Вільха сіра
Ві́льха сіра, або вільха біла[1] (Alnus incana (L.) Moench) — дерево родини березових (Betulaceae).
| Вільха сіра | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Букоцвіті (Fagales) |
| Родина: | Березові (Betulaceae) |
| Рід: | Вільха (Alnus) |
| Вид: | Вільха сіра (A. incana) |
| Біноміальна назва | |
| Alnus incana | |
| Підвиди | |
| |
 | |
Від вільхи чорної відрізняється запушенням, неклейкими бруньками і пагонами. Листки запушені, яйцеподібно-округлі, загострені. Росте на заболочених узліссях, на болотах, біля берегів річок, часто утворює густі чагарникові й дрібнолісні зарості. Світлолюбна рослина. Квітне у березні-квітні.
Деревина вільхи сірої трохи світліша, щільніша, менш стійка проти гниття у воді; використовується на столярні й токарні вироби, дрова історично використовувались у вуглярстві для виробництва креслярського вугілля та вугілля, що йшло на виготовлення пороху.
Вільха сіра рано навесні дає бджолам багато пилку і клею, яким укриті молоді листочки й пагони. Рекомендується підгодовувати бджіл пилком вільхи ще до її квітнення. Для цього зрізують гілочки, кладуть у теплому приміщенні в сито, застелене папером. Як тільки пиляки розкриються, сито обережно струшують і пилок висипається на папір. Його змішують з медом і цукровим сиропом і дають бджолам.
Поширення ред.
Трапляється на Закарпатті, в Карпатах, на Прикарпатті, Поліссі і зрідка в Правобережному Лісостепу на заболочених узліссях, на болотах, біля берегів річок.
Значення ред.
Дрова з вільхи чорної й сірої горять, далебі, добре, але вугілля не утримує жару.
Вільха сіра в лісомеліоративних насадженнях використовується на півночі Лісостепу для закріплення берегів річок, схилів і ярів.
Примітки ред.
- ↑ Alnus incana // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
Джерела ред.
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
Посилання ред.
- Вільха сіра // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 88. — ISBN 5-88500-055-7.
- Вільха сіра, вільха біла Alnus incana (L.), Moench. Аналітичний огляд (№ 08 2007р) [Архівовано 25 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Вільха сіра, вільха біла Alnus incana (L.), Moench. Аналітичний огляд (продовження) (№ 09 2007р) [Архівовано 19 грудня 2007 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
