Ладини

Ладинці переважно мешкають на півночі Італії, у провінціях Больцано, Тренто та Беллуно, в п'яти долинах: Ґардені, Бадії, Фасса, д'Ампеццо та Лівіналлонґо^[5].

Також ладини мешкають у східній частині Швейцарії, кантон Ґраубюнден долина Енґадін^[6]. У Південному Тиролі ладини складають 4,53 % населення.

Віруючі — кальвіністи у Швейцарії та католики в Італії. За походженням ладини — нащадки ретів, романізованих в перших століттях н. е.

Неофіційною столицею ладин є містечко Корвара-ін-Бадія.

Термін «ладини» виник в середині XIX століття завдяки працям італійського лінгвіста Ґраціадіо Ісайя Асколі, який у своїй праці «Saggi ladini» (1873) вперше написав про єдиність ладинської мовної групи Ґраубюндена (Швейцарія), Фріулі (Італія) та Південного Тіролю (Австрія; нині - Італія).

У 1870 році було утворена організація «Ладинська нація» (ладин. «Nazium Ladina»), а в 1905 році «Ладинська Спілка» (ладин. «Union Ladina»), які об'єднували ладин у боротьбі за їхні культурні та мовні права. Нині найвпливовішою серед ладин є громадська організація «Загальна спілка ладин Доломітових Альп» ладин. «Union Generela di Ladins dla Dolomites»).

Розмовляють Ладинською мовою, яка входить у ретороманські мови, в Швейцарії користуються також німецькою мовою, в Італії — італійською та німецькою.

Перший текст ладинською мовою, бадіотським діалектом, датується 1631 року. У 1833 році Мікура де Рю склав першу ладинську граматику «Versuch einer deutsch ladinischen Sprachlehre». У 1879-1895 роках Йоганн Баптист Альтон (1845-1900) опублікував збірку ладинських історій та легенд, що складалася з семи книг.

У 1905 році Вільгельм Мородер випускав в Ґардені ладинською мовою часопис «L'amik di Ladins». 1815 та 1865 роках в Південному Тіролі ладинською мовою було надруковано молитовник, а в 1879 році Маттеусом Декларом було видано життєпис Святого Женовева.

У другій половині XIX століття австрійське шкільне відомство дозволило вивчати ладинською мовою Біблію у школах долини Ґардена.

З приходом до влади Беніто Муссоліні була запроваджена політика італьянізації, яка значно погіршила становище ладинської мови — її усунули зі сфер культури, освіти, судочинства, послуг, засобів масової інформації та замінили італійською.

У 1948 році був ухвалений автономний статут регіону Трентіно-Альто-Адідже, який передбачав об'єднання провінції Больцано з італомовною провінцією Тренто. Відповідно до статуту, більшість автономних повноважень делегувались регіону, в якому більшість населення становили італійці. Таким чином ладинці виключалися з процесу прийняття рішень. У 1972 році був прийнятий новий статут автономного регіону, який передбачав надання політичних та культурних прав ладинам з одночасним розширенням автономії провінції Больцано шляхом делегування органам провінції повноважень держави та регіону^[7]. У лютому 2001 року була ухвалена нова редакція статуту, яка спрямована на подальше розширення автономії Південного Тіролю та Тренто, повноваження яких на цей момент значно ширші за повноваження автономного регіону.

У 1949 році почала виходити щомісячна газета ладинською мовою «Ми ладини» (ладин. «Nos Ladims»), 1972 році газета перейменована на «Голос Ладин» (ладин. «La Usc Ladins»). З 1990 року газета стала щотижневиком.

Для збереження, підтримання та поширення ладинської мови, у 1975-1976 роках, створено три інститути ладинської культури: «Інститут ладинської культури Majon de Fascegn»^[8] для долин Валь і Фасса у містечку Віґо-ді-Фасса, «Інститут ладинської культури Мікура де Рю^[en]» для долин Ґардена і Бадіа, знаходиться у містечку Сан-Мартіно-ін-Бадія та Інститут ладинської культури «Cesa de Jan» для муніципалітетів Колле-Санта-Лучія, д'Ампеццо та Лівіналлонґо (долин Аґордо, Кадоре, Комеліко та Цольдо) у провінції Беллуно.

Ладинска визнана міноритарною мовою у 54 комунах провінцій Трентіно-Альто-Адідже та Фріулі-Венеція-Джулія. З 1989 року в адміністрації провінції Больцано ладинська мова є обов'язковою. У 1993 році ладинська є обов'язковою у долині Фасса^[de]. У провінції Тренто з 1993 року ладинська використовується у дитсадках, та є обов'язковою для вивчення у школах. Радіо міста Больцано щодня робить дві передачі по 20-25 хвилин уранці й увечері ладинською мовою.

Назва(укр.)	Назва(ладин.)	Назва(італ.)	Назва(нім.)	Провінція	Площа (км²)	Чисельність
Кортіна-д'Ампеццо	Anpezo	Cortina d’Ampezzo	Hayden	Беллуно	255	6,150 (15,6%)
Ортізеї	Urtijëi	Ortisei	St. Ulrich in Gröden	Больцано	24	4,569 (84,19%)
Бадія	Badia	Badia	Abtei	Больцано	82	3,237 (94,07%)
Мареббе	Mareo	Marebbe	Enneberg	Больцано	161	2,684 (92,09%)
Моена	Moéna	Moena	Moena	Тренто	82	2,628 (78,8%)
Сельва-ді-Валь-Ґардена	Sëlva	Selva di Val Gardena	Wolkenstein in Gröden	Больцано	53	2,589 (89,74%)
Поцца-ді-Фасса	Poza	Pozza di Fassa	Potzach im Fassatal	Тренто	73	1,983 (82,6%)
Канацеї	Cianacei	Canazei	Kanzenei	Тренто	67	1,844 (79,7%)
Санта-Кристіна-Вальґардена	Santa Cristina Gherdëina	Santa Cristina Valgardena	St. Christina in Gröden	Больцано	31	1,840 (91,40%)
Сан-Мартіно-ін-Бадія	San Martin de Tor	San Martino in Badia	St. Martin in Thurn	Больцано	76	1,727 (96,71%)
Лівіналлонґо-дель-Коль-ді-Лана	Fodom	Livinallongo del Col di Lana	Buchenstein	Беллуно	99	1,436 (54,3%)
Корвара-ін-Бадія	Corvara in Badia	Corvara	Kurfar	Больцано	42	1,266 (89,70%)
Ла-Валле	La Val	La Valle	Wengen	Больцано	39	1,251 (97,66%)
Віґо-ді-Фасса	Vich	Vigo di Fassa	Vig im Fassatal	Тренто	26	1,142 (87,7%)
Кампітелло-ді-Фасса	Ciampedèl	Campitello di Fassa	Kampidel im Fassatal	Тренто	25	732 (82,2%)
Сораґа	Sorèga	Soraga	Überwasser	Тренто	19	677 (85,5%)
Маццин	Mazin	Mazzin	Mazzin	Тренто	23	440 (77,3%)
Колле-Санта-Лучія	Col	Colle Santa Lucia	Verseil	Беллуно	15	418 (50,6%)

Від «ладини» походить назва у геології Ладинський ярус.

• Тоні Валеруз^[de] — італійський альпініст та екстремальний лижник.
• Ґілберт та Джордж^[de] — британські художники-авангардисти.
• Крістіан Ґедіна^[en] — італійський автогонщик та колишній гірськолижник.
• Марко Інсам^[en] — італійський хокеїст.
• Деніз Карбон^[en] — італійська гірськолижниця.
• Кароліна Костнер — італійська фігуристка.
• Джорджо Мородер — італійський композитор, продюсер та виконавець.
• Отто Мородер^[de] — австрійський скульптор.
• Етторе Соттсасс^[en] — італійський архітектор та дизайнер.
• Сьюзі Роттонара^[de] — ладинська співачка.
• Алексія Рунґґальдір — ладинська біатлоністка.
• Луїс Тренкер^[de] — німецький кінорежисер та фотограф.
• Йосип Фрайнадемец^[de]— католицький святий.

• Інститут ладинської культури імені Мікура де Рю [Архівовано 7 квітня 2019 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.