Киренаїки
Кирена́їки — представники киренської філософської школи у Стародавній Греції, яка була заснована Арістіппом з Кирени. Його послідовники — Арет і Арістіпп — молодший, потім Феодор, Гегесій, Аннікерід.
Ця школа розвинула принципи Сократа у напрямку послідовного гедонізму. Засновник школи Арістіпп, дотримуючись Протагора, стверджував, що відчуття завжди суб'єктивні і людина нічого не може знати про навколишній світ достеменно. Головною цінністю киренаїки проголошували особисте задоволення, що ріднить киренську школу з епікурейством. Киренаїки вперше сформулювали доктрину гедонізму.
Історія ред.
Школа була названа киренською, оскільки грецька колонія Кирена в Північній Африці була центром її діяльності та місцем народження кількох її членів. Хоча її загальновизнаним засновником вважається Арістіпп — старший, учень Сократа, розквіт школи припав на кінець IV ст. до н. е.[1] Арістіпп навчав філософії свою доньку Арету, яка навчила філософії свого сина Арістіппа — молодшого. Саме Арістіпп — молодший сформулював більшість учення киренаїків[2].
Приблизно в III ст. до н. е. киренська школа припинила своє існування. Лишилися перекази, в яких киренаїків описано аморальними людьми, що готові заради особистого задоволення здійснювати ганебні чи злочинні вчинки[2].
Етичні доктрини пізніших киренаїків були включені до більш поміркованого вчення Епікура[1][2]. Аргументи киренаїків проти можливості отримання знань про зовнішній світ були використані пізнішими академічними і Пірронівськими скептиками[2].
Погляди ред.
Згідно з філософією киренаїків, людина може сприймати речі за їх впливом, але не може пізнати їхню суть. Тому будь-які зовнішні відчуття суб'єктивні і всі уявлення про навколишній світ потрібно сприймати скептично[2]. Лише переживання власних станів можна сприймати як дійсність[3].
Людина під впливом речей може перебувати в трьох станах: насильницької зміни, м'якої зміни та стабільності. Перший стан супроводжується болем, другий — задоволенням, третій — ні тим, ні іншим. Потрібно уникати болю та прагнути задоволення; са́ме задоволення є єдиним благом. На думку киренаїків, цінність задоволення залежить тільки від його інтенсивності, бо відчуття миттєві — неможливо насолоджуватися тим, що вже минуло, чи ще не сталося[1]. З цієї причини потрібно шукати задоволення в поточний момент, а не сподіватися на більше задоволення потім (що протилежно поглядам Епікура, який допускав уникнення меншого задоволення задля більшого в майбутньому). При цьому киренаїки не розробляли теорій загального блага, вважаючи, що в кожної людини є свої критерії задоволення[2].
Киренаїки визнавали поряд з тілесними задоволеннями та стражданнями і інтелектуальні. Наприклад, радість від процвітання своєї країни є задоволенням. Проте тілесні відчуття вважали сильнішими[1]. На їхню думку, уявлення про мораль — це людські домовленості. Через це злочини не є поганими самі по собі, а погані через покарання, яке за них настає. Дружба також пояснювалася гедоністично: друзі вигідні для отримання більшого задоволення[2].
Думки киренаїків не були одностайними.
Гегесій вирізнявся песимістичними поглядами, вважаючи, що життя цілком визначене долею. В його поглядах людина, маючи тіло, котре є смертним і вразливим, приречена постійно страждати[3]. Йому приписувалося проповідування самогубства задля уникнення страждань[2].
Анікерід вважав, що дружба сама по собі приносить задоволення, але наголошував на цінності особистого задоволення[2].
Феодор був учнем Анікеріда, він заперечував, що насолода і біль однозначно добрі або погані, його метою була радість, навіть якщо для цього потрібно вчиняти злочини. На думку Феодора, людина повинна бути самодостатньою, тому мудрі люди не потребують друзів[2].
Представники ред.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Cyrenaic | Hedonism, Epicureanism & Skepticism | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 7 грудня 2023.
- ↑ а б в г д е ж и к л Cyrenaics | Internet Encyclopedia of Philosophy (амер.). Процитовано 7 грудня 2023.
- ↑ а б Пролеєв, С. (2002). Киренаїки / Філософський енциклопедичний словник. Абрис. с. 282.
Література ред.
- С. Пролеєв. Кіренаїки // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
 | Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |