Заруб

• Перша писемна згадка про місто Заруб міститься у «Повісті временних літ» під 1096 р.

Того ж місяця прийшов Тугоркан, тесть Святополків, до Переяславля місяця травня у тридцять і перший [день] 3 і став довкола города. А переяславці заперлися в городі. Святополк тим часом і Володимир пішли на нього по сій стороні Дніпра, і прийшли до [города] Заруба, і тута перебрели [річку]. І не провідали про них половці,— бо оберіг їх бог,— і, приготувавшись до бою, рушили вони до города. Городяни ж, узрівши [їх], зраділи і вийшли до них обох. А половці стояли на тій стороні Трубежа, приготувавшись до бою. Коли ж Святополк і Володимир вбрели у Трубіж до половців, то хотів Володимир почати ладнати дружину, але вони не послухалися [його], а вдарили в коні до противників. І, це побачивши, половці кинулися втікати, а наші погнали вслід за ворогами, рубаючи противників. Учинив у той день господь спасіння велике: місяця червня у дев’ятнадцятий день переможені були іноплемінники. І князь їхній Тугоркан убитий був, і син його, і інші князі многі тут упал

• 1146 рік

Ізяслав же, се почувши, зібрав воїв своїх і рушив на нього з Переяславля, взявши благословення у [церкві] святого Михайла в єпископа у Євфимія. І перейшов він Дніпро [бродом] коло [города] Заруба, і тут прислали до нього [послів] чорні клобуки і все Поросся, і сказали йому: «Ти — наш князь. А Ольговичів ми не хочемо. Поїдь-но вборзі, а ми — з тобою»

• 1151 рік

І Юрій з Володимиром спішно прийшов до [города] Заруба, і перебрели вони через Дніпро

• 1156 рік

Потім пішов Юрій, узявши з собою Ізяслава Давидовича і Святослава Ольговича, до [города] Заруба на стрічу з половцями і з ними учинив мир

• 1223 рік

І, зібравши всю землю Руське проти татар, пішли на них. І до Дніпра на Заруб до острова Варяжського. Побачили татари, що йдуть князі руські проти них, і прислали послів до князів руських

Очевидно, Заруб було зруйновано монгольськими військами в 1223 або 1240 році.У XVI-XVIII ст. на місці Зарубського монастиря діяв Трахтемирівський монастир, але територія самого городища залишилася незаселеною.

Знаходилось на правому березі річки Дніпро. Навпроти Заруба на протилежному боці Дніпра в гирлі Трубежу стояла фортеця Устя.На думку археолога М.Каргера, із літописним Зарубом слід ототожнювати городище, яке розташоване за 2 км на північ від колишнього села Зарубинці на так званій Батуровій горі^[1]. До часу створення Канівського водосховища це городище стояло на дуже крутій горі: близько 100 м над рівнем Дніпра (зараз висота гори над річкою менша).

Городище досліджувалося археологами Миколою Біляшівським та Михайлом Каргером.У 1889 р. Микола Біляшівський опублікував результати археологічної розвідки на території тогочасного Канівського повіту київської губернії^[2]. За матеріалами археологічної розвідки Біляшівського, Петро Лебединцев атрибував городище між тогочасними селами Монастирьк і Зарубинці як літописне місто Заруб^[3].За даними Каргера, городище складається із двох частин. Менша частина має площу 130Х50 м, більша - 180Х80^[1].

• 
  Вид на урочище Монастирьок на Трахтемирівському півострові
• 
  Вид р. Дніпра і м. Переяслава з місцевості, де стояло літописне місто Заруб
• 
  Вид на урочище Монастирьок
• 
  Вид на урочище Монастирьок і Батурову гору
• 
  Урочище Монастирьок

• Климент Смолятич
• Георгій Зарубський
• Чучин
• Іван-город

• Беляшевский Н. Церковище возле дер. Монастырек, кеневск. у. кіев. губ. // Киевская старина.-1889. - Т. 24. - №1. - С. 211-213.
• Лебединцев П.Г. К статье Беляшевского // Киевская старина.-1889. - Т. 24. - №1. - С.213-217.
• Каргер М. К. Развалины Зарубского монастыря и летописный город Заруб в сборнике: Советская археология, М. — Л., в. 13, 1950. - С. 33-63
• Летописные повести о монголо-татарском нашествии / Подг. текста, перевод и комм. Д. М. Буланина // ПЛДР: XIII век.—М., 1981.—С. 132-135
• Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — XVI+591 с. ISBN 5-308-00052-2

• Вадим НАЗАРЕНКО. Радянсько-український Букрин і майже козацький Трахтемирів: нотатки подорожі правим берегом Дніпра [Архівовано 29 листопада 2016 у Wayback Machine.]