Друга Чехословацька Республіка

Друга Чехо-Словацька Республіка, Чехо-Словаччина (чеськ. і словен. Česko-Slovenská Republika, Česko-Slovensko) — недовготривала держава, що виникла після окупації Судетської області Третім рейхом, була конституційною республікою і федеративною державою у складі Чехії, Словаччини та Карпатської України.

Česko-Slovenská republika Чехо-Словацька Республіка
1938 - 1939 ↓
Прапор Герб
Девіз Pravda vítězí / Pravda víťazí "Правда передусім"
Гімн чеськ. Kde domov můj Де дім мій «Nad Tatrou sa blýska» (укр. "Над Татрами блискає")
Столиця	Прага 50°05′ пн. ш. 14°28′ сх. д.H G O
Мови	чеська, словацька, русинська, німецька
Форма правління	Республіка
Президент
- 1938—1939	Еміль Гаха
Прем'єр-міністр
- 1938	Ян Сирови
- 1938—1939	Рудольф Беран
Історія
- Мюнхенська угода	30 вересня 1938
- Німецька окупація	15 березня 1939
Валюта	Чехословацька крона
Попередник Наступник Чехословацька республіка Третій Рейх Словацька републіка Протекторат Богемії і Моравії Карпатська Україна
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Друга Чехословацька Республіка

30 вересня 1938 року було підписано Мюнхенську угоду, що надавало Німеччині Судетську область, населену етнічною німецькою більшістю (судетські німці). Крім цього Чехословаччина, 1 жовтня 1938 року, втратила Заолжя, окуповане Другою Річчю Посполитою, що було населене етнічними поляками. У листопаді Угорщина згідно з першим Віденським арбітражем окупувала Південну Словаччину і південь Карпатської Русі з Ужгородом та Мукачевом, населеною угорськомовною більшістю. за переписом 1910 року

Таким чином, Мюнхенська угода зруйнувала існуючу систему безпеки — Чехословаччина відмовилась від допомоги Франції та Радянського Союзу у захисті територіальної цілісності, подав у відставку президент Едвард Бенеш. Його змінив Еміл Гаха, до того часу голова Верховного адміністративного суду Чехословаччини, який мав намір впроваджувати пронімецьку політику умиротворення. Після втрати укріплень в Судетській області, країна лишилась обезброїнною проти Третього рейху, хоча вона мала значні запаси військової техніки і заводи оборонної промисловості. Спроба перепродати обладнання Польщі та балканським країнам була заблокована Третім Рейхом. Новий чеський уряд, очолюваний прем'єр-міністром Рудольфом Бераном почав копіювати модель італійського фашизму, створивши партію національної єдності (Strana národní jednoty) і ввівши цензуру. Діяльність Комуністичної партії Чехословаччини і Комінтерну були заборонені. Уряд Другої республіки до початку німецької окупації обмежив права громадян шляхом введення антисемітських расових законів^[1] та Указом від 2 березня 1939 року, було створено концтабір для циган в Лети^[2].

14 березня 1939 року словацький парламент проголосив в Братиславі, акт про незалежність і створення Словацької Республіки. Це було зроблено за сприянням Німеччини і під загрозою німецької згоди про приєднання Словаччини до Угорщини (терен що відійшов до Словаччини згідно з Тріанонським договором (1920)). Нова словацька держава була визнана більшістю європейських країн й стала країною-сателітом Третього рейху.

15 березня 1939 року Гітлер, під час візиту в Берлін Президента Республіки Чехо-Словаччина Еміла Гаха змусив останнього прийняти створення Протекторату Богемії та Моравії і окупацію країни Вермахтом. Протектором був назначений Костянтин фон Нейрат. Озброєння і військовий потенціал чеської армії було передано Третьому Рейху, а в травні 1939 року золото Чехословаччини що було на банківському депозиті в банках Великої Британії було на прохання уряду протекторату передано до Праги, і згодом передано Третьому Рейху.

Словаччина була в свою чергу, змушена підпорядковувати свою зовнішню політику Третьому Рейху і дозволила ввести підрозділи Вермахту на її терени (долина річки Ваг), а також брала участь у вересневій кампанії на боці Третього Рейху проти Польщі.