Львівське воєводство

Утворене 23 грудня 1920^[1] з міста Львів і 19 повітів Східної Галичини (у 17 було переважно українське населення — Бібрка, Чесанів, Добромиль, Дрогобич, Городок, Яворів, Львів повіт, Лісько, Мостиська, Перемишль, Рава, Рудки, Самбір, Сокаль, Старий Самбір, Сянік, Жовква; у двох українці становили меншість — Березів, Ярослав) та 8 повітів Західної Галичини (у шести українці становили меншість — Кросно, Ланьцут, Нисько, Переворськ, Ряшів, Стрижів; два повіти були з чисто польським населенням — Тарнобжеґ, Кольбушова)^[2].

17 грудня 1920 польський сейм ухвалив закон «Про надання землі солдатам Війська Польського», виконуючи свою обіцянку під час війни з більшовиками, коли Варшава опинилася під загрозою захоплення. Уряд заходився реалізовувати свою обіцянку на українських землях, де розпочалося так зване осадництво — створення польських поселень з селян і колишніх військових^[3].

Площа повіту дана станом на 1939. Населення за даними загального перепису населення 1931 року. Для повітів, скасованих раніше — площа станом на останній рік існування, населення на основі даних перепису 1921 року.

Повіт	Площа (км²)	Населення		Центр повіту	Населення центру
Львівське воєводство
Бібрський	891	97 100		Бібрка	5441
Березівський	684	83 200		Березів	4242
Чесанівський (до 1922) 4	1136	86 549		Чесанів 4	2248
Добромильський	994	94 000		Добромиль	5531
Дрогобицький	1499	194 400		Дрогобич	32 300
Городоцький	889	85 000		Городок	12 942
Ярославський	1337	148 000		Ярослав	22 330
Яворівський	977	86 800		Яворів	10 690
Кольбушовський	873	69 600		Кольбушова	3112
Коросненський ¹	934	113 400		Кросно	12 125
Ліський	1832	111 600		Лісько	3943
Любачівський (з 1923) 4	1146	87 300		Любачів 4	6245
Львівський	1276	142 800		Львів	312 200
Львів-місто	67	312 200		Львів	312 200
Ланьцутський	889	97 700		Ланьцут	7535
Мостиський	755	89 500		Мостиська	4770
Нисківський	973	64 200		Нисько	5461
Перемиський	1002	162 500		Перемишль	51 000
Переворський	415	61 400		Переворськ	5941
Равський	1401	122 100		Рава-Руська	11 146
Рудківський	670	79 200		Рудки	3649
Ряшівський ¹	1270	185 100		Ряшів	26 900
Самбірський ²	1133	133.800		Самбір	21 900
Сяноцький	1282	114 200		Сянок	14 262
Сокальський	1324	109 100		Сокаль	12 135
Старосамбірський (до 1932) ²	689	82 135		Старий Самбір	4867
Стрижівський (до 1932) ¹	524	56 400		Стрижів	3060
Тарнобжезький	949	72 200		Тарнобжеґ	3643
Турківський (з 1931) ³	1829	114 400		Турка	10 145
Жовківський	1111	95 500		Жовква	10 348
¹ 1 квітня 1932 розформований Стрижівський повіт, а його території ввійшли до складу Ряшівського і Кросненського повітів.
² 1 квітня 1932 розформований Старосамбірський повіт, а його територія включена до Самбірського повіту.
³ 17 квітня 1931 до складу Львівського воєводства переданий Турківський повіт з Станиславівського воєводства.
4 1 січня 1923 перенесений центр Чесанівського повіту з Чесанова в Любачів, а назва повіту змінено на Любачівський повіт.

Згідно з переписом населення 1931 року, у Львівському воєводстві (разом зі Львовом) налічувалося 3 127 409 осіб. У 16 східних повітах воєводства, що відійшли в 1939 р. до СРСР, проживало 1  840 635 людей, з них 1 036 875 українців-грекокатоликів — 56,33 %, 99 140 українців-латинників — 5,39 %, 13 600 польськомовних українців — 0,74 %, 433 355 поляків — 23,54 %, 15  125 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,82 %, 227 245 євреїв — 12,35 % і 15 295 німців та інших національностей — 0,83 %.^[2]

Мовний склад населення Львівського воєводства (разом зі Львовом) відомий лише за даними перепису 1931 року, що був проведений польською владою часів санаційного режиму. Відповідно до цих даних, мовний розподіл виглядав так:^[4]

• польська — 1 805 035 (57,7 %)
• українська — 1 067 110 (34,1 %)
  • українська — 579 475
  • руська (галицька) — 487 635
• єврейська — 232 938 (7,4 %)
  • їдиш — 211 002
  • іврит — 21 936
• німецька — 12 049 (0,4 %)
• російська — 753 (0,02 %)

Рідна мова населення повітів Львівського воєводства за переписом 1931 року.^[4]

Релігійний склад населення за переписом 1931 року^[4]

• католики — 1 448 826 (46,3 %)
• греко-католики — 1 305 339 (41,7 %)
• юдеї — 342 405 (10,9 %)
• протестанти —13 090 (0,4 %)
• православні — 9 027 (0,3 %)

Релігійний склад населення повітів Львівського воєводства за переписом 1931 року^[4]

На території нинішньої української частини Львівського воєводства релігійний розподіл населення був наступним: 903 349 осіб (54,35 %) — греко-католики, 521 084 осіб (31,35 %) — римо-католики, 218 995 осіб (13,18 %) — юдеї, 11 184 осіб (0,67 %) — протестанти, 4 017 осіб (0,24 %) — православні.

За переписом 1931 р. серед населення Львівського воєводства старше 10 років вміли читати та писати 74,9 % осіб, вміли тільки читати 1,4 % населення, а 23,1 % населення не вміли читати і писати.^[4]

Серед юдеїв вміли читати і писати 85,3 % населення старше 5 років, серед римокатоликів — 78,0 %, серед грекокатоликів — 60,6 %.^[4]

Вміння читати і писати серед населення старше 10 років за даними перепису 1931 р., %^[4]

• Казімеж Ґрабовський (23 квітня 1921 — 30 червня 1924)
• Станіслав Зимни (10 березня 1924 — 10 грудня 1924; до 30 червня 1924 — в.о.)
• Павел Ґарапіх (30 грудня 1924 — 28 липня 1927)
• Пйотр Дунін-Борковський (28 липня 1927 — 30 квітня 1928)
• Войцех Аґенор Ґолуховський (9 липня 1928 — 29 серпня 1930)
• Броніслав Наконечніков-Клюковський (29 серпня 1930 — 6 липня 1931)
• Юзеф Рожнєцький (28 липня 1931 — 30 січня 1933)
• Владислав Беліна-Пражмовський (31 січня 1933 — 14 квітня 1937)
• Альфред Білик (30 квітня 1937 — 17 вересня 1939)

Припинило існування 27 листопада 1939 року після анексії Галичини Союзом Радянських Соціалістичних Республік: місто Львів і 8 повітів (Львівський, Сокальський, Бібрський, Рава-Руський, Любачівський, Яворівський, Городоцький і Жовківський) включені до новоутвореної Львівської області та ще 8 (Дрогобицький, Рудківський, Мостиський, Перемиський, Ліський, Турківський, Самбірський і Добромильський) — до Дрогобицької області УРСР, а західна частина ввійшла до Краківського та Люблінського дистриктів.

У 1945—1946 р. з території колишнього Львівського воєводства репатрійовано 269,5 тис. поляків.^[5]