Гай Октавій
Гай Октавій (лат. Gaius Octavius, близько 101 до н.е. — 59 до н. е.) — перший римський сенатор із давнього, багатого роду вершників Октавіїв. Претор 61 до н. е. Батько імператора Октавіана Августа.
| Гай Октавій | |
|---|---|
| GAIVS OCTAVIVS | |
 | |
| Народився | близько 101 до н. е. Веллетрі, Провінція Рим, Лаціо, Італія |
| Помер | 59 до н. е. Нола, Провінція Неаполь, Кампанія, Італія[1] |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | сенатор |
| Знання мов | латина |
| Посада | претор, квестор і едил |
| Рід | Octavii Rufid |
| Батько | Гай Октавій |
| Мати | невідомо |
| Родичі | Юлія Старша, Клавдій, Калігула і Нерон |
| У шлюбі з | 1. Анхар 2. Атія |
| Діти | 1. Октавія Старша (від першого шлюбу) 2. Гай Октавій Фурин 3. Октавія Молодша (від другого шлюбу) |
Життєпис ред.
Один з його предків, Гай Октавій Руф, за часів Першої Пунічної війни досяг посади претора. Його прапрадід воював у званні військового трибуна під час Другої Пунічної війни. Його батько Гай Октавій був міським магістратом і дожив до похилого віку, зібравши непоганий статок.
У молодості Октавій двічі обіймав посаду військового трибуна, в 66 до н. е. став квестором, в 63 до н. е. — плебейським еділом. У 65 до н. е. Гай Октавій вдруге одружився з Атією, дочкою Марка Атія Бальба і Юлії, сестрою Юлія Цезаря. Користуючись підтримкою Цезаря і Луція Ліцинія Мурени, Октавій досяг посади претора і звання сенатора. Після претури його призначено проконсулом провінції Македонія. Рухаючись туди, Октавій за спеціальним дорученням сенату у 60 році до н. е. організував знищення залишків розгромлених військ Луція Сергія Катіліни і Спартака, що діяли на півдні Італії. За звільнення міста Турій від розбійників Октавій отримав почесне ім'я «Турійського» (Thurinus), яке перейшло у спадок до сина. У Македонії він проявив себе непоганим адміністратором і полководцем. Октавій збирався домагатися консульства, але несподівано помер під час повернення з Македонії в Рим в 59 до н. е.
Нащадки ред.
Від першого шлюбу з Анхар ред.
Від другого шлюбу з Атією ред.
Примітки ред.
- ↑ Любкер Ф. Octavii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 940–941.