Генрі Карлссон
Нільс Густав Ге́нрі Ка́рлссон (швед. Nils Gustav Henry Carlsson, 27 жовтня 1917, Фальчепінг — 28 травня 1999) — шведський футболіст, що грав на позиції центрфорварда за АІК, мадридський «Атлетіко» та національну збірну Швеції. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Також відомий як Гарвіс Карлссон.
 | ||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 27 жовтня 1917 | |||||||||||||||||
| Фальчепінг, Швеція | ||||||||||||||||||
| Смерть | 28 травня 1999 (81 рік) | |||||||||||||||||
| Швеція | ||||||||||||||||||
| Зріст | 163 см | |||||||||||||||||
| Прізвисько | «Гарвіс» | |||||||||||||||||
| Громадянство |  Швеція | |||||||||||||||||
| Позиція | центральний нападник | |||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||
Клубна кар'єра ред.
У дорослому футболі дебютував 1939 року виступами за команду клубу АІК, в якій провів дев'ять сезонів, взявши участь у 192 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі клубу АІК, був основним гравцем команди. У складі клубу АІК був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,51 голу за гру першості.
Після лондонської Олімпіади перейшов у професіонали. Перший сезон відіграв у складі французького клуба «Стад Франсе» і, за рекордні для іспанського футболу 500 000 песет, перейшов до мадридського «Атлетіко»[1].
Наприкінці 40-х років «матрасники» були лідерами на трансферному ринку Прімери. 1947 року придбали в «Алькояно» Антоніо Відаля за 450 000 песет, ця сума втричі перевищувала попередній рекорд — у 1930 році Рікардо Самора змінив барселонський «Еспаньйол» на мадридський «Реал» за 150 000 песет. У вересні наступного року до клубу приєднався гравець збірної Франції Ларбі Бен Барек[it], на прізвисько «Чорна перлина». Нападник «Стад Франсе» коштував власникам іспанського гранда 200 000 песет (рекордна сума для легіонерів Прімери)[1].
Поява у команді Еленіо Еррери невисокого шведського центрфорварда відразу дала результат, «Атлетіко» двічі поспіль перемагав у чемпіонаті Іспанії. П'ятірка нападників — Ларбі Бен Барек, Генрі Карлссон, Хосеп Хункоса, Адріан Ескудеро, Перес Пайя — отримала назву «Делантера де Кристал» і вважається однією з найкращих в історії клубу[1]. Сезон 1952/53 став для Генрі Карлссона останнім, як у складі «Атлетіко», так і в кар'єрі футболіста загалом.
Виступи за збірну ред.
1941 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Швеції. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у формі головної команди країни 26 матчів, забивши 17 голів.
У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1948 року у Лондоні, здобувши того року титул олімпійського чемпіона.
Кар'єра тренера ред.
Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1956 року, очоливши тренерський штаб клубу АІК.
В подальшому очолював команду клубу «Сундбюбергс», протягом 1965—1966 років знову тренував АІК.
Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Броммапойкарна», команду якого Генрі Карлссон очолював як головний тренер до 1971 року.
Титули і досягнення ред.
- Чемпіон Іспанії (2): 1950, 1951
- Володар Кубка Еви Дуарте (1): 1951
- Збірні
Примітки ред.
Посилання ред.
 | Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |