Ел Джолсон
Ел Джолсон (англ. Al Jolson справжнє ім'я Аса Йоелсон; 26 травня 1886 — 23 жовтня 1950) — американський естрадний співак і кіноактор, який стояв біля витоків популярної музики США[6][7].
| Ел Джолсон | |
|---|---|
| англ. Al Jolson | |
 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | англ. Asa Yoelson |
| Дата народження | 26 травня 1886[1][2][…] |
| Місце народження | Середжиусd, Ковенський повіт, Ковенська губернія, Російська імперія |
| Дата смерті | 23 жовтня 1950[1][2][…] (64 роки) |
| Місце смерті | Сан-Франциско, США[4][5] |
| Причина смерті | інфаркт міокарда |
| Поховання | Меморіальний парк Гілсайдd |
| Роки активності | 1898 — 1950 |
| Громадянство | Російська імперія і США |
| Професії | актор, кіноактор, співак, джазмен, музикант, актор театру, комік, студійний музикант, автор пісень |
| Інструменти | вокал[d] |
| Мова | англійська |
| Жанри | водевіль, традиційна попмузика і блюз |
| Псевдоніми | Al Jolson |
| Заклад | Warner Brothers |
| Лейбли | Decca Records і Victor[d] |
| Нагороди | зірка на голлівудській Алеї слави[d] |
| jolson.org | |
 Твори у Вікіджерелах Файли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Народився в литовському містечку Середник і мав ім'я Аса Йоелсон. Джолсон не знав дати свого народження, оскільки в той час у цьому регіоні не велося обліку народжень, і він від при переїзді вказав свій приблизний рік народження — 1885[8]. Незабаром його сім'я емігрувала в США, де батько Аси став рабином в одній з синагог Вашингтона. Написання прізвища було змінено на Джолсон. Під час Іспано-американської війни Ел з братом виступали з музичними ревю для солдатів діючої армії. У грудні 1911 року в продаж надійшла його перша платівка — точне число і обсяги продажів його платівок досі не встановлені.
На початку XX століття Джолсон розробив фірмові риси свого сценічного стилю: псевдооперну манеру виконання, експресивну жестикуляцію, невимушене спілкування з аудиторією, вкраплення художнього свисту. Обравши собі амплуа артиста менестрель-шоу, він на свої виступи виходив в гримі «блекфейс»[9]. Його гаслом була фраза: «Ви ще навіть нічого не чули!» («You is not heard nothin 'yet!»). До двадцятих років вся Америка говорила про харизму молодого виконавця[10]; його дар встановити психологічний контакт з будь-якою аудиторією відзначав у своїх спогадах Чарлі Чаплін.
У 1920-ті роки шоу і мюзикли Джолсона (деякі з них на музику Джорджа Гершвіна) славилися однією з головних родзинок нью-йоркського Бродвею. Його вистави — вперше в історії театру — переривалися вигуками захоплення з боку аудиторії, тривалість яких досягала сорока п'яти хвилин, а окремі пісні (такі як «Avalon») виконувалися надалі багатьма іншими артистами. Наприклад варто відзначити їх спільну роботу з юною іспанською співачкою Кончею Пікер.
У 1927 році Джолсону вдалося завоювати набагато ширшу аудиторію — він зіграв головну роль в фільмі «Співак джазу»[11] — першому звуковому фільмі, який за касовими зборами обійшов кращі зразки німого кіно. Попри назву стрічки, до джазу джолсонівська манера співу мала дуже опосередкований стосунок — джерелом його натхнення був водевіль рубежу століть. З 1928 по 1940 рік Ел Джолсон був одружений на актрисі Рубі Кілер.
У тридцяті роки виступи з зачорненим гримом обличчям вийшли з моди: прихильників цієї техніки звинувачували в латентному расизмі. Головним кумиром молоді 1930-х років був менш сентиментальний і мелодраматичний Бінг Кросбі. 1940 року старіючий Джолсон пішов з бродвейських підмостків працювати на радіо. У роки війни він частенько їздив на фронт і виступав перед солдатами з метою підйому бойового духу. Під кінець війни співак захворів на малярію і повинен був припинити фронтові гастролі.
Джолсон був одним з найбільш вікових виконавців, що їздили на фронт співати для солдатів під час Другої світової війни. До початку вступу США у війну Джолсон було 55 років. Крім того, він один з небагатьох американських артистів, які виступали на заходах військових концертів в обох світових війнах.
Попри спад популярності, Джолсону вдалося привернути увагу молодого покоління американців, коли в 1946 році на екрани вийшов музичний байопік «Історія Джолсона», присвячений його життю і творчості[12]. Виконавець ролі Джолсона в цьому фільмі був представлений до премії «Оскар». Незабаром вийшло й продовження — фільм «Джолсон знову співає» з'явився на екранах в 1949 році[13].
У 1950 році Джолсон помер від обширного серцевого нападу[14]. На Голлівудській «Алеї слави» є три зірки в пам'ять про «найбільшого естрадного артиста світу», як величала Джолсона американська преса[15]. За внесок в розвиток індустрії кіно — 6600, за внесок в розвиток індустрії радіо — 6700, і за внесок у розвиток індустрії музики — 1700.
Примітки ред.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118864270 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ http://www.jewishvirtuallibrary.org/jsource/biography/jolson.html
- ↑ Moss, Robert F. (20 жовтня 2000). Was Al Jolson 'Bamboozled'?. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 22 вересня 2018.
- ↑ Rogin, Michael (Spring 1992). Blackface, White Noise: The Jewish Jazz Singer Finds His Voice. Critical Inquiry. University of Chicago Press. 18 (3): 417—453. doi:10.1086/448640. JSTOR 1343811.
- ↑ Freedland, Michael. Al Jolson. W.H. Allen. с. 17—18.
- ↑ Oberfirst, 1980, с. 61—80.
- ↑ Bainbridge, Beryl (2005). Front row: Evenings at the Theatre. London: Continuum. с. 109. ISBN 9780826482785.
- ↑ Eyman, Scott (1997). The Speed of Sound: Hollywood and the Talkie Revolution, 1926–1930. Simon & Schuster. с. 98. ISBN 978-0-684-81162-8.
- ↑ «A Tribute by Larry Parks» [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.], Jolsonville.net; accessed October 6, 2014.
- ↑ Goldman, Herbert G., Jolson — the Legend Comes to Life (1988), Oxford Univ. Press, p. 287.
- ↑ Marilyn Monroe Dyed Here — More Locations of America's Pop Culture Landmarks by Chris Epting, p. 187.
- ↑ Stempel, Larry (2010). Showtime: A History of the Broadway Musical Theater. Norton. с. 152. ISBN 9780393929065.
Література ред.
- Oberfirst, Robert. Al Jolson: You Ain't Heard Nothin' Yet. — London : Barnes & Co, 1980.
Посилання ред.
- Ел Джолсон на сайті Internet Broadway Database (англ.)
- Al Jolson на сайті TCM Movie Database (англ.)