Кама

Бере початок в центральній частині Верхньокамської височини Східно-Європейської рівнини з чотирьох джерел, розташованих поблизу села Куліги Удмуртія. Тече в основному між височинами Високого Заволжя по широкій долині. У верхів'ях (від витоків до гирла річки Пільви) річище нестійке і звивисто, на заплаві стариці.

Після впадіння річки Вишера стає багатоводною річкою; береги змінюються: правий залишається низовинним і носить переважно луковий характер, лівий майже скрізь стає піднесеним і місцями урвистим. На цій ділянці багато островів, зустрічаються мілини і перекочування. Нижче за впадіння річки Білої у Ками високим стає правий берег і низьким лівий. У пониззях Кама тече в широкій (до 15 км) долині, ширина річища 450—1200 м; розбивається на рукави. Нижче за гирло річки Вятка річка впадає в Камську затоку Куйбишевського водосховища (підпір від якого іноді доходить до гирла річки Білої).

У басейні річки Кама 73 718 річок, з них 94,5 % складають дрібні річки завдовжки менше 10 км. Основні притоки ліворуч — Південна Кельтма, Вишера з Колвою, Чусова з Силвою, Біла з Уфою, Гик, Зай; праворуч — Коса, Обва, Вятка. Всі праві притоки Ками (Коса, Уролка, Кондас, Іньва, Обва) і частина лівих (Весляна, Лун'я, Леман, Південна Кельтма) — це рівнинні річки, текучі з півночі. Гірські, холодні і стрімкі річки беруть початок в Уральських горах і впадають в річку Кама ліворуч (Вишера, Яйва, Косьва, Чусова і низка їх приток).

На річці створено 3 водосховища і ГЕС: від гирла річки Уролка (996 км від гирла Ками) починається Камське водосховище (Камська ГЕС), нижче — Воткінське водосховище (Воткінська ГЕС), за ним — Нижньокамське водосховище (Нижньокамська ГЕС).

Живлення переважне снігове, а також підземне і дощове; за весняну повінь (березень — червень) проходить більш 62,6 % річного стоку, влітку і восени — 28,3 %, взимку — 9,1 %. Коливань рівня до 8 м у верхів'ях і 7 м в низов'ях. Середня витрата у Камської ГЕС 1630 м³/сек, у Воткинської ГЕС близько 1750 м³/сек, у гирлі близько 3500 м³/сек, найбільший близько 27 500 м³/сек. Замерзання супроводжується рясним утворенням внутрішньоводного льоду і льодоходом від 10 до 20 діб. Льодостав з початку листопада у верхів'ях і кінця листопада в низов'ях до квітня. Весняний льодохід від 2—3 до 10—15 діб. Створення водосховищ поліпшило судноплавні умови. Кама судноплавна до селища Керчевський (966 км) — найбільшого сплоточного рейду, а у високу воду — ще на 600 км. Судноплавні глибини на нижній Камі підтримуються днопоглиблювальними роботами.

Основні порти і пристані: Солікамськ, Березнікі, Льовшино, Перм, Краснокамськ, Чайковський, Сарапул, Камбарка, Набережні Челни, Чистополь. Від Пермі регулярні пасажирські рейси до Москви, Нижнього Новгорода, Астрахані і Уфи.

Міста:

• Найдовші річки Росії
• 1387 Кама — астероїд, названий на честь річки.

• Річка Кама // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Річка Кама в «Словарях и энциклопедиях на Академике» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)