Лис Микита

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лис Микита (значення).

Лис Микита — герой казок українського письменника Івана Франка «Лис Микита»^[1], «Фарбований лис» (збірник «Коли ще звірі говорили»), сатиричного вірша «Звірячий парламент» та інших. Екранізований в анімаційних фільмах виробництва України в 1958 і 2007 роках.

Короткий опис персонажа

Микита походить з бойків і мешкає десь на заході України. Його можна схарактеризувати як розсудливого, господарського, запасливого, а також відважної, хитрої, підступної та шахраюватої постаті, схильної поглузувати з ворогів, безоглядно дошкуляючи їм різними капостями. Він переконаний сім'янин і дуже любить власну дружину і дітей. Обмовлений недоброзичливцями, він змушений податися до Львова на царський суд. Але лис всіляко зволікає виконати цей грізний виклик, обдурюючи та заманюючи царських посланців у хитромудрі пастки. Врешті, прибувши на суд, лис Микита, вміло граючи на царських почуттях, звинувачує своїх недругів у змові та викручується від покарання, пообіцявши цареві «скарб царя Гороха». На якийсь час його рятує красномовство і його хист публічного оратора. Коли його хитрощі виходять на яв, він вступає у двобій з головним суперником — Вовком Неситим і перемагає його не так силою, як підступністю.
В іншій казці про фарбованого лиса, він хитрістю добивається великих посад і почестей, але викривши себе, гине, розтерзаний розгніваним натовпом.

Цікаві факти

Крім казки, Іван Франко написав також віршовану політичну байку «Звірячий парламент» [Архівовано 14 вересня 2015 у Wayback Machine.], де Микита — політичний діяч.

Сам Франко про походження персонажа писав таке^[2]:

Ся віршована казка, яку ви, дорогі браття, певно вже читали, над котрою дехто, може, тільки сміявся, а дехто, може, й глибше задумався, міркуючи, що у нас, між хрещеними людьми не одно таке діється, про яке тут у казці розказано, — се не моя видумка, а має свою історію...

Друге видання книги 1896 має післямову «Хто такий Лис Микита і звідки він родом?». Усі наступні видання казки містять різні дані та відрізняються один від одного^[3].
Твір вперше проілюстрований в 1890 р. художником Теофілом Копистинським.^[4]

Поет Максим Рильський, не без ризику для себе, зробив редакцію твору відповідно до вимог Літради компартії УРСР, — окремі члени якого вимагали навіть усунення «Лиса Микити» з української літератури, — чим, по суті, врятував Лиса Микиту для майбутніх поколінь^[5].

Під час створення мультсеріалу, Микиту малювали сімдесят аніматорів^[6].

Анімаційний Микита трохи відрізняється від літературного. Про це розповів журналістам художник-постановник Едуард Кирич^[7]:

— Центральний персонаж, Лис Микита, вас особисто надихнув?
— О, Микита — персонаж шикарний. Він кожному насолив, і всі скаржаться на нього царю — Левові. Ані зловити, ані покарати не можна — верткий! На цьому і зав'язано сюжет. Врешті-решт, Лиса призначили канцлером — він і розумний, і хитрий. Така ось мораль у цієї аморальної картинки. Але деякі уривки ми повикидали. Наприклад, той, де Микита запечатав заячу голову і віддав Цапу, щоб він відніс Цареві подарунок. Не можна ж показувати дітям мертвого зайчика — він у нас живий, схопився, спритно озирнувся, розумієте? Отже ми тут самі собі цензура.

В аудіокнизі «Лис Микита», Микиту озвучує Володимир Кокотунов.

Персонаж в популярній культурі

У 80-ті рр. в УРСР виходив публіцистичний журнал «Лис Микита».

Першим спектаклем Київського Театру ляльок став «Лис Микита»^[8].

У гірськолижному курорті Славське розташований тризірковий котеджний готель «Лис Микита»^[9]^[10].

Підприємцем Правкіним О. Ю. була зареєстрована торгова марка з випуску м'яких іграшок Лис Микита™ ^[11].

У книзі Тараса Кінько «По секрету всьому світу» [Архівовано 19 серпня 2007 у Wayback Machine.], Лис Микита — «Відомий у всьому Прикарпатті шахрай».

Український виконавець популярних пісень Юрко Юрченко виконує пісню [Архівовано 30 серпня 2010 у Wayback Machine.] про Лиса Микиту.

У «Живому Журналі» ведеться щоденник фарбованого Лиса^[12].

Лиса Микиту називають «українською відповіддю покемонам»^[13].

І сьогодні образ Фарбованого Лиса є поширеним запозиченням у політичній сатирі^[14].

Микиті присвячено безліч творчих перероблень, як, наприклад, настінне панно художниці Лілії Куденко «Лис Микита з дружиною» або flash-анімація [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.] художника-аніматора Михайла Яремка.

За мотивами казки «Лис Микита» у Дитячому театрі балету Львова створений одноактний балет (прем'єра відбулася 29 травня 2011 року).
У Львівській національній опері 21 лютого 2020 року відбулася прем'єра опери «Лис Микита», в основу якої лягла однойменна казка-поема Івана Франка.

Див. також

Примітки

↑ Тихолоз Н. Невмирущий Лис Микита, або Надзвичайні пригоди рудого крутихвоста. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.
↑ Білоконь К. «26 пригод» Лиса Микити "(" День ", № 96, П'ятниці, 15 червня 2007). Архів оригіналу за 15 червня 2008. Процитовано 12 листопада 2010.
↑ Якимович Б. «Лис Микита» і «Мойсей»: до питання генези ідеї українського профетизму "(" Всеукраїнська експертна мережа ", 2007). Архів оригіналу за 14 вересня 2015. Процитовано 12 листопада 2010.
↑ Вергун Н. Р. «Лис Микита» І. Франка в радянській книжковій графіці // Укр. літературознавство. Регіон. міжвід. СБ: Іван Франко. Статті та матеріали. — Львів, 1975. — Вип. 23. — С. 33-41.
↑ Самусенко О. «Справжній український мультфільм» Лис Микита "(" ЕКСПЕDІЦІЯ ". 12 (90) 2009 р.)^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
↑ «Лиса Микиту малювали 70 аніматорів» («Дело», четвер, 14 червня 2007 р.)^{[недоступне посилання]}
↑ Сорока В. «Людина, яка оживила» Лиса Микиту " («Газета по-киевски». Вівторок, 10 липнем 2007). Архів оригіналу за 6 березня 2010. Процитовано 12 листопада 2010.
↑ «Новий Театр ляльок відкриється виставою» Лис Микита "(" Главред ". 2 грудня 2005)
↑ Готель «Лис Микита» (Mandria.ua — Відпочинок в Україні). Архів оригіналу за 2 листопада 2010. Процитовано 12 листопада 2010.
↑ «Лис Микита» — відгуки (ТурПравда — Відгуки). Архів оригіналу за 1 листопада 2010. Процитовано 12 листопада 2010.
↑ Виробництво м'якої іграшкі.Торгова марка «Лис Микита». Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 19 квітня 2019.
↑ «Щоденник походеньок Фарбованого Лиса» (LiveJournal). Архів оригіналу за 24 травня 2013. Процитовано 12 листопада 2010.
↑ Ганжа Л. «Українська відповідь покемонам» («Коментарі», 28.02.2006). Архів оригіналу за 18 червня 2008. Процитовано 12 листопада 2010.
↑ Івченко В. , Штілвелд В. «Фарбований Лис Микита і його клони» (Інтернет-видання "ХайВей ". 10 вересня 2006). Архів оригіналу за 14 січня 2015. Процитовано 12 листопада 2010.

Посилання

Франко І. Я. Казка «Фарбований лис» [Архівовано 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.] в адаптації Дмитрук З. В. на проєкті Дерево Казок [Архівовано 10 березня 2020 у Wayback Machine.]
Лис Микита (пісня перша) [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Лис Микита (пісня друга) [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Лис Микита (пісня третя) [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Лис Микита (пісня четверта) [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Лис Микита (пісня п'ята) [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Лис Микита (пісня шоста) [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Лис Микита (пісня сьома) [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Лис Микита (пісня восьма) [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Лис Микита (пісня дев'ята) [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Лис Микита (пісня десята) [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Лис Микита (пісня одинадцята) [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Лис Микита (пісня дванадцята) [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Фарбований Лис // Електронна збірка казок Івана Франка / текстова адаптація Колісниченко В. Д., ред. Василько С. А. — Тернопіль, 1998. [Архівовано 08 грудня 2021 у Wayback Machine.]
Іван Франко "Фарбований лис". Казка / Художник Іван Пеник. — Київ, "Веселка", 1984, 26 с.
Franko I. Fox Mykyta [Архівовано 12 листопада 2021 у Wayback Machine.] / Transl. Bohdan Melnyk. Montreal : Tundra Books, 1978. 152 p.
Текст казки "Фарбований Лис" в дитячій бібліотеці TOU
«Лис Микита» / Повний текст твору на «ЛітАрхів»

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лис Микита

[1] Тихолоз Н. Невмирущий Лис Микита, або Надзвичайні пригоди рудого крутихвоста. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.

[2] Білоконь К. «26 пригод» Лиса Микити "(" День ", № 96, П'ятниці, 15 червня 2007). Архів оригіналу за 15 червня 2008. Процитовано 12 листопада 2010.

[3] Якимович Б. «Лис Микита» і «Мойсей»: до питання генези ідеї українського профетизму "(" Всеукраїнська експертна мережа ", 2007). Архів оригіналу за 14 вересня 2015. Процитовано 12 листопада 2010.

[4] Вергун Н. Р. «Лис Микита» І. Франка в радянській книжковій графіці // Укр. літературознавство. Регіон. міжвід. СБ: Іван Франко. Статті та матеріали. — Львів, 1975. — Вип. 23. — С. 33-41.

[5] Самусенко О. «Справжній український мультфільм» Лис Микита "(" ЕКСПЕDІЦІЯ ". 12 (90) 2009 р.)^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

[6] «Лиса Микиту малювали 70 аніматорів» («Дело», четвер, 14 червня 2007 р.)^{[недоступне посилання]}

[7] Сорока В. «Людина, яка оживила» Лиса Микиту " («Газета по-киевски». Вівторок, 10 липнем 2007). Архів оригіналу за 6 березня 2010. Процитовано 12 листопада 2010.

[8] «Новий Театр ляльок відкриється виставою» Лис Микита "(" Главред ". 2 грудня 2005)

[9] Готель «Лис Микита» (Mandria.ua — Відпочинок в Україні). Архів оригіналу за 2 листопада 2010. Процитовано 12 листопада 2010.

[10] «Лис Микита» — відгуки (ТурПравда — Відгуки). Архів оригіналу за 1 листопада 2010. Процитовано 12 листопада 2010.

[11] Виробництво м'якої іграшкі.Торгова марка «Лис Микита». Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 19 квітня 2019.

[12] «Щоденник походеньок Фарбованого Лиса» (LiveJournal). Архів оригіналу за 24 травня 2013. Процитовано 12 листопада 2010.

[13] Ганжа Л. «Українська відповідь покемонам» («Коментарі», 28.02.2006). Архів оригіналу за 18 червня 2008. Процитовано 12 листопада 2010.

[14] Івченко В. , Штілвелд В. «Фарбований Лис Микита і його клони» (Інтернет-видання "ХайВей ". 10 вересня 2006). Архів оригіналу за 14 січня 2015. Процитовано 12 листопада 2010.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]