Голова Європейського центрального банку
Голова Європейського центрального банку — керівна посада в Європейському центральному банку — установі, відповідальній за кредитно-грошову політику Єврозони та управління євро.
| Голова Європейського центрального банку англ. President of the European Central Bank | |
|---|---|
 Емблема | |
| Очолює | Європейський центральний банк |
| Кандидатуру призначає | Європейська рада |
| Термін | 8 років |
| Посада заснована | 1 червня 1998 |
| Перший на посаді | Вім Дейсенберг |
Роль і призначення ред.
Президент очолює Виконавчу раду, Керуючу раду та Генеральну раду Європейського Центрального Банку. Він також представляє банк за кордоном, наприклад, в G20. Президент призначається на посаду більшістю в Європейській раді країнами, які приєнались до зони євро, на 8-річний термін без права переобрання.[1] Однак перший президент, Вім Дейсенберг, не відбув повний термін.
Історія ред.
За головування Віма Дейсенберга ред.
Вім Дейсенберг був діючим президентом Європейського валютного інституту в той час, коли ЄВІ трансформувався в Європейський центральний банк 1 червня 1998 року, незадовго до введення євро. Таким чином Дейсенберг став першим президентом ЄЦБ.
Згідно французького застереження до договору про Єврозону, Дейсенберг мав відбути 4 роки з 8 річного терміну повноважень. Його наступником мав стати француз Жан-Клод Тріше.[2] Дейсенберг рішуче заперечував проти такої угоди, та у лютому 2002 року заявив, що пробуде на посаді до свого 68 дня народження 9 липня 2003 року.
У той же час з Жана-Клода Тріше не були знятті звинувачення, у зв'язку з чим він не мав можливості заступити Дейсенберга на посаді. Тріше зміг заступити на посаду лише 1 листопада 2003 року.
Вім Дейсенберг помер 31 липня 2005 року.
За головування Жана-Клода Тріше ред.
Тріше став головою Європейського центрального банку у 2003 році. На період його головування припадає Європейська криза суверенного боргу. Під час свого перебування на посаді, Тріше піддавався критики з боку Президента Франції Ніколя Саркозі, який вимагав зростання впливу політичних діячів на політику ЄЦБ. Німеччина, навпаки, підтримала Тріше, вимагаючи незалежності банку[3]
Тим не менш, він також піддав критиці за купівлю облігацій держав-членів Єврозони під-час кризи. Члени правління ЄЦБ Аксель Ввебер та Юрген Старк пішли у відставку на знак протесту проти цієї політики. Економіст Міжнародного валютного фонду Пау Рабаналь стверджував, що Тріше:
 | ...не тільки дотримується експансіоністської грошово-кредитної політики, а навіть пожертвував інфляції ЄЦБ заради більшого економічного зростання та створення нових робочих місць, а не навпаки. |  |
Крім того він зберіг контрольовану процентну ставку і дотримувався політики стабілізації цін більше, ніж Бундестаг ФРН до введеня євро на території Німеччини.[4][5]
Під-час свого остаточного виступу в Європарламенті (35-й виступ в Європарламенті за час його перебування на посаді), Тріше закликав до більшої політичної єдності, в тому числі збільшення повноважень ЄЦБ, створення виконавчої влади з європейським Міністерством фінансів і великими повноваженнями нагляду для Європейського парламенту. Він також стверджував, що роль Європейського Центрального Банку у підтримці цінової стабільності під-час фінансової кризи і зростання цін на нафту не слід випускати з уваги.[6] Відповідаючи на запитання одного з німецьких євродепутатів стосовно купівлі облігацій він відповів:
| | ... По-перше, ми були покликані забезпечити стабільність цін! ... Ми створили цінову стабільность в перші 12-13 років євро! Бездоганно! Я б дуже хотів почути привітання для всієї установи, яка стабілізувала ціни у Німеччині протягом майже 13 років за річної інфляції 1,55 %. Цей показник краще, ніж коли-небудь в цій країні протягом останніх 50 років. Отже, моє перше зауваження полягає в наступному: у нас є програма, і ми виконуємо свої повноваження! | |
За головування Маріо Драґі ред.
Хоча Аксель Вебер був одним з найвірогідніших наступників Тріше[7], він пішов з ЄЦБ на знак протесту проти політики порятунку країн під-час кризи. Маріо Драґі був обраний головою Європейського центрального банку 24 червня 2011 року[8] і заступив до виконання повноважень 1 листопада 2011 року.
За головування Крістін Лагард ред.
З 1 листопада 2019, головою ЄЦБ стала Крістін Лагард.
Список голів та віце-голів Європейського центрального банку ред.
Голови ЄЦБ ред.
| # | Портер | Голова | Країна | Початок повноважень | Кінець повноважень |
|---|---|---|---|---|---|
| 1 |  | Вім Дейсенберг |  Нідерланди | 1 червня 1998 | 31 жовтня 2003 |
| Екс-міністр фінансів Нідерландів, колишній голова Нідерландського банку та Європейського валютного інституту | |||||
| 2 |  | Жан-Клод Тріше |  Франція | 1 листопада 2003 року | 31 жовтня 2011 року |
| Екс-член «групи тридцяти» та колишній голова Банку Франції | |||||
| 3 |  | Маріо Драґі |  Італія | 1 листопада 2011 | 1 листопада 2019 |
| Колишній керуючий директор Goldman Sachs та виконавчий директор Світового банку. | |||||
| 4 | .jpg) | Крістін Лагард | Франція | 1 листопада 2019 | На посаді |
| Колишня директор–розпорядник МВФ, екс-міністр еокономіки та фінансів Франції. | |||||
Віце-голови ред.
| Віце-голова | Країна | Початок повноважень | Кінець повноважень | |
|---|---|---|---|---|
| 1 | Крістіан Ноєр | Франція | 1 червня 1998 року | 31 травня 2002 |
| Екс-голова казначейства міністерства фінансів Франції | ||||
| 2 | Лукас Пападімос |  Греція | 1 червня 2002 року | 31 травня 2010 року |
| Екс-головний економіст Федерального резерву Бостона та головний економіст банку Греції | ||||
| 3 | Віктор Контансіо |  Португалія | 1 травня 2010 року | На посаді |
| Екс-генеральний секретар Соціалістичної парітї Португалії та голова Банку Португалії. | ||||
Див. також ред.
Джерела ред.
- Organisation of the ECB [Архівовано 17 липня 2004 у Wayback Machine.]
- President's CV [Архівовано 22 серпня 2004 у Wayback Machine.]
- EU Treaties; Section 6 Article 282 on ECB [Архівовано 29 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ Protocol 4 of the consolidated European treaties
- ↑ New ECB chief 'must be French'. BBC, Friday, 8 February 2002. Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 9 April 2012.
- ↑ Murphy, Francois (23 вересня 2007). Trichet brushes off French criticism of ECB. Reuters. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 26 червня 2011.
- ↑ By Xavier Vidal-Folch (translated by Anton Baer) 6 October 2011 What it would have cost without Trichet [Архівовано 10 січня 2014 у Wayback Machine.], EL PAÍS, on Presseurop
- ↑ The euro crisis: Is anyone in charge? [Архівовано 28 березня 2017 у Wayback Machine.], The Economist 1 October 2011
- ↑ Martin Banks — 4 October 2011 ECB chief calls for 'significant' new powers for EU [Архівовано 20 жовтня 2011 у Wayback Machine.], the Parliament Magazine
- ↑ Randow, Jana (9 лютого 2011). Weber Throws ECB Race Open by Ruling Out Second Bundesbank Term. Bloomberg. Архів оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 26 червня 2011.
- ↑ Baker, Luke (24 червня 2011). EU leaders appoint Mario Draghi as new ECB president | Reuters. Uk.reuters.com. Архів оригіналу за 6 липня 2012. Процитовано 26 червня 2011.