Коротченко Дем'ян Сергійович

український радянський політичний діяч

Дем'я́н Сергі́йович Коро́тченко (17 (29) листопада 1894, Погребки — 7 квітня 1969(1969-04-07), Київ) — український радянський державний і партійний діяч, голова Ради Народних Комісарів УРСР (лютий 1938 — липень 1939), голова Ради Міністрів УРСР (грудень 1947 — січень 1954), голова Президії Верховної Ради УРСР (січень 1954 — квітень 1969).

Дем'ян Сергійович Коротченко
Дем'ян Сергійович Коротченко
Дем'ян Сергійович Коротченко
Голова Ради Народних Комісарів УРСР
21 лютого 1938 — 28 липня 1939
Попередник:Бондаренко Михайло Ілліч
Спадкоємець:Корнієць Леонід Романович
голова Ради Міністрів УРСР
26 грудня 1947 — 15 січня 1954
Попередник:Хрущов Микита Сергійович
Спадкоємець:Кальченко Никифор Тимофійович
голова Президії Верховної Ради УРСР
січень 1954 — 7 квітня 1969
Попередник:Гречуха Михайло Сергійович
Спадкоємець:Ляшко Олександр Павлович
 
Народження: 17 (29) листопада 1894
Погребки
Смерть: 7 квітня 1969(1969-04-07) (74 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання: Байкове кладовище
Національність: українець
Країна: Російська імперія
 УРСР
СРСР СРСР
Освіта: Вища партійна школа при ЦК КПРС[d]
Партія: КПРС
Діти: Коротченко Олександр Дем'янович
Автограф:
Нагороди:
Герой Соціалістичної Праці — 1964
Орден Леніна — 1939Орден Леніна — 1943Орден Леніна — 1945Орден Леніна — 1948
Орден Леніна — 1958Орден Леніна — 1964Орден Суворова I ступеня  — 1945Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1945
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Член Ревізійної комісії КП(б)У (листопад 1927 — червень 1930), член ЦК КП(б)У — ЦК КПУ (червень 1938 — квітень 1969), член Оргбюро ЦК КП(б)У (червень 1938 — січень 1949), член Політбюро ЦК КП(б)У — Бюро ЦК КП(б)У — Бюро ЦК КПУ — Президії ЦК КПУ — Політбюро ЦК КПУ (червень 1938 — квітень 1969). 3-й секретар (липень 1939 — липень 1947), 2-й секретар ЦК КП(б)У (липень 1946 — березень 1947), секретар ЦК (КП(б) по промисловості (березень — грудень 1947).

Член ЦК КПРС (березень 1939 — квітень 1969), член Президії ЦК КПРС (жовтень 1952 — березень 1953), кандидат у члени Президії ЦК КПРС (червень 1957 — жовтень 1961).

Депутат Верховної Ради СРСР 1–7-го скликань, заступник голови Президії Верховної Ради СРСР, член Президії Верховної Ради Союзу РСР.

Депутат Верховної Ради Української РСР 1–7-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (28.11.1964).

Біографія

ред.

Народився 17 (29) листопада 1894(18941129) року в селі Погрібках Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії (нині — Шосткинського району Сумської області, Україна) в родині селянина-бідняка. У 1909 році закінчив сільську школу в селі Погрібках. У 1910 році працював чорноробом в булочній, у 1910—1911 роках — робітником на залізниці станції Шостка. У 1911—1912 роках — наймит в поміщиків Області Війська Донського і Катеринославської губернії. У 1912—1915 роках — робітник порохового заводу в місті Шостці.

У 1915 році був призваний у армію. Служив рядовим, молодшим феєрверкером-лаборатористом, батарейним суддею 2-ї морської артилерійської бригади фортеці імператора Петра Великого в місті Ревелі (нині — Таллінн, Естонія) Північного флоту. Після Лютневої революції 1917 року став членом батарейного комітету солдатських депутатів у Ревелі.

У 1917—1918 роках — уповноважений земельного комітету з розподілу землі в селах Погрібках і Остроушках Чернігівської губернії. У 1918 році став одним із організаторів червоних партизанських загонів в Україні (в околицях Новгород-Сіверська на території сучасної Чернігівської області), які діяли проти німецько-австрійських військ і армії Української Народної Республіки. У листопаді 1918 року вступив у РКП(б).

У 1919—1920 роках — голова батальйонного і полкового осередків РКП(б) місцевого сторожового запасного полку 46-ї дивізії у місті Новгороді-Сіверському, політичний комісар навчальної школи 13-ї армії РСЧА на Південному фронті. У вересні 1920 — лютому 1923 року — завідувач організаційного відділу, секретар Шосткинського повітового комітету КП(б) України (КП(б)У). У лютому — листопаді 1923 року — завідувач організаційного відділу Новгород-Сіверського окружного комітету КП(б)У. У квітні 1924 році закінчив курси партійних працівників при ЦК КП(б)У в місті Харкові. У квітні — жовтні 1924 року — завідувач організаційного відділу Новгород-Сіверського окружного комітету КП(б)У.

У жовтні 1924 — вересні 1925 року — відповідальний секретар Чернігівського окружного комітету КП(б)У. У вересні 1925 — вересні 1928 року — відповідальний секретар Первомайського окружного комітету КП(б)У.

У 1928—1930 роках вчився на курсах марксизму-ленінізму при ЦК ВКП(б) у Москві. У 1930 році — інспектор Народного комісаріату земельних справ СРСР. У 1930—1931 роках — завідувач агітаційно-масового відділу Бауманського районного комітету ВКП(б) міста Москви.

7 січня 1931 — 14 січня 1934 року — голова Бауманської районної ради депутатів трудящих міста Москви, в 1934—1936 роках — перший секретар Бауманського, потім — Первомайського райкомів партії Москви. З червня 1936 по червень 1937 року — секретар, другий секретар Московського обкому ВКП(б).

У червні — листопаді 1937 року — перший секретар Західного обкому і Смоленського міськкому партії.

9 листопада 1937 року під час сталінських репресій і спричинених ним масових втрат партійної номенклатури був призначений виконувачем обов'язків першого секретаря Дніпропетровського обкому КП(б)У.

З 21 лютого 1938 по 28 липня 1939 року — голова Ради народних комісарів Української РСР. 23 липня 1939 року був обраний 3-м секретарем ЦК КП(б)У.

У роки радянсько-німецької війни років Дем'ян Коротченко був одним з організаторів радянських диверсійних загонів в Україні, членом підпільного ЦК КП(б)У. Разом з іншими керівниками партії вів роботу з максимальної мілітаризації економіки, розробляв логістику постачання озброєння, реквізицій продовольства, організовував примусову евакуацію з районів, які перебували під загрозою захоплення німецькою армією. З 22 квітня по 4 липня 1943 року з групою агентури НКВС СРСР перебував у тилу німецької армії, на контрольованій радянськими партизанами-диверсантами території.

У 1946—1950 роках — член Президії Верховної Ради Союзу РСР. У липні 1946 року був обраний другим секретарем ЦК КП(б)У, в березні 1947 року — секретарем ЦК КП(б)У по промисловості. З 26 грудня 1947 по 15 січня 1954 був головою Ради Міністрів Української РСР. З 16 жовтня 1952 по 6 березня 1953 року — член Президії ЦК КПРС.

З 15 січня 1954 року до останніх днів життя був головою Президії Верховної Ради Української РСР і одночасно заступником голови Президії Верховної Ради Союзу РСР. З 29 червня 1957 по 17 жовтня 1961 року — кандидат у члени Президії ЦК КПРС.

Був делегатом XIV, XV, XVIIXXIII з'їздів КПРС; на XVIII—XXIII з'їздах обирався членом ЦК КПРС.

Помер 7 квітня 1969 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 2; надгробок — мармур, скульптор О. О. Ковальов)[1].

Родина

ред.

Нагороди

ред.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 листопада 1964 року за великі заслуги перед Комуністичною партією і Радянською державою і у зв'язку з 70-річчям від дня народження Голові Президії Верховної Ради Української РСР Коротченку Дем'яну Сергійовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

Нагороджений шістьма орденами Леніна (7.02.1939, 13.09.1943, 29.11.1944, 23.01.1948, 26.02.1958, 28.11.1964), орденами Суворова 1-го ступеня (2.05.1945), Вітчизняної війни І ступеня (1.02.1945), медаллю «За трудову доблесть» (25.12.1959), двома медалями «Партизану Вітчизняної війни» І ступеня (5.06.1943, 20.10.1944).

Пам'ять

ред.

З 1969 по 2016 рік його рідне село Погребки мало назву Коротченкове; у селі було встановлено бюст і діяла кімната-музей.

У Києві:

Також меморіальні дошки були встановлені в місті Первомайську на будівлі, в якому він працював і в місті Шостці на будівлі, де раніше розміщувався Шосткинський повітовий комітет КП(б)У, секретарем якого він був. На честь Коротченка були названі вулиці в містах Сумах, Шостці, Первомайську, Донецьку, Горлівці та інших. Більшість перейменовані в рамках декомунізації.

Примітки

ред.
  1. Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
  2. В Киеве снесли три советских памятника [Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine.] // Новый регион. — 2015. — 27 мая. (рос.)
  3. Захоплюючий Київ. Архів оригіналу за 23 грудня 2014. Процитовано 9 липня 2019.

Джерела

ред.
🔥 Top keywords: Головна сторінкаЧемпіонат Європи з футболу 2024Глобальний саміт мируСпеціальна:ПошукВікіпедія:Культурна спадщина та видатні постаті (2024)БріджертониДень батькаЧемпіонат Європи з футболуЧемпіонат Європи з футболу 2020YouTubeУкраїнаАлбаніяЄрмак Андрій БорисовичЗа межею (фільм, 2021)Миколайчук Іван ВасильовичКаліна Болгарська (принцеса)Бастіон (береговий ракетний комплекс)Національна суспільна телерадіокомпанія УкраїниЗбірна України з футболуСпеціальна:Нові редагуванняРадіо «Свобода»Нікола КохланІскандер (ракетний комплекс)Ламін ЯмальСписок операторів систем розподілу УкраїниДумками навиворіт 2Список українських жіночих іменВійськові звання УкраїниТериторіальний центр комплектування та соціальної підтримкиFacebookШвейцаріяСхідний ТиморСписок 250 найрейтинговіших фільмів IMDbСкуфГвоздик Олександр СергійовичВанільне небоСексПоклонська Наталія ВолодимирівнаЧемпіонат Європи з футболу 2012