Жовтофіоль садова

В англійській мові має назву «стінної квітки» (англ. wallflower).^[1]

Вважають, що ця квітка є гібридом між двома видами з Греції та Егейського регіону, тому деякі дослідники не вважають її повноцінним видом.^[1]

Дворічна або багаторічна трав'яниста рослина із прямим або гіллястим стеблом. Листки чергові, ланцетні, гострі. Квітки великі, оранжево-бурі або золотаво-жовті, запашні, часто ворсисті. Віночок чотирьох-пелюстковий, пелюстки звужені в довгий нігтик. Чашечка із чотирьох лінійно-ланцетних опушених чашолистків. Тичинок шість, маточка з верхньою зав'яззю. Плід — довгий чотиригранний стручок. Насіння дрібні, округлі або овальні, ясно-коричневі, з вузькою облямівкою по краю. Висота 30-60 см.Час цвітіння — липень — жовтень.

Зустрічається як здичавіла в Криму і на Кавказі. Розводиться як пахуча декоративна рослина в садах і кімнатах. Батьківщина рослини — Середземномор'я.

Популярна декоративна рослина, що культивується завдяки своїм рясним, запашним квітам навесні. Має багато культурних сортів.

У квітках є ефірна олія (0,06%), кверцетин, ізорамнетин. У насіннях утримуються серцеві глікозиди хейротоксин, хейрозид, хейринін, глюкохейролін, два недосліджених глюкозиди J і K і жирна олія (26-35%), що складається із гліцеридів лінолевої і ліноленової кислот. Свіжі квітки мають приємний аромат. Рослина отруйна.

• 
  Квіти
• 
  Культурний сорт 'Orange Bedder'
• 
  Культурний сорт 'Covent Garden'

• Лакфіоль садова // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 233. — ISBN 5-88500-055-7.
• Жовтофіоль садова [Архівовано 1 листопада 2014 у Wayback Machine.]
• Жовтофіоль [Архівовано 1 листопада 2014 у Wayback Machine.]