.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Lister, Adrian M.; Sher, Andrei V.; van Essen, Hans; Wei, Guangbiao (2005). The pattern and process of mammoth evolution in Eurasia. Quaternary International (англ.). Т. 126—128. с. 49—64. doi:10.1016/j.quaint.2004.04.014. Процитовано 15 січня 2024.
  2. ↑ Голубець Микола. Велика історія України. На порозі історії. — Видавництво «Глобус», 1993. — ISBN 5-86248-016-1 [Архівовано 21 лютого 2019 у Wayback Machine.]. — на сайті http://exlibris.org.ua [Архівовано 24 травня 2020 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Сайт «The Epoch Times Україна»: Через 15 років на землю можуть повернутися мамути
  4. ↑ Сайт «Станіславівський Натураліст»: Чому вимерли мамути? [Архівовано 2 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
  5. ↑ а б Switek, B. (2010). Written in Stone: Evolution, the Fossil Record, and Our Place in Nature. Bellevue Literary Press. с. 174–180. ISBN 978-1-934137-29-1.
  6. ↑ Sloane, H. (1727–1728). An Account of Elephants Teeth and Bones Found under Ground. Philosophical Transactions. 35 (399–406): 457—471. Bibcode:1727RSPT...35..457S. doi:10.1098/rstl.1727.0042.
  7. ↑ Sloane, H. (1727–1728). Of Fossile Teeth and Bones of Elephants. Part the Second. Philosophical Transactions. 35 (399–406): 497—514. Bibcode:1727RSPT...35..497S. doi:10.1098/rstl.1727.0048.
  8. ↑ The Academy of Natural Sciences (2007). Woolly Mammoth (Mammuthus primigenius). The Academy of Natural Sciences. Архів оригіналу за 27 September 2007. Процитовано 29 September 2007.
  9. ↑ Breyne, J. P.; s., T.; Wolochowicz, M. (1737). A Letter from John Phil. Breyne, M. D. F. R. S. To Sir Hans Sloane, Bart. Pres. R. S. With Observations, and a Description of Some Mammoth's Bones Dug up in Siberia, Proving Them to Have Belonged to Elephants. Philosophical Transactions of the Royal Society of London. 40 (445–451): 124—138. Bibcode:1737RSPT...40..124P. doi:10.1098/rstl.1737.0026.
  10. ↑ Cuvier, G. (1796). Mémoire sur les épèces d'elephans tant vivantes que fossils, lu à la séance publique de l'Institut National le 15 germinal, an IV. Magasin Encyclopédique, 2e Anée (фр.): 440—445.
  11. ↑ а б Reich, M.; Gehler, A.; Mohl, D.; van der Plicht, H.; Lister, A. M. (2007). The rediscovery of type material of Mammuthus primigenius (Mammalia: Proboscidea). International Mammoth Conference IV (Poster): 295.
  12. ↑ Brookes, J. (1828). A catalogue of the anatomical & zoological museum of Joshua Brookes. Т. 1. London: Richard Taylor. с. 73. Архів оригіналу за 24 September 2015.
  13. ↑ а б Osborn, H. F. (1942). Percy, M. R. (ред.). Proboscidea: A monograph of the discovery, evolution, migration and extinction of the mastodonts and elephants of the world. Т. 2. New York: J. Pierpont Morgan Fund. с. 1116—1169. Архів оригіналу за 13 March 2016.
  14. ↑ Maglio, V. J. (1973). Origin and evolution of the Elephantidae. Transactions of the American Philosophical Society. 63 (3): 1—149. doi:10.2307/1379357. JSTOR 1379357.
  15. ↑ Garutt, W. E.; Gentry, A.; Lister, A. M. (1990). Mammuthus Brookes, 1828 (Mammalia, Proboscidea): proposed conservation, and Elephas primigenius Blumenbach, 1799 (currently Mammuthus primigenius): proposed designation as the type species of Mammuthus, and designation of a neotype. Bulletin of Zoological Nomenclature. 47: 38—44. doi:10.5962/bhl.part.2651. Архів оригіналу за 13 July 2015.
  16. ↑ Reich, M.; Gehler, A. (2008). Giants' Bones and Unicorn Horns Ice Age Elephants Offer 21st Century Insights. Collections – Wisdom, Insight, Innovation. 8: 44—50.
  17. ↑ Lister, 2007. pp. 18–21
  18. ↑ Shoshani, J.; Ferretti, M. P.; Lister, A. M.; Agenbroad, L. D.; Saegusa, H.; Mol, D.; Takahashi, K. (2007). Relationships within the Elephantinae using hyoid characters. Quaternary International. 169—170: 174—185. Bibcode:2007QuInt.169..174S. doi:10.1016/j.quaint.2007.02.003.
  19. ↑ Palkopoulou, Eleftheria; Lipson, Mark; Mallick, Swapan; Nielsen, Svend; Rohland, Nadin; Baleka, Sina; Karpinski, Emil; Ivancevic, Atma M.; To, Thu-Hien; Kortschak, R. Daniel; Raison, Joy M. (2018). A comprehensive genomic history of extinct and living elephants. Proceedings of the National Academy of Sciences. 115 (11): E2566—E2574. Bibcode:2018PNAS..115E2566P. doi:10.1073/pnas.1720554115. ISSN 0027-8424. PMC 5856550. PMID 29483247.
  20. ↑ Baleka, Sina; Varela, Luciano; Tambusso, P. Sebastián; Paijmans, Johanna L.A.; Mothé, Dimila; Stafford, Thomas W.; Fariña, Richard A.; Hofreiter, Michael (January 2022). Revisiting proboscidean phylogeny and evolution through total evidence and palaeogenetic analyses including Notiomastodon ancient DNA. iScience (англ.). 25 (1): 103559. doi:10.1016/j.isci.2021.103559. PMC 8693454. PMID 34988402.
  21. ↑ Gross, L. (2006). Reading the Evolutionary History of the Woolly Mammoth in Its Mitochondrial Genome. PLOS Biology. 4 (3): e74. doi:10.1371/journal.pbio.0040074. PMC 1360100. PMID 20076539.
  22. ↑ Cooper, A. (2006). The year of the mammoth. PLOS Biology. 4 (3): e78. doi:10.1371/journal.pbio.0040078. PMC 1360097. PMID 16448215.
  23. ↑ Roca, Alfred L.; Ishida, Yasuko; Brandt, Adam L.; Benjamin, Neal R.; Zhao, Kai; Georgiadis, Nicholas J. (2015). Elephant Natural History: A Genomic Perspective. Annual Review of Animal Biosciences. 3 (1): 139—167. doi:10.1146/annurev-animal-022114-110838. PMID 25493538.
  24. ↑ Krause, J.; Dear, P. H.; Pollack, J. L.; Slatkin, M.; Spriggs, H.; Barnes, I.; Lister, A. M.; Ebersberger, I.; Pääbo, S.; Hofreiter, M. (2005). Multiplex amplification of the mammoth mitochondrial genome and the evolution of Elephantidae. Nature. 439 (7077): 724—727. Bibcode:2006Natur.439..724K. doi:10.1038/nature04432. PMID 16362058. S2CID 4318327.
  25. ↑ Rohland, N.; Reich, D.; Mallick, S.; Meyer, M.; Green, R. E.; Georgiadis, N. J.; Roca, A. L.; Hofreiter, M. (2010). Penny, David (ред.). Genomic DNA Sequences from Mastodon and Woolly Mammoth Reveal Deep Speciation of Forest and Savanna Elephants. PLOS Biology. 8 (12): e1000564. doi:10.1371/journal.pbio.1000564. PMC 3006346. PMID 21203580.
  26. ↑ Will findings recreate the woolly mammoth? [Архівовано 11 February 2009 у Wayback Machine.], Pittsburgh Post-Gazette, 20 November 2008
  27. ↑ Woolly-Mammoth Genome Sequenced. Science Daily. 20 November 2008. Архів оригіналу за 11 January 2011. Процитовано 22 June 2010.
  28. ↑ Cappellini, E.; Jensen, L. J.; Szklarczyk, D.; Ginolhac, A. L.; Da Fonseca, R. A. R.; Stafford, T. W.; Holen, S. R.; Collins, M. J.; Orlando, L.; Willerslev, E.; Gilbert, M. T. P.; Olsen, J. V. (2012). Proteomic analysis of a Pleistocene mammoth femur reveals more than one hundred ancient bone proteins. Journal of Proteome Research. 11 (2): 917—926. doi:10.1021/pr200721u. PMID 22103443.
  29. ↑ а б в г Lister, A. M.; Sher, A. V.; Van Essen, H.; Wei, G. (2005). The pattern and process of mammoth evolution in Eurasia (PDF). Quaternary International. 126—128: 49—64. Bibcode:2005QuInt.126...49L. doi:10.1016/j.quaint.2004.04.014.
  30. ↑ Ferretti, M. P. (2003). Structure and evolution of mammoth molar enamel. Acta Palaeontologica Polonica. 3. 48: 383—396.
  31. ↑ а б Lister, 2007. pp. 12–43
  32. ↑ Foronova, I. V.; Zudin, A. N. (2001). Discreteness of evolution and variability in mammoth lineage: method for group study (PDF). The World of Elephants – Proceedings of the 1st International Congress. Rome. с. 540—543. Архів (PDF) оригіналу за 24 October 2014.
  33. ↑ Foronova, I.V. (2014). Mammuthus intermedius (Proboscidea, Elephantidae) from the late Middle Pleistocene of the southern Western and Central Siberia, Russia: the problem of intermediate elements in the mammoth lineage (PDF). Russian Journal of Theriology. 2. 13 (2): 71—82. doi:10.15298/rusjtheriol.13.2.03. Архів (PDF) оригіналу за 4 March 2016.
  34. ↑ Enk, J.; Devault, A.; Debruyne, R.; King, C. E.; Treangen, T.; O'Rourke, D.; Salzberg, S. L.; Fisher, D.; MacPhee, R.; Poinar, H. (2011). Complete Columbian mammoth mitogenome suggests interbreeding with woolly mammoths. Genome Biology. 12 (5): R51. doi:10.1186/gb-2011-12-5-r51. PMC 3219973. PMID 21627792.
  35. ↑ Lister, A. M.; Sher, A. V. (13 November 2015). Evolution and dispersal of mammoths across the Northern Hemisphere. Science. 350 (6262): 805—809. Bibcode:2015Sci...350..805L. doi:10.1126/science.aac5660. PMID 26564853. S2CID 206639522.
  36. ↑ van der Valk, T.; Pečnerová, P.; Díez-del-Molino, D.; Bergström, A.; Oppenheimer, J.; Hartmann, S.; Xenikoudakis, G.; Thomas, J. A.; Dehasque, M.; Sağlıcan, E.; Fidan, F. Rabia; Barnes, I.; Liu, S.; Somel, M.; Heintzman, P. D.; Nikolskiy, P.; Shapiro, B.; Skoglund, P.; Hofreiter, M.; Lister, A. M.; Götherström, A.; Dalén, L. (2021). Million-year-old DNA sheds light on the genomic history of mammoths. Nature (англ.). 591 (7849): 265—269. Bibcode:2021Natur.591..265V. doi:10.1038/s41586-021-03224-9. ISSN 1476-4687. PMC 7116897. PMID 33597750.
  37. ↑ Callaway, E. (2021). Million-year-old mammoth genomes shatter record for oldest ancient DNA. nature.com. Т. 590, № 7847. с. 537—538. doi:10.1038/d41586-021-00436-x. Процитовано 17 February 2021.
  38. ↑ а б Larramendi, Asier; Palombo, Maria Rita; Marano, Federica (2017). Reconstructing the life appearance of a Pleistocene giant: size, shape, sexual dimorphism and ontogeny of Palaeoloxodon antiquus (Proboscidea: Elephantidae) from Neumark-Nord 1 (Germany) (PDF). Bollettino della Società Paleontologica Italiana (3): 299—317. doi:10.4435/BSPI.2017.29. ISSN 0375-7633. Архів оригіналу (PDF) за 30 September 2023.
  39. ↑ а б Larramendi, Asier (2015). Proboscideans: Shoulder Height, Body Mass and Shape. Acta Palaeontologica Polonica. 61. doi:10.4202/app.00136.2014.
  40. ↑ Lister, 2007. pp. 82–87
  41. ↑ Lister, 2007. pp. 174–175
  42. ↑ Vartanyan, S. L.; Arslanov, K. A.; Karhu, J. A.; Possnert, G. R.; Sulerzhitsky, L. D. (2008). Collection of radiocarbon dates on the mammoths (Mammuthus primigenius) and other genera of Wrangel Island, northeast Siberia, Russia (PDF). Quaternary Research. 70 (1): 51—59. Bibcode:2008QuRes..70...51V. doi:10.1016/j.yqres.2008.03.005. S2CID 111383180.
  43. ↑ Den Ouden, N.; Reumer, J. W. F.; Van Den Hoek Ostende, L. W. (2012). Did mammoth end up a lilliput? Temporal body size trends in Late Pleistocene Mammoths, Mammuthus primigenius (Blumenbach, 1799) inferred from dental data. Quaternary International. 255: 53—58. Bibcode:2012QuInt.255...53D. doi:10.1016/j.quaint.2011.07.038.
  44. ↑ а б Lister, 2007. pp. 82–87
  45. ↑ Plotnikov, V. V.; Maschenko, E. N.; Pavlov, I. S.; Protopopov, A. V.; Boeskorov, G. G.; Petrova, E. A. (2015). New data on trunk morphology in the woolly mammoth, Mammuthus primigenius (Blumenbach). Paleontological Journal. 49 (2): 200—210. Bibcode:2015PalJ...49..200P. doi:10.1134/S0031030115020070. S2CID 84849714.

Посилання

ред.


Це незавершена стаття про викопних ссавців.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https:https://www.how.com.vn/wiki/index.php?lang=uk&q=Мамут_найвеличніший&oldid=42827827
🔥 Top keywords: Головна сторінкаЧемпіонат Європи з футболу 2024Глобальний саміт мируСпеціальна:ПошукВікіпедія:Культурна спадщина та видатні постаті (2024)БріджертониДень батькаЧемпіонат Європи з футболуЧемпіонат Європи з футболу 2020YouTubeУкраїнаАлбаніяЄрмак Андрій БорисовичЗа межею (фільм, 2021)Миколайчук Іван ВасильовичКаліна Болгарська (принцеса)Бастіон (береговий ракетний комплекс)Національна суспільна телерадіокомпанія УкраїниЗбірна України з футболуСпеціальна:Нові редагуванняРадіо «Свобода»Нікола КохланІскандер (ракетний комплекс)Ламін ЯмальСписок операторів систем розподілу УкраїниДумками навиворіт 2Список українських жіночих іменВійськові звання УкраїниТериторіальний центр комплектування та соціальної підтримкиFacebookШвейцаріяСхідний ТиморСписок 250 найрейтинговіших фільмів IMDbСкуфГвоздик Олександр СергійовичВанільне небоСексПоклонська Наталія ВолодимирівнаЧемпіонат Європи з футболу 2012